13 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/296/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №072350007303 від 06.12.2023 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку 2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці згідно із статтею 114 частиною 2 пунктом 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.10.2022 року.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що починаючи з 2022 року у зв'язку з набуттям права на пенсію вона неодноразово зверталася до органу Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії, однак за результатами розгляду поданих документів територіальні органи Пенсійного фонду України кожного разу у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовляли за відсутності необхідного пільгового страхового стажу. Так, востаннє рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії та при цьому не зарахованого до страхового стажу період навчання з огляду на наявні розбіжності у написанні її дошлюбного прізвища у дипломі. Окрім того, повідомлено про незарахування періоду роботи з 01.04.2006 по 31.10.2006 у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб. Також до пільгового страхового стажу не було враховано період роботи з 26.07.1994 по 25.05.2011, що підтверджений необхідними довідками, з мотивів наявних розбіжностей в написанні її прізвища. Вказане рішення органу Пенсійного фонду вважає протиправним, оскільки всі періоди її трудової діяльності підтвердженні записами в трудовій книжці, що є основним документом на підтвердження трудового стажу особи.
21 лютого 2024 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Так, зазначив, що за результатами опрацювання поданої позивачем заяви та підтверджуючих документів було встановлено відсутність права позивача на призначення пенсії за відсутності достатнього пільгового стажу. Зауважує, що період навчання та трудової діяльності позивача не враховані з огляду на наявні розбіжності у написанні її дошлюбного прізвища з відомостями свідоцтва про шлюб. Окрім того, зазначає, що у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків за період роботи з 01.04.2006 по 31.10.2006 такий також зарахований не був. При цьому необхідність підтвердження пільгового страхового стажу позивача уточнюючою довідкою обґрунтовує відсутністю необхідних відомостей в трудовій книжці. Також вважає, що позовна вимога про зобов'язання призначити пенсію задоволенню не підлягає, оскільки позивач фактично спонукає суд перебрати на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
21 лютого 2024 року відповідач 1 подав до суду відзив на позов №0700-0902-8/11807 від 19.02.2024, в якому у задоволенні позову просить відмовити з мотивів його безпідставності. Так, вважає, що для встановлення юридичного факту належності архівних довідок, в яких допущені помилки в написанні прізвища, позивач повинна звернутися із заявою до Тячівського районного суду в порядку окремого провадження.
04 березня 2024 року позивач надіслала до суду відповідь на відзив відповідача 1, в якій з доводами відповідача 1 не погоджується, оскільки вважає такі помилковими та надуманими. Зауважує, що відповідачі не заперечують факт її роботи в ДП «Солотвинський солерудник», однак не визнають її право на отримання пільгової пенсії з огляду на неправильність ведення роботодавцем первинних документів, що виключає необхідність встановлення юридичного факту приналежності їй будь-яких первинних документів.
07 березня 2024 року позивач надіслала до суду відповідь на відзив відповідача 2, в яких зауважує, що всі заперечення зводяться до того, що її трудова книжка заповнена невірно, що не може бути підставою для позбавлення її права на пенсію.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Подана ОСОБА_1 заява про призначення пенсії була скерована відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області).
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №072350007303 від 06.12.2023 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено у зв'язку з недостатністю пільгового страхового стажу 10 років. Так, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області пільговий страховий стаж ОСОБА_1 становить 0 років 0 місяців 0 днів. При цьому до страхового стажу не включено періоди навчання з 01.09.1985 по 10.07.1987 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 11.07.1986, оскільки дошлюбне прізвище та ім'я заявниці ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспорту ( ОСОБА_3 ) та свідоцтву про шлюб ( ОСОБА_4 ). Також не враховано довідку №139 від 19.03.2018 за період роботи з 21.07.1986 по 29.03.1987, оскільки відповідно до акту перевірки №189 від 27.06.2018 дошлюбне прізвище особи в первинних документах не відповідає даним свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_5 ). Не зараховано період роботи з 01.04.2006 по 31.10.2006, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відсутня сплата страхових внесків. До пільгового стажу не зараховано також період роботи з 26.07.1994 по 25.05.2011 згідно з пільговою довідкою №16 від 08.09.2022, оскільки в довідках про заробітну плату №07-04/129 від 23.05.2018 та №07-04/379 від 30.03.2018, архівних довідках про стаж №07-04/708 від 09.11.2023, №07-04/537 від 08.09.2022, №07-04/618 від 18.10.2022, з урахуванням акту перевірки №135 від 15.05.2018 та №0700-1002-1/22 від 05.01.2023, дошлюбне прізвище та ім'я особи в первинних документах за період роботи у ДП «Солотвинський солерудник» не відповідає даним свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_2 ) та не відповідає паспорту ( ОСОБА_3 ).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Нормами Закону №1058 передбачена можливість отримання пенсії за віком на пільгових умовах для окремих категорій працівників. Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 114 зазначеного законодавчого акту, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №2058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 54 роки (народжені з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року).
