Ухвала від 13.03.2024 по справі 5015/118/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

13.03.2024 Справа № 5015/118/11 (914/1689/21)

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариство “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ”, смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

про забезпечення доказів

у справі за позовом: Приватного акціонерного товариство “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ”, смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, с. Коростів, Сколівського району, Львівської області

до відповідача-2: Закритого акціонерного товариства “Інженерні технології”, смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармекс”, смт. Брюховичі, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування", м. Львів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Приватне підприємство “Львівметалпласт”, м. Львів,

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр-Полімер”, м. Львів

про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів

в межах справи №5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”, м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, с. Коростів Сколівського району Львівської області

ВСТАНОВИВ:

На новому розгляді Господарського суду Львівської області, в межах справи №5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариство “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, відповідача-2: Закритого акціонерного товариства “Інженерні технології”, відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармекс”, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватного підприємство “Львівметалпласт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Полімер”, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів.

В позовній заяві позивач просить: визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна №5621 від 20.10.08 і №№5678, 5682, 5685 від 23.10.08, предметом яких були нежитлові приміщення (будівля адміністративно-побутового корпусу), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, позначені в плані літерою “Е-4”, загальною площею 9261,4 кв. м., та ідеальні частки будівлі виробничого корпусу №12, загальною площею 91001,3 кв. м., позначеної в плані літерою “А-4”, а саме: 11/100 ідеальної частки, нежитлові приміщення 15а; 24-29; 50; 51; 122; III; 104; 105; 123; 10/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 30-49; 100-103 та приміщення підвалу - II; 17/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 59а; 15-23; І; II; 96-99; 115; 116; 117а; 119. Застосувати наслідки недійсності договорів купівлі продажу: визнати недійсним-договір про поділ нежитлової будівлі, укладений 30.12.2008 між відповідачем 1 та відповідачем 2, посвідчений 30.12.2008, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л.В. та зареєстрований під №6579; відновити в Реєстрі прав на нерухоме майна записи про право власності ТОВ “Управляюча компанія Львівський автонавантажувач” на об'єкти нерухомості: Реєстраційний номер майна: 2125868, Тип майна: нежитлові приміщення (будівля виробничого корпусу №12 /літ.А-4/ загальною площею 91 001,3 кв.м. Адреса нерухомого майна: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321 Загальна площа (кв.м) 91001,3 загальна вартість нерухомого майна (грн) 22582732 Номер запису:1670 в книзі 6; Реєстраційний номер майна: 19936267 Тип майна: нежитлові приміщення літ. "Е-4" загальною площею 9261,4 кв.м. Адреса нерухомого майна: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321 стор. 219 з 321 RRP-4HI5SD82B Загальна площа (кв.м): 9261,4. та включити ці об'єкти нерухомість у ліквідаційну масу.

Хід розгляду справи наведений у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 22.02.2024 підготовче засідання відкладено на 14.03.2024.

12.03.2024 позивачем - Приватним акціонерним товариством “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” на електронну адресу суду подано заяву від 12.03.2024 р. про забезпечення доказів(підписану ЕЦП).

В заяві зазначено, що ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» вважає, що задля визначення правомірності здійснення поділу нежитлової будівлі виробничого корпусу №12 (з/б панелі), загальною площею 91001,3 (дев'яносто одна тисяча одна ціла три десятих) кв.м., позначена в плані літерою «А-4», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321, необхідно витребувати в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» документи, що створювалися під час процедури поділу відповідного об'єкта нерухомості.

Також в заяві зазначено, що ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» вважає, що для встановлення факту здійснення оплати, перевірки укладення саме договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а не вчинення сторонами удаваного правочину наявна необхідність у витребуванні від ТОВ «УК ЛА» та ЗАТ «Інженерні технології» доказів здійснення оплати за Договорами купівлі-продажу від 23.10.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л.В. та зареєстрованих у реєстрі за №5682; за №5679; за №5685; за №5621 відповідно у розмірі 2 815 498,80 грн. (два мільйони вісімсот п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 80 коп.); 2 913 711,60 грн. (два мільйони дев'ятсот тринадцять тисяч сімсот одинадцять гривень 60 коп.); 4 516 530,00 (чотири мільйони п'ятсот шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять гривень 00 коп.); 1 712 053,00 грн. (один мільйон сімсот дванадцять тисяч п'ятдесят три гривні 00 коп.).

Також в заяві зазначено, що заявник вважає за необхідне витребувати у ТзОВ «Фа рмекс» та ЗАТ «Інженерні технології» докази здійснення оплати за Договорами купівлі-продажу від 30.01.2010 року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. та зареєстрованих у реєстр за №860, 861; за № 856, 857; за № 858, 859; за № 854, 855.4 відповідно у розмірі 3 550 584, 00 грн (три мільйони п'ятсот п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.); 2 134 848, 00 грн. (два мільйони сто тридцять чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень 00 коп.); 2 218 032, 00 грн. (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч тридцять дві гривні 00 коп.); 1 667 052, 00 грн. (один мільйон шістсот шістдесят сім тисяч п'ятдесят дві гривні 00 коп.).

