13 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/10997/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
19 грудня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким просить суд: "1. Витребувати від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України надати копію рапорту про звільнення, який було подано ОСОБА_1 в лютому 2023 року, надати результати службового розслідування за фактом втрати мною закріпленої зброї; 2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває семеро дітей віком до 18 років; 3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває семеро дітей віком до 18 років датою подання рапорту".".
20 грудня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року було витребувано докази.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від березня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про перехід до загального позовного провадження було відмовлено.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є військовослужбовцем Збройних Сил України. Позивач звернувся до начальника Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця семеро дітей віком до 18 років. Однак, відповідач його повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Таку відмову позивач вважає неправомірною.
Відповідач подав до суду через електронний кабінет відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив з мотивів безпідставності такого. Так, зазначив про відсутність документів, що підтверджують підстави для звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Зазначив, що жоден з документів, що долучені позивачем до рапорту про звільнення від 06 листопада 2023 року не доводить факту утримання ним сімох дітей. Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засвідчують виключно факт того, що батьками цих дітей є позивач та колишня дружина ОСОБА_4 . Свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 засвідчують виключно факт того, що батьками цих дітей є позивач та дружина ОСОБА_7 (раніше ОСОБА_8 ). Тобто, зазначені документи засвідчують факт наявності дітей, а не їх утримання позивачем. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 призупинена військова служба як такому, що дезертирував із Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 17 від 18 січня 2023 року, позивача призначено на посаду розвідника І зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (а.с. ).
08 листопада 2023 року на адресу ВЧ НОМЕР_1 на ім'я командира позивачем було направлено рапорт від 06 листопада 2023 року про звільнення ОСОБА_1 розвідника 1 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 з лав Збройних Сил України, на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з перебуванням на утриманні у нього чотирьох неповнолітніх дітей, та ще перебуванні на моєму утриманні ще трьох неповнолітніх дітей його дружини (а.с. 14).
Листом ТВО Командира військової частини НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року № 4422, позивача було повідомлено, що рапорт на звільнення за сімейними обставинами не погоджено, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують підстави для звільнення та призупиненням військової служби через самовільне залишення частини в районі виконання завдань за призначенням (а.с. 13).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон України № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 1 частин 1, 2 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України № 2232-XII військова служба - є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 2 частиною 6 Закону України № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось судом, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військової частини НОМЕР_1 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходження військової служби та подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що він є батьком семи неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні
В даному аспекті суд зазначає наступне.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України № 2232-XII.
Так, відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, на утриманні яких перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.
Як встановлено судом, від шлюбу із ОСОБА_4 позивач має двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 14 липня 2016 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 19 жовтня 2018 року (а.с.а.с. 26, 27).
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 лютого 2022 року по справі №301/3725/21 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 (гривень щомісячно на кожну дитину із їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 14 грудня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.а.с. 21, 22).
Відповідно до інформації з Автоматизована система виконавчого провадження Іршавським відділом державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 24 травня 2022 року відкрито ВП №69060840 щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 (а.с. 24).
На виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року від Іршанського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшли матеріали виконавчого провадження № 69060840 щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 , якими підтверджується факт сплати позивачем аліментів на утримання дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Станом на 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с.а.с. 105-142).
Таким чином судом резюмується, що позивач приймає участь в утриманні неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 06 серпня 2023 року між , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , було укладено шлюб (а.с. 25).
У шлюбі, в якому наразі перебуває позивач із ОСОБА_7 , народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 від 03 грудня 2022 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_8 від 12 січня 2023 року (а.с.а.с. 28, 29).
Отже, судом встановлено, що позивач є батьком чотирьох дітей віком до 18 років та приймає участь у їх утриманні, а отже наявні підстави для розгляду питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби за статтею 26 частиною 4 пунктом 2 підпунктом "г" Закону України № 2232-ХІІ.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України .
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом "г" пункту 1 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п'ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Судом встановлено, що позивач, звертаючись із відповідним рапортом щодо звільнення з військової служби надав відповідачеві лише нотаріально завірені копії свідоцтв про народження дітей, що в свою чергу, на переконання суду у спірних правовідносинах не є доказом перебування у нього на утриманні трьох і більше дітей до 18 років.
Із врахуванням цього суд вважає що у поведінці відповідача відсутні ознаки протиправності поведінки.
Крім того, позивач зазначив, що перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 , має право на участь у вихованні цих дітей, оскільки проживає однією сім'єю.
Судом встановлено, що на час укладення шлюбу, у дружини позивача ОСОБА_9 було троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_9 від 10 грудня 2012 року; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_10 від 04 серпня 2015 року; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_11 від 23 березня 2018 року (а.с.а.с. 30-32).
За приписами статті 135 частини 1 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 180 частини 1 СК України).
Згідно із статтею 260 частиною 1 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 268 частина 1 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає лише за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав доказів на підтвердження того, що ці діти не мають батька, діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері цих дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.
Призупинення військової служби позивачу, як такому, що дезертирував із Збройних Сил України, не спростовує наявність права на звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпунктом "г" Закону України № 2232-ХІІ.
Статтею 2 частиною 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 частин 1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 частиною 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", Фадєєва проти Росії”, "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Тому у випадку зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.
Відповідно статті 9 частини 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт ОСОБА_1 від 06 листопада 2023 року щодо можливості звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених статтею 26 частиною 4 пунктом 2 підпунктом "г" Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко