Справа № 752/22002/23
Провадження № 2/752/2134/24
Іменем України
21 лютого 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території,
20 жовтня 2023 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2015 р. по 01.06.2023 р. в сумі 39371,41 грн, з яких: основний борг - 33516,85 грн, інфляційні втрати - 4306,33 грн, 3% річних - 1548,23 грн та судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2015р. і по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 . 22.10.1985 року ОСОБА_5 на сім'ю з чотирьох осіб видано ордер на право зайняття 3 -кімнатної квартири АДРЕСА_2 за зазначеною адресою. Відповідач 4 ОСОБА_4 є власником особового рахунку у квартирі АДРЕСА_2 у цьому будинку. Відповідачі зареєстровані у цій квартирі і споживають послуги з утримання будинку, які надає позивач. Відповідачі знехтували обов'язком щодо укладення письмового договору з позивачем, а тому між сторонами діє уніфікований публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 20.05.2009 № 529.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території у співвідповідачів існує заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України в зв'язку з порушенням грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідачів три проценти річних та інфляційні втрати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г. від 24 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 13).
Сторони по справі у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідачі у строк, встановлений ухвалою суду, письмового відзиву на позов не подали. Відповідач ОСОБА_4 надіслав до суду заяву про застосування строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.10.1985 року виконавчим комітетом Московського районної Ради народних депутатів м. Києва Іваненко Г.Є. видано ордер № 9871 серія Б, сім'я якої складається з чотирьох осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на право займати три кімнати загальною жилою площею 41,95 кв.м. АДРЕСА_3 (а.с. 7).
Згідно з ПАК «Нарахування та оплати за житлово-комунальні послуги» відповідач 4 ОСОБА_4 є власником особового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у квартирі АДРЕСА_4 , в квартирі значиться 5 осіб, квартира - приватизована, що підтвержується довідкою Центру комунального сервісу № 02/01/05-284 від 07.09.2023 року (а.с.5).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 101231388 від 24.10.2023 відповідач 4 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 з 10.12.1985 року, відповідач 3 ОСОБА_3 зареєстрований з 06.06.1996, відповідач 1 ОСОБА_1 - з 26.06.1997, відповідач 2 ОСОБА_2 - з 04.12.2003 (а.с. 12). Отже відповідачі є фактичними споживачами послуг, які надає позивач.
Вказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідачі споживають житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата), про що отримують від позивача відповідні рахунки на оплату.
Жодних повідомлень про непроживання у квартирі та неотримання комунальних послуг від відповідачів на адресу позивача не надходило, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
Відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялися від надання послуг позивачем, не надали суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що послуги їм не були надані КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки, регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст.ст. 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.
Позивачем було вчинено дії на користь відповідачів - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.
Позивач посилається на те, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, однак, відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відтак до правовідносин сторін застосовуються положення про уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.
На підставі наведених положень у відповідачів виник перед позивачем обов'язок по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Стаття 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК Української РСР власники квартир зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги. Власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Як встановлено судом, відповідачі належним чином не виконали свій обов'язок з оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що надавались позивачем, внаслідок чого відповідно до наданого розрахунку у них виникла заборгованість в період з 01.05.2015 р. по 01.06.2023 р. в розмірі 33516,85 грн за послугу з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 6).
Розрахунок, наданий позивачем на підтвердження наявності заборгованості, відповідачами не спростовано, та доказів на підтвердження належної сплати відповідачами за надані послуги в розпорядження суду не надано.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, власник (наймач) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідачі порушують вимоги чинного законодавства про оплату житлово-комунальних послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.
В силу положень ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Зазначений обов'язок є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком інфляційна складова боргу становить 4306,33 грн, 3% річних від суми невиконаного зобов'язання за спірний період становить 1548,23 грн.
Даний розрахунок проведено відповідно до вимог чинного законодавства та не спростований відповідачами.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, не спростовані відповідачами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Щодо позовної давності.
Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позивачем було подано позов про стягнення із відповідачів заборгованості в жовтні 2023 року.
В межах позовної давності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» має право на стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, яка була нарахована з листопада 2020 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку,
При цьому визнання боргу повинно бути усвідомленим та свідчити про те, що особа згодна з його наявністю. Коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць, і виконавець зобов'язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний у платіжному документі. Якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більшу, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.
В цьому випадку суду потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності.
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.
Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 437/2726/13-ц), Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 (справа № 712/8916/17).
Дослідивши розрахунок заборгованості, наданий КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», судом встановлено, що відповідачами протягом травня 2015 року-травня 2018 року здійснювалось часткове погашення заборгованості, зокрема в січні, лютому, квітні 2016 року та лютому 2018 року, що свідчить про визнання відповідачами нарахованої позивачем заборгованості. З огляду на це, суд приходить до висновку про переривання строку позовної давності.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102 -IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на момент розгляду вказаної справи.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений вищевказаними Законами.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з задоволенням позову на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню понесені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд, -
позов комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП не відомо), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП не відомо) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 32375554, місцезнаходження: м. Київ, пр-т Голосіївський, 17б, р/р: НОМЕР_4 в ТВБВ №10026/01 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669) заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в сумі 39 371,41 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 42 055 (сорок дві тисячі п'ятдесят п'ять) гривень 41 копійка.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк