12 березня 2024 року Справа №160/6245/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, оформленої листом № 12850-12814/Б-01/8 0400/23 від 30.03.2023 в проведенні нарахування пенсії за віком згідно із своєчасно наданою довідкою про заробіток № 02/5203 від 26.10.2017 за період з 04.10.1984 по 23.05.1995, подальшого перерахунку та виплати на підставі вказаної вище довідки Публічного акціонерного товариства «Колимаенерго» за № 02/5203 від 26 жовтня 2017 року з урахуванням заробітної плати за період з 04.10.1984 по 31.12.1991;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) на підставі довідки Публічного акціонерного товариства «Колимаенерго» за №02/5203 від 26.10.2017, з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1987 по 31.12.1991, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати суми пенсії за період з 12.01.2022 (з моменту звернення) із своєчасним наданням вказаної вище наданої довідки про заробіток №02/5203 від 26.10.2017 та виходу на пенсію до моменту здійснення перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6245/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з моменту звернення, а саме з 12.01.2022.
В позовній заяві позивач указує, 27.03.2023 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, на яку 30.03.2023 отримав відповідь.
Проте, до суду позивач звернувся засобами поштового зв'язку від 01.03.2024.
Отже, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення як з дати звернення 12.01.2022 за призначенням пенсії, так і з дати отримання 30.03.2023 відповіді відповідача.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, до матеріалів позовної заяви позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в порядку ч.6 ст.161 КАС України.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що листом № 12850-12814/Б-01/8-0400/23 від 30.03.2023 відповідач відмовив ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії, тому строк для звернення з позовом сплинув 30.09.2023. Проте, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану було продовжено. Так, строк звернення до суду сплив під час дії воєнного стану. Позивач зазначає, що діяльність та його пріоритети з 24.02.2022 були спрямовані на захист життя, здоров'я як себе так і своїх близьких, допомоги громадянам, державі для відсічі ворогу. Разом з тим, постійні обстріли по території України, повітряні тривоги призвели до перебоїв в роботі органів державної влади, підприємств та організацій, комунікацій, транспорту та засобів зв'язку. Вказані обставини унеможливлювали звернення позивача для правового захисту своїх порушених прав та інтересів або звернення за юридичною допомогою. Враховуючи викладене, позивач просить суд поновити строк для подання позову і відкрити провадження у справі.
Розглянувши клопотання, суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась і станом на час подачі позову воєнний стан продовжує свою дію.
Суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Поряд з цим, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
Суд зазначає, що м. Дніпро, яке є місцем проживання позивача, та на території якого розташований Дніпропетровський окружний адміністративний суд, як станом на початок введення воєнного стану в Україні, так і протягом всього часу його дії, не було включено до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
При цьому, відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв, не призупиняв своєї діяльності та продовжував здійснювати правосуддя.
Суд зазначає, що позивач, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, наводить лише загальні обставини, пов'язані з воєнним станом, і не надає до суду жодних доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду саме позивача у період дії воєнного стану.
За таких обставин, суд зазначає про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому позивач має надати до суду докази звернення до суду в межах строків, встановлених ст.122 КАС України, або подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідними доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, зокрема, для позивача як юридичної особи, для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно з частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення зазначених недоліків.
Згідно з ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч.3 ст.169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 121-123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Установити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Кучугурна