12 березня 2024 рокуСправа №160/27351/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №047350003449 від 05.10.2023р., зобов'язання вчинити певні дії, -
19.10.2023р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047350003449 від 05.10.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача розглянути повторно заяву позивача про призначення йому пенсії від 03.06.2021, зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV наступні періоди роботи позивача: з 25.08.1993 по 31.08.1993 - учень підземного електрослюсаря; з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994 - навчання в СПТУ №40 м.Першотравенська за спеціальністю “електрослюсар підземний”; з 20.06.1994 по 30.11.1994 - підземний електрослюсар з повним робочим днем в шахті, з 25.12.1994 по 21.05.1996 - строкова військова служба в армії; з 29.07.1996 по 31.03.1997, з 01.08.1997 по 31.07.2003, з 01.12.2003 по 21.12.2003 - підземний електрослюсар з повним робочим днем під землею; з 22.12.2003 по 30.09.2005, з 10.04.2006 по 14.04.2006, з 01.11.2006 по 04.11.2006, з 24.04.2007 по 26.04.2007, з 29.08.2007 по 30.08.2007, з 16.03.2009 по 17.03.2009, з 01.08.2009 по 31.07.2010, з 25.08.2010 по 26.08.2010, з 15.09.2010 по 18.09.2010, з 01.10.2010 по 02.10.2010 - помічник начальника УРСО-2 з повним робочим днем в шахті, з 13.11.2013 по 20.11.2013 - заступник механіка підземний з повним робочим днем в шахті; з 20.01.2016 по 20.01.2016, з 29.09.2016 по 29.09.2016, з 25.04.2017 по 25.04.2017, з 04.09.2017 по 08.09.2017, з 01.04.2021 по 03.06.2021 - електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.06.2021р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047350003449 від 05.10.2023р. (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2021 року), яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 40 років 11 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж складає 15 років 10 місяців 12 днів; період проходження військової служби не враховано, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову. При цьому, як зазначає позивач, до наведеного рішення було надано розрахунок стажу позивача, з якого вбачається, що відповідач не врахував до пільгового підземного стажу значний масив роботи позивача з повним робочим днем під землею. Позивач вважає таке рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки періоди, які не було враховано до пільгового підземного стажу, повністю підтверджено даними трудової книжки, як основного документа про стаж, період навчання за фахом додатково підтверджено дипломом позивача; період проходження строкової військової служби з 29.12.1994 по 21.05.1996 підтверджено даними трудової книжки, а також даними військового квитка, при цьому, дата початку строкової військової служби підприємством дійсно визначено некоректно, так як військовою частиною допущено помилку та не зазначено дату призову, водночас на стор.8 військового квитка зазначено, що позивач 25.12.1994 прийняв військову присягу. Додатково, у відповіді на відзив від 20.11.2023р. позивач вказує на те, що відповідач самостійно виявив протиправність свого ж рішення від 10.06.2021, яким первинно було відмовлено у пенсії та на його заміну після перегляду прийняв нове рішення від 05.10.2023р., яке й оскаржується у цій справі в межах встановлених процесуальних строків (а.с.1-8, 95-101 том 1).
Ухвалою суду від 01.11.2023р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов'язано відповідача-1 (Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області), зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.59 том 1).
16.11.2023р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив, зокрема, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що 03.06.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, розглянувши яку Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача складає 40 років 11 місяців 11 днів, пільговий стаж складає 15 років 10 місяців 12 днів, у зв'язку з чим, 10.06.2021 року Головним управлінням було прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, проте, 05.10.2023 року відповідачем було прийнято рішення на заміну рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.06.2021 року, в якому зазначено, що страховий стаж позивача складає 40 років 11 місяців 11 днів, пільговий стаж складає 15 років 10 місяців 12 днів, період проходження військової служби не врахований, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову; у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці повний робочий день, тому підтвердження спеціального трудового стажу відбувається на підставі уточнюючої довідки підприємства; оскаржувані періоди роботи було зараховано згідно довідок № 250 та № 250/1 від 20.04.2021 року, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії, згідно яких спірні періоди не відносяться до пільгового стажу, отже відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу оскаржуваних періодів; позивачем надано до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах військовий квиток, в якому не зазначена дата призову, тому відповідач не може врахувати цей військовий квиток при розрахунку стажу позивача. Також, відповідач-1 вказує на те, що позивачем було пропущений строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки він звернувся первинно до суду лише 19.10.2023 року, хоча мав дізнатися про порушення своїх прав не пізніше ніж 25.07.2021, з дня коли мав отримати нарахування та виплату пенсії, а отримання позивачем зміненого рішення від 05.10.2023 у відповідь на запит адвоката не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав (а.с.64-67 том 1).
Окрім того, у відзиві на позов, Головне управління в Запорізькій області просило, зокрема, залучити в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с.64-67 том 1).
Ухвалою суду від 15.01.2024р. було задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення співвідповідача у цій справі, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як другого відповідача до участі у цій справі та зобов'язано відповідача-2, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.108 том 1).
08.02.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду від 15.01.2024р., від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачеві в повному обсязі посилаючись на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 047350003449 від 10.06.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, проте, на заміну наведеного рішення від 10.06.2021 було винесено рішення від 05.10.2023 №047350003449; трудова книжка позивача не містить відомості про умови праці, а саме: про зайнятість в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці повний робочий день, тому підтвердження спеціального трудового стажу відбувається на підставі уточнюючої довідки підприємства та для підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надано пільгові довідки від 20.04.2021 №250, №250/1, видані ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” ВСП “Шахтоуправління Першотравенське”; оскаржувані періоди роботи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області зараховано згідно довідок № 250 та № 250/1 від 20.04.2021 року, отже, спірні періоди роботи не відносяться до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці. Також, відповідач-2 вказує на те, що позивачем при зверненні до суду в 2023 році з позовними вимогами за 2021 рік, пропущено строк звернення до суду. Окрім того, відповідач-2 посилається на свої дискреційні повноваження у спірних правовідносинах (а.с.123-131 том 1; а.с.46-54 том 2).
11.02.2024р. через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить не враховувати відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву при ухваленні рішення в зв'язку з його поданням з порушенням встановлених процесуальних строків.
Розглянувши наведене клопотання представника позивача, суд не находить підстав для його задоволення, оскільки приписами ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено не врахування відзиву у разі його надходження до моменту вирішення справи по суті (ухвалення рішення суду по суті позовних вимог).
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 12.03.2024р. в межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
03.06.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав, зокрема, трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання та довідки про підтвердження пільгового стажу, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.15-18, 72-73, 148-151 том 1).
За результатами розгляду наведеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047350003449 від 10.06.2021р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 49 років 11 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж складає 15 років 10 місяців 12 днів, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявною у справі (а.с.92-зворот, 173 том 1; а.с.21, 64 том 2).
