29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"04" березня 2024 р. Справа № 924/128/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засіданні Лежніній Я.С. розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин, Хмельницька область
про стягнення 303427,18грн.
Представники сторін:
позивача - Дрозд Р.Ю. адвокат за ордером;
відповідача - не з'явився.
У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 31.01.2024р. відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 19.02.2024. Ухвалою суду від 19.02.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2024р.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" 303 427,18грн., з яких: 298 800,00грн. основного боргу, 209,94грн. 0,3% річних та 4 417,24 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 та видаткових накладних №ДК-000025 від 31.07.2023, №ДК-0000031 від 10.08.2023, №ДК-0000041 від 24.10.2023 позивач здійснив відповідачу поставку товару вартістю 298 800,00 грн. Проте, відповідач умов договору не виконав, поставлений товар не оплатив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 298 800,00 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з останнього 209,94 грн. 0,3% річних та 4417,24 грн. інфляційних втрат. Як на правову підставу позову посилається на положення ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 510, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позов від 09.02.2024 визнає позовні вимоги в часині основного боргу. Зауважує, що відповідач не мав можливості у строк, встановлений договором повністю здійснити оплату поставленого товару, у зв'язку з його вкрай важким фінансовим становищем, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами договору внаслідок дії об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. Відповідач зауважує, що стягнення з нього відсотків річних та інфляційних втрат загрожує серйозними ускладненнями для його господарської діяльності. Окрім того, представник відповідача, у разі ухвалення судом рішення у справі №924/128/24 про повне або часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" просить суд зменшити суму судового збору та розміру нарахованих санкцій пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням визнання відповідачем суми основного боргу та надати для ВП ХАЕС відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 3 місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили.
Також, 09.02.2024 представником відповідача подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача у справі №924/128/24, яке ухвалою суду від 09.02.2024 задоволено та замінено відповідача у справі - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код ЄДРПОУ 21313677).
У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 14.02.2024 позивач зазначив, що відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, більш того, обставини на які посилається представник відповідача не є непереборною силою та існували до моменту укладання договору, отже, відповідач був зобов'язаний враховувати такі обставини при прийнятті господарських зобов'язань. Аналізуючи надані відповідачем докази, у якості підтвердження своїх тверджень щодо неможливості виконати рішення суду, позивач вважає, що жоден доказ за правилом статей ст.ст. 76, 78 ГПК України не є належним та достовірним, через те, що докази не доводять обставин скрутного фінансового становища відповідача. Зауважує, що розстроченням виконання рішення суду у цій справі порушиться баланс інтересів позивача та відповідача. Пояснює, що відповідач не лише не виконує погоджені сторонами умови договору поставки, а й ухиляється від виконання таких умов, зазначає, що даний спір виник з вини відповідача, та з урахуванням невеликої суми заборгованості відсутні підстави визначені за статтею 331 ГПК України для відстрочки виконання рішення суду у цій справі. Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги та відмовити у розстроченні рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2024 підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 04.03.2024 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 19.02.2024 до електронного кабінету в системі Електронний суд.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
17 липня 2023 року між ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Покупець) був укладений Договір поставки №53-124-01-23-20547, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 1.2. договору - предметом поставки по даному договору є товар: запчастини до холодильного обладнання в асортименті (код 39310000-8 згідно ДК 021:2015 - обладнання для засобів громадського харчування).
Пунктами 3.1. - 3.2. договору визначено, що строк поставки товару становить 45 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору. Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад (Вантажоодержувача) за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100).
Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем (п. 3.5 договору).
Відповідно до пункту 4.1. ціна товару по договору становить 249 000,00 грн без ПДВ (двісті сорок дев'ять тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% 49 800,00 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот грн. 00 коп.), всього ціна договору: 298 800,00 грн. з ПДВ (двісті дев'яносто вісім грн. 00 коп.).
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору) ( пункт 4.2. договору).
У відповідності до пункту 5.1. договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору).
Пунктом 8.4. договору визначено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. (пункт 11.1. договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Додатками №1 та №2 до договору оформлено специфікацію №1 та технічну специфікацію, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 298 800,00 грн. з ПДВ.
02.08.2023 на виконання умов договору №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товар за видатковою накладною №ДК-000025 від 31.07.2023 на суму 207 712,80 грн.
На який 11.08.2023 відповідачем було оформлено ярлик №Я-10-158-24 на придатну продукцію за договором №53-124-01-23-19095 від 17.07.2023.
14.08.2023 на виконання умов договору №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товар за видатковою накладною №ДК-0000031 від 10.08.2023 на суму 21247,20 грн.
