про повернення позовної заяви
13.03.2024м. СумиСправа № 920/264/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/264/24 (вх. №1308 від 08.03.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (вул. Іллінська, буд. 2, пов. 6, каб. 611, м. Суми; 40009; код за ЄДРПОУ 44360724),
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнкопп НОМЕР_1 ),
про стягнення 239085,87 грн
установив:
08.03.2024 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 226216,68 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 3524,15 грн пені, 4223,89 грн 3% річних, 5121,15 грн інфляційних втрат, а також судові витрати у справі.
Частинами 1-4 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
У позовній заяві позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 157,9 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 01.12.2005 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9489462 від 03.01.2006.
ОСОБА_1 також є власником квартири загальною площею 17,3 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27.12.2007 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17260091 від 29.12.2007.
Крім того, відповідач є власником третього нежитлового приміщення загальною площею 44,5 кв.м. у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами договір про надання послуг з теплопостачання відповідачу, як суб'єкту підприємницької діяльності, по трьом зазначеним приміщенням.
Відповідно до пункту 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщеного на сайті ТОВ «КППВ» у мережі інтернет обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Відповідно до акту обстеження від 10.10.2023, який доданий до позову, працівниками позивача було проведено обстеження нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою АДРЕСА_4 , на предмет виявлення незареєстрованих споживачів. Згідно вказаного акту було виявлено, зокрема, приміщення відповідача площею 44,5 кв.м., та зафіксовано, що вказане приміщення опалюється за допомогою індивідуального джерела теплопостачання.
З матеріалів позову вбачається, що багатоквартирні будинки за адресами АДРЕСА_5 , та АДРЕСА_2 , не обладнані вузлами комерційного обліку теплової енергії, отже, до встановлення такого вузла обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.
Натомість житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується актом комерційної готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації від 16.07.2021.
В матеріалах справи містяться докази, що усі три приміщення, за якими позивач надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, придбавались ОСОБА_1 як фізичною особою.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду порушено правило об'єднання позовних вимог, оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплові енергії відповідачу до його приміщень у багатоквартирних будинках за різними адресами, а саме: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , що не обладнані вузлами комерційного обліку теплової енергії, та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , що обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії , не є пов'язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Суд дійшов висновку, що для встановлення фактичних обставин в даній справи, судом має бути досліджено окремо по кожному з трьох зазначених приміщень наявність саме господарських правовідносин між сторонами, визначено обсяги спожитих послуг з урахуванням різних підходів їх визначення в залежності від наявності чи відсутності засобів комерційного обліку та встановлено ряд інших обставин стосовно факту надання послуг, які не є пов'язаними між собою, оскільки спірні приміщення знаходяться за різними адресами.
Судом встановлено, що позовні вимоги хоч і пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту права, однак, дослідження обставин надання послуг по трьом різним об'єктам утруднює розгляд таких вимог в одному провадженні, враховуючи можливість призначення судових експертиз.
Також, судом встановлено, що обсяг наданих матеріалів і доказів не дозволяє суду самостійно здійснити роз'єднання позовних вимог на підставі ст.173 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що об'єднання позовних вимог є правом, а не обов'язком суду, а тому суд приходить до висновку, що об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань господарського судочинства, встановлених в ст. 2 ГПК України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті (аналогічні доводи висловлені в постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2018 по справі № 910/3569/18).
Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що заявником порушено правила об'єднання позовних вимог, що суперечить вимогам 173 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого дана позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з ч. 6-8 ст. 174 ГПК України суд роз'яснює позивачу, що суд повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
При цьому, з огляду на те, що позовна заява надійшла через систему "Електронний суд" повернення позивачу паперового варіанту заяви судом не здійснюється.
Керуючись ч. 1-4 ст. 173, п. 2 ч. 5, ч. 6-8 ч ст. 174, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовну заяву від 08.03.2024 №б/н, подану через систему «Електронний суд» (вх 1308 від 08.03.2024) представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 239085,87грн, повернути позивачу.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі “Інтернет” за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Суддя В.Л. Котельницька