В подальшому, у зв'язку з невірним зазначенням загального страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047350003449 від 05.10.2023р. (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2021 року), яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 40 років 11 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж складає 15 років 10 місяців 12 днів; період проходження військової служби не враховано, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявною у справі (а.с.33, 93, 133 том1; а.с.27, 55 том 2).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-1 №047350003449 від 05.10.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такого рішення відповідача-1 протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача-1 розглянути повторно заяву позивача про призначення йому пенсії від 03.06.2021, зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV наступні періоди роботи позивача: з 25.08.1993 по 31.08.1993 - учень підземного електрослюсаря; з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994 - навчання в СПТУ №40 м.Першотравенська за спеціальністю “електрослюсар підземний”; з 20.06.1994 по 30.11.1994 - підземний електрослюсар з повним робочим днем в шахті, з 25.12.1994 по 21.05.1996 - строкова військова служба в армії; з 29.07.1996 по 31.03.1997, з 01.08.1997 по 31.07.2003, з 01.12.2003 по 21.12.2003 - підземний електрослюсар з повним робочим днем під землею; з 22.12.2003 по 30.09.2005, з 10.04.2006 по 14.04.2006, з 01.11.2006 по 04.11.2006, з 24.04.2007 по 26.04.2007, з 29.08.2007 по 30.08.2007, з 16.03.2009 по 17.03.2009, з 01.08.2009 по 31.07.2010, з 25.08.2010 по 26.08.2010, з 15.09.2010 по 18.09.2010, з 01.10.2010 по 02.10.2010 - помічник начальника УРСО-2 з повним робочим днем в шахті, з 13.11.2013 по 20.11.2013 - заступник механіка підземний з повним робочим днем в шахті; з 20.01.2016 по 20.01.2016, з 29.09.2016 по 29.09.2016, з 25.04.2017 по 25.04.2017, з 04.09.2017 по 08.09.2017, з 01.04.2021 по 03.06.2021 - електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Частиною 3 ст.114 Закону №1058 визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, згідно до ч.4 ст.24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, згідно п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972р. (далі - Положення №590), при призначенні пенсії на пільгових умовах служба в збройних силах СРСР прирівнюється до роботи, що передувала такому періоду або роботі що слідувала за його закінченням, а період навчання в професійно-технічному училищі прирівнювалася до роботи, яка слідувала за навчанням.
Окрім того, за приписами ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Також і згідно ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується період навчання в професійно-технічному навчальному закладі, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, а також до пільгового стажу роботи зараховується і час проходження строкової військової служби, якщо, зокрема, після проходження строкової військової служби особа працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.08.1993р. був прийнятий в ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта «Степова» на посаду учня підземного електрослюсаря з подальшим направленням на навчання в СПТУ №40 м. Першотравенська, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.19-26, 78 зворот - 82,152-159 том 1; а.с.56-63 том 2).
У період з 01.09.1993р. по 13.06.1994р. ОСОБА_1 навчався в Професійно-технічному училищі №40 м. Першотравенська за професією «Електрослюсар підземний», що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 від 13.06.1994р. та копією трудової книжки позивача (а.с.19-26,38,78,78 зворот - 82,152-159,182 том 1; а.с.41,56-63 том 2).
З 20.06.1994р. позивача було переведено на посаду підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, на якій позивач працював по 30.11.1994р. та був звільнений у зв'язку з призовом в армію, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.19-26, 78 зворот - 82,152-159 том 1; а.с.56-63 том 2).
З 25.12.1994р. (дата прийняття військової присяги) по 21.05.1996р. ОСОБА_1 проходив строкову військову службу та з 29.07.1996р. був прийнятий в ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта «Степова» на посаду підземного електрослюсаря з повним робочим днем під землею, де і працює по теперішній час, що підтверджується копіями військового квитка, трудової книжки та довідок ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” ВСП “Шахтоуправління Першотравенське” від 20.04.2021 № 250, № 250/1, наявними у справі (а.с.19-31,77,78 зворот - 85,120-121,134-143,152-161 том 1; а.с.37-38,56-63,100-105 том 2).
Разом з тим, зі змісту розрахунку стажу позивача вбачається, що відповідачем-1 не було зараховано до пільгового стажу позивача згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, зокрема, наступні періоди: роботи з 25.08.1993 по 31.08.1993; навчання в профтехучилищі з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994; роботи з 20.06.1994 по 30.11.1994; проходження строкової військової служби з 25.12.1994 по 21.05.1996; роботи з 29.07.1996 по 31.03.1997, з 01.08.1997 по 31.07.2003, з 01.12.2003 по 21.12.2003, з 22.12.2003 по 30.09.2005, з 24.04.2007 по 26.04.2007, з 16.03.2009 по 17.03.2009, з 01.08.2009 по 31.07.2010, з 01.10.2010 по 02.10.2010, з 20.01.2016 по 20.01.2016, з 29.09.2016 по 29.09.2016, з 25.04.2017 по 25.04.2017, з 04.09.2017 по 08.09.2017, з 01.04.2021 по 03.06.2021 (а.с.34-37, 86-87 том 1).
