65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/796/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., секретаря судового засідання Човган І.І., розглянув заяву (вх.№2-399/24 від 11.03.2024р.) Компанії NORDEA SHIPPING CO про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/796/24
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 40899186)
До: Компанії NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960, Marshall Islands) ( Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роад, Аджелтейк, Маджуро, МН 96960, Маршаллові Острови)
про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна
Представники сторін:
Від ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ»: Самсонович О.А. - на підставі ордера серії АМ №1080303 від 28.02.2024р., Заржицька В.О.- на підставі ордера серії ВН №1340207 від 05.03.2024р., Стеценко А.В. - на підставі ордера серії АІ №1560575 від 04.03.2024р.
Від NORDEA SHIPPING CO: Петровський Ю.І. - на підставі ордера ВС №1266997 від 04.03.2024р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» до подання позовної заяви звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про накладення арешту на морське судно MY FUTURE (IMO: 9545912), судновласником якого є Компанія NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960, Marshall Islands), яке знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Ізмаїльського морського порту) шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Ізмаїл; заборону капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Ізмаїльського морського порту) оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна MY FUTURE (IMO: 9545912) з акваторії морського порту Ізмаїл.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р. задоволено заяву ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), накладено арешт на морське судно MY FUTURE (IMO: 9545912), судновласником якого є Компанія NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960,, Marshall Islands ), яке знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця набережна Лукі Капікраяна, будинок 4, електронна адреса: vd@izm.uspa.gov.ua) шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Ізмаїл. Заборонено капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна MY FUTURE (IMO: 9545912) з акваторії морського порту Ізмаїл. Встановлено ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» строк тридцять днів з дня постановлення даної ухвали для надання доказів на підтвердження пред'явлення позову до Компанії NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960, Marshall Islands).
11 березня 2024р. до суду надійшла заява Компанії NORDEA SHIPPING CO про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/796/24 у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03 2024р. заяву Компанії NORDEA SHIPPING CO про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р., прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.03.2024р.
В обгрунтування заяви Компанія NORDEA SHIPPING CO, що Компанія NORDEA SHIPPING CO на момент виникнення морської вимоги не була та не є станом на сьогодні власником морського судна, на яке накладено арешт. Таким власником є Компанія Future Marine Investments Ltd, що підтверджується судовим патентом від 09.05.2023р., виданим Головним управлінням торгового флоту Республіки Панама, свідоцтвом про реєстрацію судна MY FUTURE (IMO: 9545912) в судновому реєстрі Республіки Палау від 20.02.2024р., меморандумом про співпрацю від 29.01.2024р., укладеним між Компанія Future Marine Limited та Компанією Future Marine Investments про купівлю - продаж судна «JC Future», актом передачі права власності на судно «JC Future» (IMO: 9545912) від 02.02.2024р.
Крім того, заявник зазначає, що факт перебування морського судна у власності Компанії Future Marine Limited на момент виникнення права морської вимоги та подальший перехід права власності на нього до Компанії Future Marine Investments Ltd підтверджується Сертифікатом про скасування реєстрації судна «JC Future» (IMO: 9545912) у Панамському морському реєстрі Республіки Панама від 02.02.2024р. у зв'язку із продажею судна Компанії Future Marine Investments Ltd та передачею до реєстру Республіки Палау.
Також, заявник посилається на недоведеність ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» виникнення права морської вимоги до Компанії NORDEA SHIPPING CO, посилаючись на те, що до заяви про забезпечення позову ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» не було додано документів на підтвердження того, що власником судна NORDEA STAR (IMO:9124213) була компанії NORDEA SHIPPING CO.
Згідно наданого ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» Звіту про аварію судна NORDEA STAR від 03.01.2024р. зареєстрованим власником цього судна є Компанія Seiyo Spirit Maritime S.A., а бенефіціарним власником є Компанія Sea Carrier Shipping Compani Limited.
Інформацію з інформаційних систем Equasis та GISIS заявник вважає недостовірною та, зокрема, посилається на відомості з інформаційного ресурсу Lloyd's List Intelligence (https://www.lloydslistintelligence.com), згідно яких станом на 17.10.2023р. власником морського судна «JC Future» (IMO: 9545912) була Компанія «JC Future» (IMO: 9545912), а станом на дату подачі заяви є Компанія Future Marine Investments Ltd.
При цьому, звертає увагу суду на те, що у примітках до витягу з міжнародної інформаційної системи TQUASIS (відмова від відповідальності) зазначено, що ні компанія Еквазіс, ані її посадові особи або співробітники не несуть відповідальності щодо даних, розміщених на цьому сайті, включаючи гіперпосилання або друковані матеріали.
За таких обставин, Компанія NORDEA SHIPPING CO вважає, що при наявності у матеріалах справи відмінних відомостей з різних інформаційних ресурсів, достовірними можуть бути лише правовстановлюючий меморандум про співпрацю від 29.01.2024р., укладений між Компанією Future Marine Limited та Компанією Future Marine Investments про купівлю - продаж судна «JC Future», акт передачі права власності на судно «JC Future» (IMO: 9545912) від 02.02.2024р., а також правопосвідчувальні документи на судно: судовий патент №54214-23 від 09.05.2023р., виданий Головним управлінням торгового флоту Республіки Панама, свідоцтво про реєстрацію судна MY FUTURE (IMO: 9545912) в судновому реєстрі Республіки Палау від 20.02.2024р.
Крім того, Компанія NORDEA SHIPPING CO не вважає себе відповідальною за морською вимогою, адже морське судно із попередньою назвою «JC Future» (IMO: 9545912) не знаходиться у власності Компанії.
Також, заявник зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Разом із тим, заявник вважає, що у даному випадку, вжиті судом заходи забезпечення позову не спрямовані на забезпечення виконання покладених на інститут забезпечення позову завдань (мети), оскільки не здатні, в суду фактичних обставин, забезпечити виконання рішення суду у майбутньому за морською вимогою ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» до Компанія NORDEA SHIPPING CO, оскільки остання не є та не була станом на час виникнення морської вимоги власником морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912).
В той же час, Компанії Future Marine Investments Ltd не була власником морського судна NORDEA STAR на момент виникнення морської вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ», тому до неї у даному випадку не можуть бути застосовані положення ст.3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 р.
Враховуючи все викладене, Компанія NORDEA SHIPPING CO просить суд скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р.
ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ», згідно заперечень, що надійшли до суду 13.03.2024р., проти задоволення судом заяви про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р., заперечує, посилаючись на те, що визначені Компанією NORDEA SHIPPING CO підстави для скасування заходів забезпечення позову зводяться до незгоди із обставинами, викладеними в ухвалі Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р. у даній справі, та до переоцінки вже зроблених судом раніше висновків.
При цьому, ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» вважає, що суд першої інстанції може скасовувати ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову лише у випадку якщо такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала.
Також, ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» зазначила, що дослідження Реєстру суден GISIS Міжнародної морської організації ООН (IMO) та інших доступних офіційних джерел інформації показує, що судно MY FUTURE є єдиним судном у власності Судновласника, окрім судна Nordea Star, яке зазнало аварії з вантажем Заявника 06 січня 2024 року. Судновласник є компанією, зареєстрованою на Маршаллових Островах. Досить вірогідно, що окрім судна MY FUTURE в Судновласника відсутні будь-які інші матеріальні активи за рахунок яких в майбутньому може бути задоволена морська вимога Заявника. Тому, безпідставне зняття арешту з судна MY FUTURE за заявою Судновласника позбавить Заявника будь-якої можливості компенсувати збитки, завдані йому внаслідок втрати Судновласником вантажу Заявника.
Крім того, ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» вважає, що документи, надані Судновласником, містять низку суперечностей та не підтверджують перехід права власності на судно MY FUTURE.
Так, право власності Судновласника на судно підтверджується рядом міжнародних реєстрів станом на сьогодні. Той факт, що Судновласник вказує, що раніше зареєстрованим власником судна була компанія Future Marine Limited, а не Судновласник, на думку ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ», приводить до висновку, що, відповідно до логіки Судновласника, інформація у всіх міжнародних реєстрах була і є в принципі помилковою. Судновласник не пояснює і очевидно взагалі не може пояснити як така невідповідність може мати місце.
Тимчасове свідоцтво про реєстрацію від 20 лютого 2024 року, видане Міжнародним судновим реєстром Республіки Палау ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» не вважає належним доказом на підтвердження переходу права власності на судно MY FUTURE, адже, зокрема, Судновласник не пояснює юридичну суть Тимчасового свідоцтва і чому воно має строк дії лише до 1 червня 2024 року, натомість безпідставно стверджує, що останнє є нібито беззаперечним підтвердженням права власності на судно MY FUTURE.
При цьому, на думку ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ», зазначене Тимчасове свідоцтво може посвідчувати право користування судном на певний період або інший юридичний титул, адже, могло бути видане комерційному менеджеру, оператору, бербоут - фрахтувальнику, тощо, але аж ніяк не перехід права власності.
Наданий Компанією NORDEA SHIPPING CO документ під назвою Скасування реєстрації від 02.02.2024 р. ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» також не вважає достовірним, адже, згідно Витягу з Суднового реєстру Республіки Панама від 05.06.2023 р. про скасування реєстрації судна MY FUTURE компанія Future Marine Limited дійсно була власником судна в минулому, але перестала ним бути 05.06.2023р. у зв'язку з продажем судна Компанії NORDEA SHIPPING CO, тобто Судновласника.
ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» також ставить під сумнів автентичність та правдивість наданого Компанією NORDEA SHIPPING CO Звіту про судно MY FUTURE, виданого Англійською Інформаційно-аналітичною службою Списку Ллойда [Lloyd's List Intelligence], на першій сторінці якого зазначається, що зареєстрованим власником судна MY FUTURE є компанія Future Marine Investment. Однак, в нижній частині першої сторінки документу зазначається, "з 10 червня 2023 року по теперішній час". При цьому, в документі з невідомих причин відсутні всі сторінки.
Водночас, ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» надало Звіт Списку Ллойда, де на першій та другій сторінках зазначається, що зареєстрованим власником судна MY FUTURE є Судновласник, а на останній сторінці Звіту Списку Ллойда зазначена компанія Future Marine Limited, яка була власником судна з 01.11.2008 р. по 30.11.2010 р.
На думку ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ», це спростовує твердження Судновласника, що вказана компанія була власником судна станом на 02.02. 2024 р., коли, начебто, відбувся продаж судна до Future Marine Investment.
ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» зазначає, що згідно витягу з міжнародної бази Global Integrated Shipping Information System (GISIS), яка адмініструється Міжнародною морською організацією ООН (IMO) (надалі - "Витяг IMO") станом на 12.03.2024р., оновленого 29.02.2024р., зареєстрованим власником судна MY FUTURE є Компанія NORDEA SHIPPING CO.
Додатково ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» наголосила, що господарські суди вже напрацювали сталу практику, зокрема в справах щодо арешту суден в порядку забезпечення морської вимоги, що витяг з Реєстру суден GISIS є належним та допустимим доказом підтвердження права власності на судно.
Додані до заяви Компанією NORDEA SHIPPING CO у якості доказів документи ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» вважає такими, що не оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі процесуального, що виключає можливість прийняття останніх в якості доказів у справі, адже вони не легалізовані установленому порядку, не засвідчені належним чином.
Крім того, ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» зазначила, що Компанія NORDEA SHIPPING CO є Менеджером судна / Комерційним менеджером судна MY FUTURE, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 3 Брюсельської конвенції, відповідно до якої якщо у випадку договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв'язку з такими морськими вимогами.
Положення цього пункту застосовуються до будь-якого випадку, коли особа, яка не є зареєстрованим власником судна, є відповідальною щодо морської вимоги, яка стосується цього судна.
Враховуючи все викладене, ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» вважає, що відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області ухвалою від 29.02.2024р.
Розглянув матеріали заяви Компанії NORDEA SHIPPING CO (вх.№2-399/24 від 11.03.2024р.), заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з п.9 ч.1, ч.4 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до статті 1 Конвенції морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Звертаючись до суду з заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на морське судно MY FUTURE (IMO: 9545912), ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» зазначало, що судновласником морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), є Компанія NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960,, Marshall Islands) на підтвердження чого було надано витяг з інформаційної системи GISIS Міжнародної морської організації ООН та витяг з міжнародної інформаційної системи EQUASIS.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р. задоволено заяву ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), накладено арешт на морське судно MY FUTURE (IMO: 9545912), судновласником якого є Компанія NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960,, Marshall Islands ), яке знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Ізмаїл. Заборонено капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна MY FUTURE (IMO: 9545912) з акваторії морського порту Ізмаїл. Встановлено ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» строк тридцять днів з дня постановлення даної ухвали для надання доказів на підтвердження пред'явлення позову до Компанії NORDEA SHIPPING CO (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake, Majuro MH 96960, Marshall Islands).
