Справа № 752/18085/23
Провадження № 2-п/752/20/24
12 березня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, суд
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики грошових коштів від 10.12.2021 року в сумі 177513 грн., з яких: 139975,62 грн. - основна сума боргу, 36355,31 грн. - пеня, 908,88 грн. - три відсотки річних, 273,23 грн. - інфляційні втрати.
14 грудня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О. В. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.
В поданій заяві посилається на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності визначеної ст. 625 ЦПК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення. Зазначає рішення потребує перегляду, оскільки вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) не підлягають задоволенню в зв'язку з правовим режимом військового стану. Відповідно розмір заборгованості, який підлягає стягненню, підлягає додатковому уточненню.
Вважаючи ці підстави достатніми, просить задовольнити заяву та скасувати заочне рішення.
В судове засідання представник заявника не з'явився про розгляд справи повідомлений належним чином, просив провести розгляд справи без його участі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив слухати справу без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Встановлено, що заочне рішення в справі було ухвалене судом 10 листопада 2023 року за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи 12 жовтня 2023 року представник відповідача - адвокат Мартинюк Р.М. ознайомилась з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, про що свідчить її заява (а.с.30).
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
Дотримуючись розумних строків розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, судом було ухвалено заочне рішення.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Статтею 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом таких обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки та не подав відзив з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження сторони відповідача із винесеним рішенням по суті та є фактично обґрунтуванням апеляційної скарги.
У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В той же час, викладені в заяві доводи та обставини у своїй сукупності не можуть слугувати належними доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки викладені факти являються по суті запереченнями відповідача у справі.
Виходячи з цього, відсутності мотивації усіх в сукупності підстав для скасування заочного рішення суду, підстави для задоволення заяви відсутні.
Керуючись ст.ст. 280, 284-288 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.В.Машкевич