Вказані періоди не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (на підставі записів у трудовій книжці), так як у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці повний робочий день; згідно довідок № 250 та № 250/1 від 20.04.2021 року спірні періоди не відносяться до пільгового стажу; позивачем надано до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах військовий квиток, в якому не зазначена дата призову, що підтверджується копією оспорюваного рішення пенсійного органу №047350003449 від 05.10.2023 та змістом відзивів відповідачів-1,2 (а.с.33,64-67,93,123-131, 133 том 1; а.с.27,46-55 том 2).
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу роботи позивача відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на якому позивач працював.
Разом з тим, судом враховується те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, судом враховується, що усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) відноситься до розділу І Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. №202.
Щодо зарахування до спеціального (пільгового) стажу відпусток без збереження заробітної плати та курсів підвищення кваліфікації, то суд зазначає, що відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, також зараховуються періоди навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За приписами статті 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про відпустки”, працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 34 КЗпП України визначено, що простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як свідчить роз'яснення Міністерства соціальної політики України, наведене у листі від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16, періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Отже, позивач має право на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058, днів перебування на курсах підвищення кваліфікації та днів відпустки без збереження заробітної плати, за умови що: 1) вони пов'язані з виробничою необхідністю та 2) не більше 1 місяця в календарному році. Це відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19 березня 2019 року у справі №295/8979/16-а.
Щодо посилань відповідачів-1,2 на те, що згідно довідок №250 та №250/1 від 20.04.2021 року спірні періоди не відносяться до пільгового стажу, то такі посилання спростовуються змістом проаналізованих судом наведених довідок ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” ВСП “Шахтоуправління Першотравенське” від 20.04.2021 № 250, № 250/1 вбачається, що вона складена згідно чинного законодавства та містить всі необхідні відомості і реквізити, зокрема, при цьому, у довідці зазначено про те, що спірні періоди роботи позивача відносяться до Списку №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.82 зворот - 85,138-143 том 1; а.с.100-105 том 2).
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 періоду проходження строкової військової служби з 25.12.1994 по 21.05.1996 з тих підстав, що у військовому квитку не зазначена дата призову, то слід зазначити, що зі змісту проаналізованої судом копії військового квитка позивача НОМЕР_2 від 28.11.1994р. вбачається, що наведені в ньому відомості, зокрема, щодо прийняття позивачем військової присяги 25.12.1994р., дають пенсійному органу змогу встановити період проходження позивачем такої строкової військової служби та зарахувати його до пільгового стажу позивача відповідно до п.109 Положення №590 та ст.8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , з урахуванням того, що після проходження строкової військової служби позивач працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 періодів навчання в профтехучилищі з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994, то вказані періоди у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.10.2023р. не відображені взагалі.
Обґрунтованих заперечень чи підстав не зарахування зазначених періодів до відповідного пільгового стажу відповідачі суду не надали.
Отже, при розгляді заяви позивача від 03.06.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем-1 не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не наведено обґрунтованих мотивів та підстав не зарахування вищевказаних періодів.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача-1 у зарахуванні до пільгового стажу наведених періодів роботи за оспорюваним рішенням.
Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин та аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки, диплому про навчання, військового квитка та пільгових довідок, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача з повним робочим днем під землею, рішення відповідача-1 №047350003449 від 05.10.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії, є протиправним та прийнятим без врахування вищенаведених обставин, а тому підлягає скасуванню.
У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем-1 рішення 047350003449 від 05.10.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачами жодними доказами.