Також в заяві заявник зазначає, що для дослідження можливості та наявності підстав визнавання права власності банкрута ТОВ «УК ЛА» на майно, що вибуло за оскаржуваними правочинами, варто дослідити правовстановлюючі документи щодо об'єктів нерухомого майна, які мають тотожні параметри із оскаржуваним об'єктами нерухомості - помічені на плані однаковими літерами, мають аналогічні параметри, але щодо яких здійснена державна реєстрація припинення та державна реєстрація права власності 21.12.2018 року- виробничого цеху ремонту електродвигунів, корпусу №12 літ."А-4", № 59а-119, загальна площа 15057 кв.м., виробничого цеху виготовлення труб, корпусу №12 літ."А-4", №30-103, загальна площа 8998.7 кв.м., виробничого цеху, корпусу №12, літ. "А-4" №15а-123, загальна площа 9241.8 кв. м. і адміністративно-виробничого корпусу, корпусу №12 літ."Е-4", загальна площа 9271.8 кв.м. При цьому, зазначає, що жодного будівництва за цією адресою не відбувалось. Відповідні документи необхідно витребувати в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради.

Покликаючись на ст.110 ГПК України, заявник зазначає що отримання всіх вищенаведених документів є утрудненим у зв'язку із тим, що з дня їх створення пройшов значний проміжком часу, а також у зв'язку з тим, що позивач ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» не є сторонами у жодному із договорів купівлі-продажу та договору поділу, тому їх безпосереднє отримання позивачем є неможливе.

Заявник звертає увагу, що 22.12.2021 року представником ТОВ «ЛЗА» подавалась до Господарського суду Львівської області заява про забезпечення доказів шляхом витребування доказів. До даної заяви долучались докази самостійного звернення до відповідачів - Копії адвокатських запитів від 19.11.2021 року, проте в матеріалах справи відсутні відповіді на відповідні адвокатські запити.

У зв'язку з чим позивач(заявник) - Приватне акціонерне товариство “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” в заяві просить суд: 1) витребувати докази в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; 2) витребувати докази у ТОВ «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач» та ЗАТ «Інженерні технології»; 3) витребувати докази у ЗАТ «Інженерні технології» та ТзОВ «Фармекс»; 4) застосувати ч. 2 ст. 74 ГПК України у випадку ненадання доказів оплати за договорами, зазначеними у п. 2 та 3 прохальної частини заяви, та визнати встановленими обставини нездійснення відповідачами оплати за оспорюваними договорами; 5) витребувати докази в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” про забезпечення доказів, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 110 ГПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

18.10.2023 введено в дію Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” № 3200-IX від 29.06.2023.

Вказаним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов'язковому порядку зобов'язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з абз 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Також, абз. 4 ч. 8 ст. 6 ГПК України передбачено, що якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.

Заявник - Приватне акціонерне товариство “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” надіслав до суду заяву про забезпечення доказів (підписану ЕЦП) на електронну адресу суду, тобто не через електронний кабінет, а відтак не звільняється від обов'язку зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Проте, не зазначив у заяві відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, чим не додержав вимог пункту 2 частини 1 ст. 111 ГПК України.

Окрім цього, зі змісту наведених норм ст.110 та ст. 111 ГПК України слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Відповідно, в заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Отже, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.

Відтак, аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.

Тобто забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 у справі № 9901/385/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №910/9677/21.

Таким чином, згідно приписів статті 110 ГПК України забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів, а положення статті 111 вказаного Кодексу покладають на заінтересовану особу обов'язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів та довести обставини, для доказування яких вони необхідні.

З аналізу вказаної норми вбачається, що обґрунтованим є вжиття заходів забезпечення доказів лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Всупереч вищезазначеним приписам чинного законодавства, подана заява про забезпечення доказів не містить обґрунтувань необхідності забезпечення доказів, а саме, не наведено обставин, на підставі яких заявник вважає, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим, як і не зазначені та не надані докази на підтвердження можливості втрати цих доказів чи неможливості їх подання згодом.

Відтак, заявник - Приватне акціонерне товариство “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” при поданні заяви не додержав вимог пункту 5 частини 1 ст. 111 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, заява Приватного акціонерного товариства “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” про забезпечення доказів підлягає поверненню заявнику відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, з підстав недодержання вимог пункту 2 та пункту 5 частини 1 ст. 111 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 110,111,234,235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” про забезпечення доказів від 12.03.2024 р. повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Суддя Морозюк А.Я.