На який 16.08.2023 відповідачем було оформлено ярлик №Я-10-168-24 на придатну продукцію за договором №53-124-01-23-19095 від 17.07.2023.
26.10.2023 на виконання умов договору №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товар за видатковою накладною №ДК-0000041 від 24.10.2023 на суму 69840,00 грн.
На який 30.10.2023 відповідачем було оформлено ярлик №Я-10-235-24 на придатну продукцію за договором №53-124-01-23-19095 від 17.07.2023.
Всього за договором №53-124-01-23-20547 ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товару на загальну суму 298 800,00 грн.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду про стягнення з останнього 298 800,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 209,94 грн. 0,3% річних та 4417,24 грн. інфляційних втрат за період з 11.10.2023 по 25.01.2024.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, 07 липня 2023 року між ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" був укладений Договір поставки №53-124-01-23-20547, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов договору та Специфікації №1 від 17.01.2023, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 298 800,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ДК-000025 від 31.07.2023 на суму 207712,80 грн., №ДК-0000031 від 10.08.2023 на суму 21247,20 грн., №ДК-0000041 від 24.10.2023 на суму 69840,00 грн.
В свою чергу, згідно поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 на загальну суму 298 800,00 грн.
У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З пункту 5.1. договору вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ярлики на придатну продукцію було оформлено: №Я-10-158-24 - 11.08.2023, №Я-10-168-24 - 16.08.2023 та №Я-10-235-24 - 30.10.2023.
Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору відповідач зобов'язаний був оплатити товар, отриманий за видатковими накладними: №ДК-000025 від 31.07.2023 у строк по 10.10.2023 включно, №ДК-0000031 від 10.08.2023 у строк по 15.10.2023 включно та №ДК-0000041 від 24.10.2023 у строк по 29.12.2023 включно.
Однак, в порушення умов договору поставки №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023 відповідач оплату за отриманий товар не здійснив. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 298 800,00 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором №53-124-01-23-20547 від 17.07.2023, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 209,94 грн. 0,3% річних та 4 41724 грн. інфляційних втрат за період з 11.10.2023 по 25.01.2024.
Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.
При перерахунку заявлених до стягнення 0,3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні обраховано правомірно та обґрунтовано, а тому вимога про стягнення 209,94 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за заявлені періоди, суд зауважує, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1661,70 грн. інфляційних втрат за чотири дні, а саме з 11.10.2023 по 15.10.2023, що суперечить наведеним нормам законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правомірними та обґрунтованими до стягнення є 2755,53 грн. інфляційних втрат. У стягненні 1661,70 грн. належить відмовити.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 298 800,00 грн. боргу за поставлений товар, 209,94 грн. 0,3% річних та 2755,53 грн. інфляційних втрат. У задоволенні до стягнення 1661,70 грн. інфляційних втрат відмовити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Поряд із цим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано суму основного боргу, на нього покладаються 50% витрат із сплати судового збору за вимогу про стягнення основного боргу та судовий збір пропорційно розміру заявлених 3% річних та інфляційних нарахувань.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про відстрочення виконання рішення, судом встановлено та приймається до уваги наступне.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").
За таких обставин, окрім винесення законного рішення у справі суд має забезпечити і сприяти фактичному виконанню такого рішення.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу ухвали суду про надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження доводів, викладених у заяві, відповідачем не надано будь-яких доказів.
Судом враховується, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти росії").
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною, як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне розстрочення без обґрунтованих на те мотивів порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості ефективно захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення.
Наведений відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, наявність низки судових процесів, мирових угод, за якими необхідно сплачувати кошти не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідач, як юридична особа, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов'язання і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності, в тому числі і під час війни.
Ризики при збитковій господарській діяльності несе суб'єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.
Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.
При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 року у справі №813/8842/13-а.
У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об'єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку тощо.
Проте, відповідачем таких доказів не надано.
Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення у цій справі на 3 місяці, з моменту набрання таким рішенням суду законної сили, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення в цій справі.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 26-А, кв. 18, код 34657024) - 298800,00 грн. (двісті дев'яносто всім тисяч вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу, 209,94 грн. (двісті дев'ять гривень 94коп.) 0,3% річних, 2755,53 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 53коп.) інфляційних втрат та 2285,48грн. (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 48коп.) витрат на оплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У позові в частині стягнення 1661,70грн. інфляційних нарахувань відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 26-А, кв. 18, код 34657024) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2241грн. (дві тисячі двісті сорок одну гривню) сплачений відповідно до платіжної інструкції від 25.01.2024р. №6508.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 13.03.2024р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи.
Позивачу та відповідачу копію рішення направлено до електронного кабінету в системі Електронний суд