Судом відхиляються посилання відповідачів-1,2 у відзивах на позовну заяву на те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами (позовні вимоги за 2021 рік, оскільки відповідачем-1 на заяву про призначення пенсії на пільгових умовах від 03.06.2021 було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії ще 10.06.2021) та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, оскільки, предметом розгляду у цій справі є саме рішення відповідача-1 №047350003449 від 05.10.2023р., прийняте на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2021р., тобто, станом на момент подання позову через систему «Електронний суд» - 19.10.2023р., позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у наведеній частині позовних вимог не пропущений.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-1 рішення №047350003449 від 05.10.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії, суд приходить до висновку, що відповідач-1, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії у зв'язку із не зарахуванням спірних періодів його роботи до пільгового стажу, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-1, при прийнятті рішення №047350003449 від 05.10.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії, порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також, підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV наступні періоди: роботи з 25.08.1993 по 31.08.1993; навчання в профтехучилищі з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994; роботи з 20.06.1994 по 30.11.1994; проходження строкової військової служби з 25.12.1994 по 21.05.1996; роботи з 29.07.1996 по 31.03.1997, з 01.08.1997 по 31.07.2003, з 01.12.2003 по 21.12.2003, з 22.12.2003 по 30.09.2005, з 24.04.2007 по 26.04.2007, з 16.03.2009 по 17.03.2009, з 01.08.2009 по 31.07.2010, з 01.10.2010 по 02.10.2010, з 20.01.2016 по 20.01.2016, з 29.09.2016 по 29.09.2016, з 25.04.2017 по 25.04.2017, з 04.09.2017 по 08.09.2017, з 01.04.2021 по 03.06.2021, а також і повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03.06.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням наведених періодів, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV наступні періоди: роботи з 25.08.1993 по 31.08.1993; навчання в профтехучилищі з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994; роботи з 20.06.1994 по 30.11.1994; проходження строкової військової служби з 25.12.1994 по 21.05.1996; роботи з 29.07.1996 по 31.03.1997, з 01.08.1997 по 31.07.2003, з 01.12.2003 по 21.12.2003, з 22.12.2003 по 30.09.2005, з 24.04.2007 по 26.04.2007, з 16.03.2009 по 17.03.2009, з 01.08.2009 по 31.07.2010, з 01.10.2010 по 02.10.2010, з 20.01.2016 по 20.01.2016, з 29.09.2016 по 29.09.2016, з 25.04.2017 по 25.04.2017, з 04.09.2017 по 08.09.2017, з 01.04.2021 по 03.06.2021, а також і повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03.06.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV наступні періоди роботи позивача: з 10.04.2006 по 14.04.2006, з 01.11.2006 по 04.11.2006, з 29.08.2007 по 30.08.2007, з 25.08.2010 по 26.08.2010, з 15.09.2010 по 18.09.2010, з 13.11.2013 по 20.11.2013, тобто, дні перебування позивача у відрядженні (згідно довідки ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” ВСП “Шахтоуправління Першотравенське” від 20.04.2021 №250 - а.с.82 зворот - 83,138-140 том 1; а.с.100-102 том 2), оскільки чинним законодавством України не передбачено зарахування днів відрядження до пільгового стажу роботи працівника, таких доказів позивачем суду не надано.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №6249-9391-1337-9355 від 26.10.2023р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 572 грн. 59 коп., виходячи із розрахунку: (858,88 грн./3)*2 (а.с.57,58 том 1).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №047350003449 від 05.10.2023р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047350003449 від 05.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV наступні періоди: роботи з 25.08.1993 по 31.08.1993; навчання в профтехучилищі з 14.04.1994 по 14.04.1994, з 19.04.1994 по 19.04.1994, з 22.04.1994 по 24.04.1994, з 26.04.1994 по 20.05.1994, з 12.06.1994 по 12.06.1994; роботи з 20.06.1994 по 30.11.1994; проходження строкової військової служби з 25.12.1994 по 21.05.1996; роботи з 29.07.1996 по 31.03.1997, з 01.08.1997 по 31.07.2003, з 01.12.2003 по 21.12.2003, з 22.12.2003 по 30.09.2005, з 24.04.2007 по 26.04.2007, з 16.03.2009 по 17.03.2009, з 01.08.2009 по 31.07.2010, з 01.10.2010 по 02.10.2010, з 20.01.2016 по 20.01.2016, з 29.09.2016 по 29.09.2016, з 25.04.2017 по 25.04.2017, з 04.09.2017 по 08.09.2017, з 01.04.2021 по 03.06.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-б; код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03.06.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-б; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 572 грн. 59 коп. (п'ятсот сімдесят дві грн. 59 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва