12 березня 2024 р.Справа № 160/6314/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 березня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд .
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії по інвалідності 3 групи ОСОБА_1 в розмірі пенсії за віком на визначений пенсіонером банківський рахунок з компенсацією втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009р., з компенсацією втрати часини доходу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Позовна заява обґрунтована протиправністю бездіяльності відповідача щодо непоновлення позивачу виплати пенсії.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/6314/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №160/8787/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області вирішити питання про поновлення пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
04 квітня 2022 року позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про повідомлення стану виконання вказаного рішення суду.
Листом від 11.05.2022 року відповідач повідомив, що для виконання вказаного рішення суду направив запити до Департаменту соціальної політики Харківської міської ради та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про надання пенсійної справи позивача.
06 листопада 2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, подібною заяві від 04.04.2022 року.
Листом від 04.12.2023 року відповідач надав відповідь, подібну відповіді від 11.05.2022 року, в т.ч. про повторне направлення запитів про надання пенсійної справи позивача.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії позивачу, вона звернулася до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі №160/8787/20 відповідач зобов'язаний вирішити питання про поновлення позивачу пенсії. Таке питання вирішується шляхом прийняття рішення відповідного змісту (ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно матеріалів позовної заяви таке рішення відповідачем не прийнято. Описані позивачем події та надані матеріали позовної заяви свідчать, що відповідач вчиняє дії, пов'язані з виконанням рішення суду (витребовує документи для прийняття рішення на виконання рішення суду).
Суд констатує, що до моменту вирішення питання про поновлення пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року (прийняття рішення відповідного змісту), спірні правовідносини стосуються виконання рішення суду у справі №160/8787/20.
Подання позову для щодо зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу за наявних обставин є, за змістом, спонуванням відповідача прийняти на виконання рішення суду у справі №160/8787/20 рішення певного змісту.
Водночас, допоки відповідач таке рішення не прийняв (не вирішив відповідне питання), його правова поведінка (в т.ч. бездіяльність щодо неприйняття жодного рішення) є поведінкою, яка стосується виконання рішення суду справі №160/8787/20.
Усі інші заявлені похідні вимоги (щодо перерахунку пенсії, виплату компенсації частини доходу, виплати пенсії на визначений банківський рахунок) мають похідний характер та, попри їх заявлення в одному абзаці, стосуються правовідносин, які виникнуть після вирішення відповідачем питання про поновлення пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року (прийняття рішення відповідного змісту).
Отже, заявлений позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки фактично він стосується оскарження бездіяльності, вчиненої стосовно виконання рішення суду, яку позивач має намір припинити в певний спосіб (вирішити питання про поновлення пенсії позивачу саме позитивно для неї). Водночас, незалежно від такого способу (як саме, на думку позивача, відповідач має вирішити питання про поновлення позивачу пенсії), до моменту такого вирішення спірні правовідносини стосуються виконання рішення суду, з обставинами невиконання якого позивач не погоджується.
Слід зауважити, що в рішенні суду від 08 жовтня 2020 року у справі №160/8787/20, серед іншого, вказано наступне:
«Суд зазначає, що матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач дійсно була пенсіонером та отримувала пенсію по інвалідності.
Відтак, суд вважає, що звернення до суду з позовною вимогою про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009 року, є передчасними, оскільки відповідачем не здійснено дій, спрямованих на витребування пенсійної справи та встановлення статусу позивача як пенсіонера протягом 10 днів з дня отримання заяви про поновлення пенсії».
Саме ці дії відповідача (витребування пенсійної справи та встановлення статусу позивача) позивач описує позивач як підстави для подання цього позову.
Водночас, їх вчинення (тобто, урахування правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні суду на його виконання), а також вирішення питання про поновлення пенсії позивачу стосуються саме виконання вказаного рішення суду. Відповідно, невчинення таких дій, а також невирішення такого питання є проявом невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.
В свою чергу такі обставини можуть бути підставою для звернення до суду, однак не шляхом подання нової позовної заяви, а шляхом використання заходів судового контролю.
Так, частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Підставами ж застосування вимог статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо, і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
У спірних відносинах є обставини, з якими ст.ст. 382, 383 Кодекс адміністративного судочинства України пов'язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він міг звернутися до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України із відповідними заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 28.02.2024 року у справі 400/3416/20.
В свою чергу згідно п. 1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 30.03.2023 року у справі №990/15/23, від 22.03.2018 року у справі у справі №800/559/17.
Враховуючи викладене, суд не роз'яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно п. 1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко