05 березня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 925/83/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет"
до Фізичної особи-підприємця Третякової Ірини Євгеніївни
про стягнення 251694,06 грн
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Щокань В.М.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 19.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Третякової Ірини Євгеніївни.
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 251694,06 грн заборгованості за договором поставки №09/06-143 від 09.06.2023, зокрема 218043,00 грн боргу за отриманий товар, 21804,30 грн штрафу та 11846,76 грн пені.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором та не сплатив за поставлений товар внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 218043,00 грн.
1.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці
1.5. Враховуючи предмет та підстави позову, характер правовідносин сторін спір підвідомчий господарському суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
1.6. Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
1.7. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
1.8. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача - Фізичної особи-підприємця Третякової Ірини Євгеніївни є: АДРЕСА_1 .
1.9. Враховуючи місцезнаходження відповідача, спір підсудний Господарському суду Черкаської області.
1.10. 22.01.2024 суддя ухвалив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет" залишити без руху. Установив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет" строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: відомості про наявність або відсутність у позивача електронного кабінету.
1.11. 02.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет" усунуло недоліки позовної заяви та подало відомості про наявність у позивача електронного кабінету (а.с. 33).
1.12. 02.02.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/83/24. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 12 год. 00 хв. 28.02.2024.
1.13. Ухвалу суду від 02.02.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яку 02.02.2024 доставлено до його електронної скриньки (а.с. 41); відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який відповідачу не вручено та повернуто суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою" (а.с. 43-46).
1.14. 26.02.2024 суд з метою забезпечення прав відповідача бути проінформованим про розгляд справи №925/83/24 повідомив відповідача телефонограмою про призначення судового засідання 28.02.2024 о 12 год. 00 хв. (а.с. 47).
1.15. 26.02.2024 відповідач подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій документів. Цього ж дня - 26.02.2024 суд надав можливість відповідачу ознайомитися з матеріалами справи та зняти їх копії (а.с. 48).
1.16. 27.02.2024 позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі свого представника, просив позов задовольнити повністю, повідомив, що складу суду довіряє (а.с. 49-50).
1.17. 27.02.2024 відповідач подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на строк, який є достатнім для підготовки відзиву на позов (а.с. 60).
1.18. У судове засідання 28.02.2024 представники позивача та відповідача не з'явились.
1.19. 28.02.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 11 год. 00 хв. 05.03.2024.
1.20. 05.03.2024 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила суд відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача (а.с. 64-67).
1.21. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначила, що фактично зареєструвала ФОП на вимогу свого роботодавця ФОП Гукасян Антона Артушевича, який здійснює господарську діяльність із продажу продуктів харчування. Саме ФОП Гукасян А.А. потрібні були пакети, які мав поставити позивач на виконання умов договору. Через непорозуміння із фактичним роботодавцем, Третякова І.Є. позбавлена ним можливості доступу до складу, де фактично залишилась поставлена продукція за договором та всі первинні документи щодо ФОП Третякової І.Є. 12.02.2024 відповідач припинила свою господарську діяльність як ФОП. 10.11.2023 позивач здійснив поставку товару до моменту отримання від відповідача 100 % передоплати. Отже, позивач діяв на власний ризик, всупереч умовам договору, здійснюючи поставку двох партій товару до моменту отримання повної передоплати за кожну партію. Договором не врегульовано порядок розрахунків між сторонами у випадку поставки товару без попередньої оплати. У такому разі позивач позбавлений правової можливості стверджувати, що датою, з якої починається нарахування пені, є дата підписання між сторонами видаткової накладної 10.11.2023. Застосована позивачем облікова ставка за вищевказаний період не відповідає фактично встановленій НБУ обліковій ставці, розмір якої є загальновідомим. Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт надсилання заяви-вимоги на адресу відповідача.
1.22. У судове засідання 05.03.2024 представники позивача та відповідача не з'явились. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.23. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.24. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.25. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
1.26. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
1.27. 05.03.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.
1.28. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав та приєднав вступну та резолютивну частини рішення суду до матеріалів справи №925/83/24.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки, стягнення пені та штрафу.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору поставки; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки; виконання позивачем зобов'язання з поставки товару; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати товару; розмір грошового зобов'язання відповідача; строк виконання грошового зобов'язання; підстави та порядок нарахування позивачем штрафу, пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.
3.1. Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
3.2. Позивач та відповідач визнають обставини укладення договору поставки №09/06-143 від 09.06.2023; факт поставки позивачем відповідачу товару.
4. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
4.1.1. 09.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет" (постачальник) та Фізична особа-підприємець Третякова Ірина Євгеніївна (покупець) уклали договір поставки №09/06-143, згідно з п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати покупцеві товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити (а.с. 7-10, 52-53).
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п. 1.2 - найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами у специфікації до договору, якщо інше не обумовлено домовленістю сторін.
У випадку відсутності специфікації, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації;
п. 3.7 - товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем у момент підписання останнім видаткової накладної. У момент підписання покупцем видаткової накладної на товар до нього переходить право власності на товар та ризики випадкової загибелі чи пошкодження товару;
п. 5.1 - загальна ціна договору складається із вартості товару переданого у власність покупця, на умовах цього договору протягом строку його дії. та визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, в кожному окремому випадку поставки товару;
п. 5.2 - розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;
п. 5.3 - покупець оплачує постачальнику кожну партію товару на умовах 100% передоплати. Ціна, кількість і асортимент встановлюються у видаткових накладних по кожній поставці товару;
п. 6.1 - за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України та цього договору;
п. 6.2 - за прострочення поставки за цим договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несвоєчасного поставленого товару. За прострочення оплати за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості;
п. 6.3 - за прострочення оплати понад 5 (п'ять) календарних днів за цим договором покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не своєчасно оплаченого покупцем, товару;
п.8.1 - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором та/або до моменту його припинення по іншим підставам.
4.1.2. На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару №104 від 08.08.2023 вартістю 152984,10 грн з ПДВ, №148 від 18.10.2023 вартістю 111401,40 грн з ПДВ, №149 від 18.10.2023 вартістю 106641,60 грн з ПДВ (а.с. 57-59);
4.1.3. На виконання умов договору позивач та поставив, а відповідач прийняв товар - пакети загальною вартістю 371027,10 грн, зокрема, за видатковими накладними №109 від 25.08.2023 - вартістю 152984,10 грн з ПДВ; №165 від 10.11.2023 - вартістю 111401,40 грн з ПДВ; №166 від 10.11.2023 - вартістю 106641,60 грн з ПДВ (а.с. 11-13).
4.1.4. Відповідач виконав зобов'язання з оплати частково та сплатив позивачу за поставлений товар 140000,00 грн на підставі платіжної інструкції від 11.08.2023 №477266388.1 (а.с. 15), що підтверджується випискою АТ "Райффайзен Банк" (а.с. 14).
4.1.5. 13.12.2023 позивач надіслав відповідачу заяву-претензію №1 від 11.12.2023 цінним листом з описом вкладення (а.с. 16), у якій просив сплати заборгованість за поставлений товар за договором, яка станом на 11.12.2023 становить 218043,00 грн (а.с. 55-56).
4.2. Відповідач на спростування доводів позивача подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
4.2.1. Відповідно до інформації з YouControl від 13.02.2024 ОСОБА_1 16.07.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності ФОП Гукасян А.А. є 47.22 роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.81 роздрібна торгівля лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного орендованого нерухомого майнва (а.с. 68-70);
4.2.2. Відповідно до інформації з YouControl від 13.02.2024 ОСОБА_2 13.07.2023 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності ФОП Третякової І.Є. є 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. 12.02.2024 ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення (а.с. 71-73).
4.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
4.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонаи докази суд визнає належними.
4.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
4.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
4.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
4.9. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
4.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
5. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
5.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
5.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та визнає встановленими наступні обставини:
5.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору поставки;
5.5.2. позивач виконав свій обов'язок у зобов'язанні та поставив відповідачу товар вартістю 371027,10 грн за трьома видатковими накладними;
5.5.3. відповідач зобов'язання з оплати товару виконав частково та сплатив 140000,00 грн;
5.5.4. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за договором поставки становить 218043,00 грн;
5.5.5. прострочення виконання грошового зобов'язання настало 12.11.2023.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
6.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
6.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
6.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
6.4. Дослідивши зміст та характер зобов'язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
6.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
6.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
6.7. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
6.8. Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
6.9. Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.10. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
6.11. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
6.12. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.13. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
6.14. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
6.15. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
6.16. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.17. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.18. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.19. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
6.20. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.21. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
6.23. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
6.24. Відповідачем у справі є фізична особа ОСОБА_2 . ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення. 12.02.2024 до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 .
6.25. Частиною 9 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
6.26. Відповідно до статей 51, 52, Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
6.27. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
6.28. Однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
6.29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18, провадження № 14-460цс19, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі №724/38/18, провадження № 61-45804св18).
6.30. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.31. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
7. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
7.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки.
7.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за двома видатковими накладними від 10.11.2023 №165 та №166, внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 218043,00 грн за поставлений товар.
7.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений відповідачу товар.
7.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
7.5. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.6. Відповідно до п. 5.3 укладеного сторонами договору покупець оплачує постачальнику кожну партію товару на умовах 100% передоплати. Ціна, кількість і асортимент встановлюються у видаткових накладних по кожній поставці товару.
7.7. Відповідач не сплатив позивачу за товар на умовах 100% передоплати.
7.8. Позивач належно виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу товар вартістю 218043,00 грн, який відповідач прийняв на підставі видаткових накладних від 10.11.2023 №165 та №166, підписавши їх.
7.9. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).
7.10. 10.11.2023 позивач поставив відповідачу товар. 11.11.2023 - після прийняття товару, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу за поставлений товар. Відповідач за поставлений позивачем товар не сплатив.
7.11. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
7.12. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за договором поставки становить 218043,00 грн.
7.13. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
7.14. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
7.15. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
7.16. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
7.17. Невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати боргу за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні з оплати за поставлений товар.
7.18. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
7.19. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 218043,00 грн за поставлений товар, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
7.20. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
7.21. 10.11.2023 позивач поставив відповідачу товар. 11.11.2023 - після прийняття товару, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу за поставлений товар. Відповідач за поставлений позивачем товар не сплатив. З 12.11.2023 розпочався відлік строку прострочення виконання зобов'язання відповідачем зі сплати за поставлений товару у розмірі 218043,00 грн.
7.22. Відповідно до пункту 6.2 договору за прострочення оплати за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.
7.23. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
7.24. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).
7.25. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
7.26. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
7.27. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
7.28. Звертаючись із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 11846,76 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 10.11.2023 по 10.01.2024 за 62 дні на підставі п. 6.2 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання (218043,00 (сума боргу) х 2 х 16,00 : 365 x 62 дні (прострочення) : 100).
7.29. Суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що позивач неправильно визначив період прострочення з 10.11.2023, а не з 12.11.2023. При здійсненні розрахунку з 10.11.2023 по 10.01.2024 позивач не врахував, що у 2024 році не 365 днів, а 366 днів та неправильно застосував розмір облікової ставки НБУ, не врахувавши, що з 10.11.2023 по 14.12.2023 встановлений НБУ розмір облікової ставки становив 8%, а з 15.12.2023 по 10.01.2024 7,5%.
7.30. За розрахунком суду розмір пені за період з 12.11.2023 по 10.01.2024 за 60 днів становить 11142,15 грн (6308,31 за період з 12.11.2023 по 14.12.2023 за 33 дні (218043,00 (сума боргу) х 2 х 16,00 : 365 х 33 дні (прострочення) :100) + 3046,63 грн за період з 15.12.2023 по 31.12.2023 за 17 днів (218043,00 (сума боргу) х 2 х 15,00 : 365 х 17 днів (прострочення) :100) + 1787,24 грн за період з 01.01.2024 по 10.01.2024 за 10 днів (218043,00 (сума боргу) х 2 х 15,00 : 366 х 10 днів (прострочення) :100).
7.31. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач за період з 12.11.2023 по 10.01.2024 повинен сплатити позивачу 11142,15 грн пені, а не 11846,76 грн пені, як розрахував позивач.
7.32. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 11846,76 грн пені за період з 10.11.2023 по 10.01.2024 суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у розмірі 11142,15 грн за період з 12.11.2023 по 10.01.2024.
7.33. За прострочення оплати понад 5 (п'ять) календарних днів за цим договором покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не своєчасно оплаченого покупцем, товару (пункт 6.3 договору).
7.34. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати за поставлений товар 218043,00 грн позивач нарахував 21804,30 грн штрафу відповідно до п. 6.3 договору (218043,00 (сума боргу) : 100 х 10), стягнення яких становить предмет решти майнових вимог позивача до відповідача.
7.35. Суд, перевіривши розрахунок штрафу, дійшов висновку, що позивач виконав розрахунок правильно на підставі п. 6.3 договору та розміру боргу.
7.36. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 21804,30 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.2. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3775,41 грн на підставі платіжної інструкції від 16.01.2024 №26 (а.с. 6).
8.3. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 3775,41 грн зі сплати судового збору.
8.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.5. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково судовий збір, сплачений позивачем за подання позову до суду, суд покладає на відповідача у розмірі 3764,84 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (99,72%).
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Третякової Ірини Євгеніївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорнмаркет" (ідентифікаційний код 40877445, адреса місцезнаходження: 61054, м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 9-А, оф. 201) 218043,00 грн (двісті вісімнадцять тисяч сорок три гривні 00 копійок) боргу, 21804,30 грн (двадцять одну тисячу вісімсот чотири гривні 30 копійок) штрафу, 11142,15 грн (одинадцять тисяч сто сорок дві гривні 15 копійок) пені, 3764,84 грн (три тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 84 копійок) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 12.03.2024.
Суддя А.І. Гладун