13 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/32756/23
категорія 112040100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріального та морального збитку,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач, Центрально-Західного міжрегіонального управління Держпраці, Управління), у якому просить визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не проведенні перевірки за фактами порушення трудового законодавства та зобов'язати здійснити повторну перевірку дотримання трудового законодавства за весь період роботи позивача за фактами порушень, перерахованих у заяві від 28 листопада 2023 року, а саме: виплати заробітної плати, індексації, компенсації невиплаченої заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, оплати за сумісництвом, оплати за неіснуючі прогули, видачі правильно оформленої трудової книжки, а також зобов'язати виплатити понесений моральний збиток у сумі 200000,00 грн та матеріальний збиток у сумі 497598,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку з порушенням її прав фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) на отримання заробітної плати та правильне оформлення звільнення з роботи, вона 28 листопада 2023 року звернулася до відповідача з заявою про проведення повторної перевірки. Відповіді за результатами розгляду такої заяви позивач не отримала. Уважає, що бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на звернення щодо порушення її трудових прав та не проведення перевірки з озвучених у заяві питань є протиправною. Наголошує, що протиправні дії відповідача призвели до тяжких моральних страждань та до затягування питання про звільнення позивача, невиплати заборгованості по заробітній платі та неможливості працевлаштуватися. З огляду на викладене уважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 20000000 грн та матеріальних збитків, у вигляді втраченої матеріальної вигоди у формі неотриманої заробітної плати, в сумі 497598,00 грн.
Ухвалою суду від 10 січня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
05 лютого 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами розгляду звернення позивача листом від 15 грудня 2023 року відповідач повідомив, що за результатами звернення ОСОБА_1 посадовою особою Управління Держпраці у Житомирській області вже було здійснено захід державного нагляду (контролю) у ФОП ОСОБА_2 з питань додержання законодавства про працю в частині оплати праці. Зауважує, що згідно приписів абзацу 12 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Акцентує увагу, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Корольовоського районного суду міста Житомира із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку та зобов'язання вчинити певні дії. Оскільки позивач неодноразово зазначає про можливе порушення своїх трудових прав, відповідач уважає, що позовна вимога про відшкодування втраченої матеріальної вигоди у вигляді неотриманої заробітної плати в сумі 497598,00 грн стосується саме роботодавця. Наголошує, що матеріалами справи та жодними доказами не підтверджені моральні страждання позивача, а також останньою не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена до відшкодування сума моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.
26 лютого 2024 року до суду надійшло доповнення до відзиву, в якому відповідач зауважує, що звернення позивача від 28 листопада 2023 року розглянуто згідно приписів Закону України «Про звернення громадян» та листом від 15 грудня 2023 року надано обґрунтовану відповідь по суті порушених у зверненні питань. Наголошує, що згідно установленої судової практики Верховного Суду з питань застосування положень названого Закону, незгода позивача зі змістом наданої відповіді не свідчить про порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян» та втручання останнього у права чи законні інтереси позивача.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач працювала у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на посаді бухгалтера з 01 червня 2017 року.
У зв'язку з порушенням роботодавцем права щодо виплати заробітної плата за період січень - квітень 2019 року та компенсації за невикористану відпустку при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до Управління Держпраці у Житомирській області.
Саме за зверненням ОСОБА_1 від 10 січня 2020 року та на підставі листа - погодження Держпраці від 01 червня 2020 року у період з 05 по 10 червня 2020 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів було проведено захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оплати праці у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення, та 19 червня 2020 року винесено припис про усунення виявлених порушень.
Не погодившись із приписом, ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду. За результатами розгляду такого позову, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №240/15347/20, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Житомирській області №ЖТ7918/617/АВ/П від 19 червня 2020 року.
Посилаючись на висновки суду, які стали підставою для задоволення позову, ОСОБА_3 28 листопада 2023 року звернулася до відповідача із заявою, в якій просила провести повторну перевірку ФОП ОСОБА_2 , ураховуючи всі наведені у заяві порушення трудового законодавства України.
У зв'язку з тим, що відповідач відповідь за результатами розгляду її звернення від 28 листопада 2023 року не надав та повторну перевірку ФОП ОСОБА_2 не провів, чим заподіяв моральну та матеріальну шкоду, ОСОБА_3 звернулася з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №877-V).
Статтею 1 цього Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 2 Закону України №877-V його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині 4 цієї правової норми органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.
Статтею 4 цього Закону встановлені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема такі.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина 1).
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина 3).
Органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (частина 8).
Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом (частина 9).
Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом (частина 10).
Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина 11).
При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (частина 15).
Статтею 6 Закону України №877-V передбачені особливості проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема підставами для здійснення позапланових заходів є:
подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання;
звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Фізичні особи та посадові особи органів місцевого самоврядування, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
Додатково положеннями статті 10 Закону України №877-V закріплено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю).
Як установлено судом з матеріалів справи, у зверненні від 10 січня 2020 року, яке стало підставою для проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_2 з 05 по 10 червня 2020 року, ОСОБА_1 зазначала про порушення її права на звільнення та отримання розрахунку за відпрацьований час.
У заяві від 28 листопада 2023 року ОСОБА_1 так само зазначає про порушення її права на звільнення та отримання розрахунку. Додатково зазначає про обставини, які стали відомі за наслідками проведення інспекційного відвідування у період з 05 по 10 червня 2020 року.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердження відповідача про те, що у заяві від 28 листопада 2023 року порушено питання про проведення заходу державного контролю за тими самими фактами, що були підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з 05 по 10 червня 2020 року.
З урахуванням безумовної заборони, закріпленої у абзаці 13 частини 1 статті 6 Закону України №877-V, на повторне проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), а також права суб'єкта господарювання, закріпленого у абзаці 11 частини 1 статті 10 названого Закону, не опускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), суд уважає, що оскаржувана позивачем бездіяльність з боку відповідача відсутня.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 квітня 2023 року у справі №640/12740/21.
Додатково суд зауважує, що з метою захисту прав на отримання належним чином оформленої трудової книжки, заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки, а також неотриману заробітну плату, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира з відповідним позовом, який ухвалою суду від 17 листопада 2020 року прийнятий до розгляду (справа №295/11639/20).
Отже питання, зазначені у заяві ОСОБА_1 від 28 листопада 2023 року, підлягають розгляду та вирішенню судом у зазначеній справі.
Оскільки вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, правові підстави для задоволення якої, згідно висновків суду, відсутні, суд уважає, що такі вимоги також задоволенню не підлягають.
При цьому судом ураховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Установлення судом за результатами розгляду справи відсутності порушення прав позивача в частині проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за її заявою від 28 листопада 2023 року, звільняє суд від необхідності надання правової оцінки всім доводам останньої, наведеним у позовній заяві.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У справах про протиправність бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності такої бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач під час розгляду справи довів правомірність оскаржуваної бездіяльності.
З огляду на викладене, ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає їх недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис