79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.03.2024 Справа № 914/3592/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м. Львів
до відповідача: Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів
про стягнення 283 851, 76 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Смітюх С.В.
За участю представників:
від позивача: Бойко В.В. - представник;
від відповідача: Ярова А.А. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення 283 851, 76 грн вартості спожитої електричної енергії.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 13.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 21.02.2024 судове засідання призначено на 06.03.2024.
У судовому засіданні 06.03.2024 представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
Відповідач заперечила доводи позивача та просила у задоволенні позову відмовити.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору постачання електричної енергії споживачу № 90641 від 02.01.2023 в частині оплати за електроенергію в серпні 2023 року на суму 283 851, 76 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач ствердив, що 07.07.2023 такий змінив електропостачальника, уклавши договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп», тому укладений сторонами у справі договір слід вважати розірваним з 07.07.2023, а усі зобов'язання, які виникли на підставі договору № 90641 від 02.01.2023 не підлягають виконанню. Також ствердив, що відповідач у липні та серпні 2023 року оплатив послуги, надані новим електропостачальником.
У відповіді на відзив позивач звернула увагу, що твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки саме ті чотири об'єкти, що зазначені в акті приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за серпень 2023 року перебували на постачанні у позивача до 01.09.2023. Ствердив, що долучені платіжні документи не свідчать, що оплати проведено саме по спірних чотирьох об'єктах; зміна постачальника відбулась 01.09.2023, що підтверджується витягом із Центральної інформаційно-комунікаційної платформи DataHub; договір діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань в частині розрахунків.
У додаткових поясненнях відповідач також зазначила, що додаткову угоду № 4 до договору від 22.09.2023 сторони укладали для забезпечення повного розрахунку за спожиту електроенергію за рахунок орендарів та бюджетних асигнувань. Також надала пояснення щодо точок обліку та ствердила, що по таких об'єктах електрична енергія почала поставлятись ТОВ «СК Енерджі Груп» з 07.07.2023.
Позивач також надав додаткові пояснення, до яких на підтвердження позовних вимог долучив лист ПрАТ «Львівобленерго», в якому останній підтвердив постачання саме позивачем електричної енергії відповідачу по спірних площадках в серпні 2023 року на суму 283 851, 76 грн.
Обставини справи.
02 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (далі - Постачальник) та Державна податкова служба України Головного управління ДПС у Львівській області (Філя ДПС) (далі - Споживач) уклали договір постачання електричної енергії споживачу № 90641 (далі - договір), відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник продає товар: електрична енергія згідно коду ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначається відповідно до умов Договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2023 році становить 4,9908 грн (4 грн 99, 08 коп) за 1 кВт/год з ПДВ, без урахування тарифів на її розподіл, згідно комерційної пропозиції.
У пункті 5.6 договору передбачено, що Постачальник до 11 (одинадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє Споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та Акт купівлі-продажу електричної енергії.
Оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання, за умови фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Споживача на зазначені цілі, за умови надання дозволу органом Держказначейської служби України на проведення оплати.
Додатком № 1 до договору є заява-приєднання, в якій, посеред іншого, відображено точки комерційного обліку.
Додатковою угодою № 1 від 02.01.2023 сторони внесли зміни до договору, зокрема, в частині початку постачання електричної енергії.
Додатковою угодою № 2 від 11.01.2023 сторони зменшили обсяг предмета договору, а додатковою угодою № 3 від 17.03.2023 та № 4 від 22.09.2023 внесено зміни в загальну суму договору.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок за серпень 2023 року на суму 283 851, 76 грн.
Оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” підписано акт приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії Головного управління ДПС у Львівській області за серпень 2013 року у розмірі 56 875 кВт/год по всіх об'єктах електропостачання цього споживача (62Z0178355035848, 62Z1653107328247, 62Z9736813463809, 62Z4363656196801).
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 283 851, 76 грн вартості спожитої електроенергії в серпні 2023 року.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору № 90641 від 02.01.2023 у серпні 2023 року поставив відповідачу, а такий відповідно спожив по об'єктах електропостачання 62Z0178355035848, 62Z1653107328247, 62Z9736813463809, 62Z4363656196801 електричну енергію у розмірі 56 875 кВт/год.
Позивач виставив відповідачу рахунок за серпень 2023 року на суму 283 851, 76 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.6 договору сторони передбачили строк для оплати - протягом 10 банківських днів від дня отримання рахунку.
Доказів сплати відповідачем поставленої в серпні 2023 року електричної енергії на суму 283 851, 76 грн матеріали справи не містять.
Відповідач впродовж розгляду справи стверджував, що оскільки він 07.07.2023 уклав договір з новим постачальником, йому електроенергія позивачем не постачалась.
Поряд з цим, суд відхиляє такі твердження відповідача, оскільки вони спростовуються актом приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії, витягом із Центральної інформаційно-комунікаційної платформи DataHub, в якому відображено, що зміна електропостачальника відбулась 01.09.2023, додатковою угодою, укладеною сторонами 22.09.2023, а також відповіддю ПрАТ «Львівобленерго», в якій останній підтвердив постачання електричної енергії саме позивачем відповідачу по спірних об'єктах в серпні 2023 року на суму 283 851, 76 грн.
Долучені відповідачам платіжні документи жодним чином не підтверджують факт оплати саме по спірних площадках комерційного обліку, оскільки такі не містять таких відомостей.
Подані позивачем докази у їх сукупності суд визнає більш вірогідними, ніж ті, що надав відповідач.
Тому позивач підтвердив, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами, наявність в останнього заборгованості на суму 283 851, 76 грн, яка правомірно заявлена до стягнення.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області (Філія ДПС) (місцезнаходження: 79003, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 35, ідент. код: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (місцезнаходження: 79016, місто Львів, вул. Шевченка, будинок, 1, ідент. код: 42092130) 283 851, 76 грн заборгованості та 4 257, 78 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 11.03.2024.
Суддя Галамай О.З.