Справа № 752/5399/24
Провадження № 2-о/752/281/24
Іменем України
13.03.2024 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження на території України та визнання факту родинних відносин, заінтересована особа Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, -
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту народження на території України та визнання факту родинних відносин, за якою просить встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а саме в селі Грінченкове Охтирського району Сумської області; встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник вказує про те, що встановлення даних фактів необхідне з метою подальшого набуття громадянства України за територіальним походженням.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з огляду на наступне.
Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 - 6 розділу IV ЦПК України.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення
фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, згідно з якими громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу I Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001р. №215, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Згідно з п. 28 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної
Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
У разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (пункту 44 розділу ІІ Порядку № 215).
Територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема за територіальним походженням (пункт 92 розділу IV Порядку № 215).
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України (абзац перший пункту 93 розділу IV Порядку № 215).
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою (абзац другий пункту 93 розділу IV Порядку № 215).
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України (абзац п'ятий пункту 94 розділу IV Порядку № 215).
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення
набуття особою громадянства України (абзац шостий пункту 94 розділу IV Порядку № 215).
За правилами статті 26 Закону України «Про громадянство України» рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Отже, законодавством передбачено позасудовий порядок набуття громадянства України, а рішення щодо відмови (повернення) заяви (клопотання) підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Подібні висновки сформував Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 584/434/21, у постанові від 19.07.2023р. у справі №947/16679/21.
Матеріали заяви не містять доказів, що заявниця зверталася в позасудовому порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та отримала відмову територіального органу Державної міграційної служби України. Заявниця не довела, що в позасудовому порядку не змогла набути громадянства України.
Тож встановлення такого факту в судовому порядку є передчасним.
Крім того, слід зазначити про те, що в разі відмови територіального органу Державної міграційної служби України в задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України, особа вправі оскаржити таке рішення до суду, в межах якого доводити існування обставин набуття громадянства України, зокрема, за територіальним походженням відповідно до пункту 28 розділу II Порядку № 215.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства виключно в тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги заявниці в цій справі пов'язані з доведенням підстав для набуття нею
певного правового статусу - громадянства України, не пов'язані з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. За предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Тож у даних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає в набутті нею певного правового статусу - громадянства України. Такий статус має правове значення виключно в публічно-правових відносинах, оскільки впливає на публічно-правові відносини заявниці з державою.
Заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже встановлення такого факту входить у предмет доказування в межах справи адміністративної юрисдикції, де спірними є публічно-правові правовідносини, що виникли між державою Україна, від імені якої діють органи Державної міграційної служби України, та фізичними особами, які є іноземцями та виявили намір і бажання набути громадянство України за територіальним походженням.
Відповідно до Порядку №215 заявниця має подати відповідне клопотання з додатками до нього до територіального органу Державної міграційної служби України та в разі відмови в задоволенні (повернення) клопотань - оскаржити відповідне рішення з доведенням наявності підстав для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, зокрема факту народження її діда на території України.
Враховуючи те, що вимоги заяви ОСОБА_1 в цій справі мають розглядатися за правилами не цивільного, а адміністративного судочинства в межах справи про оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову в задоволенні (повернення) клопотання про оформлення набуття громадянства України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України слід відмовити у відкритті провадження в даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження на території України та визнання факту родинних відносин, заінтересована особа Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 13.03.2024р.
Суддя І.О. Ольшевська