Вказане також кореспондується з положеннями ст. 13 Закону №1788 (з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020).
Відтак, необхідною умовою призначення пільгової пенсії на підставі ч. 2 ст. 114 Закону №1058 є наявність відповідного стажу роботи, зокрема, за професіями передбаченими списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз. 1 та 2 п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 24 Закону №1058 визначені періоди, з яких складається страховий стаж. Так, ч. 1 ст. 24 цього законодавчого акту встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане узгоджується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки НОМЕР_2 ).
Судом встановлено, що при зверненні до ГУ ПФУ в Закарпатській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 подала, серед іншого трудову книжку серії НОМЕР_2 , в такій наявні відомості, в тому числі, про період роботи з 26 липня 1994 року по 25 травня 2011 року в Держаному підприємстві «Солотвинський солерудник» (далі - ДП «Солотвинський солерудник».
Так, зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття, переведення та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства. З них можна достеменно встановити найменування посади, що обіймала позивача, періоди перебування на такій, номер та дату розпорядчого документа.
Окрім того, на підтвердження страхового стажу за вказаний період та пільгового характеру роботи ОСОБА_1 подала до органу Пенсійного фонду України також архівні довідки №07-04/537 від 08.09.2012, №07-04/129 від 23.05.2018, №07-04/708 від 09.11.2023, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №16 від 08.09.2022, видану ДП «Солотвинський солерудник», копії наказів ДП «Солотвинський солерудник» №16 від 27.01.1993 «Про затвердження переліку професій та посад робітників із пільговим пенсійним забезпеченням за результатами атестації робочих місць», №2-п від 12.01.1998 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», №100 від 24.02.1998 «Про затвердження переліку професій і посад працівників з пільговим забезпечення по результатам атестації робочих місць», №35п від 19.03.2002 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», №111п від 04.12.2002 «Про проведення переатестації працівників солерудника», №22-ІІ від 16.03.2005 «Про проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці та про усунення недоліків попередніх атестацій», №23-П/а від 31.03.2005 «Про усунення недоліків атестації робочих місць проведених в 1993, 1998 та в 2002 роках», №4/1-В від 01.03.2010 «Про проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці», а також довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №07-04/379 від 30.03.2018 та довідки №22 від 31.08.2023 про відпрацювання повного робочого дня на ДП «Солотвинський солерудник» у період з 21.10.1993 по 25.05.2011.
Свою відмову зарахувати такий період роботи до пільгового страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області аргументує наявними розбіжностями у дошлюбному прізвищі та імені позивача в первинних документах та даних свідоцтва про шлюб та паспорту, а саме: « ОСОБА_2 ».
Проте суд вважає зазначені мотиви відповідача 2 протиправними, оскільки такі розбіжності зумовлені виключно помилкою в транслітерації при їх перекладі з іноземної мови на українську та жодним чином не ставляють під сумнів приналежність таких документів саме позивачу. Так, описка в написані прізвища та імені позивача не може бути виправданою для позбавлення її права на пільговий страховий стаж, оскільки допущена не з її вини. На переконання суду, самі лише описки у написанні імені особи в документах, що підтверджують страховий стаж, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, коли судом достеменно встановлено, що вони стосуються саме позивача.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Жодних доказів на спростування факту роботи ОСОБА_1 у спірний період на посадах, що передбачають пільгове пенсійне забезпечення, відповідачі до суду, всупереч своїм процесуальним обов'язкам, не пред'явили.
В свою чергу за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку, що з наданого ОСОБА_1 при зверненні до органу Пенсійного фонду України обсягу документів можна було достеменно встановити факт та період роботи позивача на посадах, що передбачають пільгове пенсійне забезпечення, а тому відмова відповідача 2 у зарахуванні такого періоду до пільгового страхового стажу є протиправною.