11 березня 2024р. до суду від Компанії NORDEA SHIPPING CO надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/796/24 у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р.
В ході дослідження наданих відповідачем до цієї заяви доказів судом було встановлено, що саме Компанія Future Marine Investments Ltd, а не Компанія NORDEA SHIPPING CO, є зареєстрованим власником судна MY FUTURE (IMO: 9545912), що підтверджується правовстановлюючим меморандумом про співпрацю від 29.01.2024р., укладеним між Компанією Future Marine Limited та Компанією Future Marine Investments про купівлю - продаж судна «JC Future», актом передачі права власності на судно «JC Future» (IMO: 9545912) від 02.02.2024р., а також правопосвідчувальними документами на судно: судовий патент №54214-23 від 09.05.2023р., виданий Головним управлінням торгового флоту Республіки Панама, свідоцтво про реєстрацію судна MY FUTURE (IMO: 9545912) в судновому реєстрі Республіки Палау від 20.02.2024р.
Зазначені документи надані до суду в нотаріально посвідчених перекладах з англійської мови на українську мову, та кожну копію документів завірено представником Компанії NORDEA SHIPPING CO шляхом накладання електронного підпису.
При цьому, суд звертає увагу на те, що дійсно, надана ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову та надана Компанією NORDEA SHIPPING CO до заяви про скасування заходів забезпечення позову інформація із Реєстру суден GISIS Міжнародної морської організації ООН (IMO) та інших доступних офіційних джерел інформації (Equasis, Lloyd's List Intelligence) містить неоднозначні дані щодо власника судна MY FUTURE ( IMO - 9545912). Саме тому, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку достовірну інформацію про власника судна містять офіційні правовстановлюючи та правопосвідчувальні документи.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено ст.145 ГПК України, частинами першою, четвертою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
За положеннями п.1 ч.1 ст.1 - Конвенція 1952 року “морська вимога” означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
У відповідності до ст.42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції “арешт” означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Отже, як вже зазначалося вище, з положень ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України випливає, що судно може бути арештоване тільки на морські вимоги, а морська вимога виникає з права власності та інших майнових прав, зокрема, на судно.
Як вже зазначалося вище, в ході дослідження наданих Компанією NORDEA SHIPPING CO до заяви про скасування заходів забезпечення позову доказів судом встановлено, що саме Компанія Future Marine Investments Ltd, а не Компанія NORDEA SHIPPING CO, є зареєстрованим власником судна MY FUTURE (IMO: 9545912), що свідчить про істотну зміну обставин, які не були відомі суду при ухваленні судового рішення про накладення арешту на зазначене судно з метою забезпечення морської вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» до Компанії NORDEA SHIPPING CO.
За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р.
При цьому, саме обставину належності судна MY FUTURE (IMO: 9545912) Компанії Future Marine Investments Ltd, а не Компанії NORDEA SHIPPING CO суд вважає єдиною, безумовною обставиною, яка змінилася, та є підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Інші обставини судом не враховуються, адже, не мають наслідком скасування ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.1 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, слід керуватися визначеним ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.
Керуючись ст. 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Компанії NORDEA SHIPPING CO про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р. у справі №916/796/24 - задовольнити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту морського судна MY FUTURE (IMO: 9545912), вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р. у справі №916/796/24.
3. На виконання вимог ст. 145 ГПК України копію ухвали для виконання направити:
- капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця набережна Лукі Капікраяна, будинок 4, електронна адреса: s.g.tkachenko@izm.uspa.gov.ua);
- Ізмаїльській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця набережна Лукі Капікраяна, будинок 4, електронна адреса: vd@izm.uspa.gov.ua);
- Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України на адресу (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 1, електронна адреса: pdru@dpsu.gov.ua).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено та підписано 13 березня 2024р.
Суддя Н.В. Рога