Суд також вважає протиправною відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1985 по 10 липня 1986 рік та періоду роботи з 21.07.1986 по 29.03.1987 згідно з довідкою №139 від 19.03.2018 з огляду на те, що дошлюбне прізвище та ім'я заявниці « ОСОБА_2 » не відповідає паспорту « ОСОБА_3 » та свідоцтву про шлюб « ОСОБА_4 », з мотивів, що наведені вище в частині пояснення виникнення таких розбіжностей виключно помилкою в транслітерації при їх перекладі з іноземної мови на українську, що не може зумовлювати позбавлення особи права на страховий стаж.
Положеннями п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії диплому серії НОМЕР_1 від 11.07.1986, такий видано « ОСОБА_6 » (українською мовою) та «Мийсарош Монике Имревной» (російською мовою) на підтвердження того, що така у період з 01.09.1985 по 10.07.1986 навчалася в СТПУ №14 в м. Тячеві за професією монтажник радіоапаратури і приладів.
Окрім того, відповідно до відомостей довідки №139 від 19.03.2018, виданої Тячівським заводом «Зеніт», ОСОБА_1 1968 року народження у період з 21.07.1986 (наказ №101 від 21.07.1986) по 29.03.1987 (наказ №27 від 21.04.1987) працювала на заводі «Зеніт», м. Тячів. Вказана довідка видана на основі книги записів прийому та звільнення і наказів по заводу «Зеніт», завірена підписами уповноважених осіб та печаткою установи.
Жодних невідповідностей у написанні прізвища та імені позивача у такій довідці судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене спірні періоди навчання та роботи на заводі «Зеніт» також підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно відмови ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в ДП «Солотвинський солерудник» з 01.04.2006 по 31.01.2006, обґрунтованої відсутністю відомостей про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10, 12 ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Таким чином, на підставі проведеного правового аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини суд дійшов висновку, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
В свою чергу органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Тому наявність сумнівів у відповідача 2 може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Більше того, суд враховує, що за результатами проведеної працівниками ГУ ПФУ в Закарпатській області перевірки правильності надання довідки про пільговий стаж роботи, який дає право на пільгову пенсію за Списком 2, встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за 2006 рік нараховувалась з січня по грудень.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації щодо сплати страхових внесків страхувальником у періоди роботи позивача з квітня по жовтень 2006 року не є підставою для незарахування до її страхового стажу при призначенні пенсії окремих періодів роботи, оскільки позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верхового Суду 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/437/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а та від 09.10.2020 у справі №341/460/17.
Тому суд вважає оскаржене рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №072350007303 від 06.12.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а спірні періоди роботи та навчання підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 для встановлення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
З огляду на те, що станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону №1058 та, з врахуванням встановлених обставин справи, набула необхідний стаж роботи, в тому числі пільговий, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому суд відхиляє посилання відповідачів на дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії, оскільки такими є повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення. В даному ж випадку за встановлених судом обставин свобода вибору в розумінні дискреційних повноважень у відповідача 2 була відсутня.
Поряд з цим, вирішуючи питання дати призначення такої пенсії, суд враховує положення ч. 1 ст. 45 Закону №1058, що регулюють строки призначення та виплати пенсії. Так, зокрема, такою законодавчою нормою встановлено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач заявляє, що у зв'язку з набуттям права на пенсію вперше звернулася до органу Пенсійного фонду України в 2022 році, однак за результатами розгляду такої заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.09.2022 у призначенні пенсії було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що саме з 08 жовтня 2022 року слід призначити її пенсію за віком.
Однак суд вважає такі мотиви помилковими та такими, що не відповідають положенням п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058. Так, ОСОБА_1 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначення пенсії не оскаржувала, отже з ним погодилася, а тому таке вважається чинним. В свою чергу предметом даного позову є питання набуття позивачем права на пенсію за результатами звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою від 29 листопада 2023 року та протиправність відмови у призначенні пенсії, прийнятої ГУ ПФУ в Запорізькій області 06 грудня 2023 року.
Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 за призначенням пенсії в даному випадку звернулася пізніше, ніж протягом 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, така підлягає призначенню з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 29 листопада 2023 року.
Таким чином, дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область 88008, код ЄДРПОУ - 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ - 20490012) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №072350007303 від 06.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 29 листопада 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку 2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 по 10.07.1986, періодів роботи з 21.07.1986 по 29.03.1987 та з 01.04.2006 по 31.10.2006, та до пільгового страхового стажу період роботи з 26.07.1994 по 25.05.2011 в ДП «Солотвинський солерудник».
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: пл. Соборний, буд. 158 Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПУО _ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань 908,40 грн. (Дев'ятсот вісім гривень 40 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін