ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2024Справа № 910/15120/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень"
доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова"
простягнення 159708,16 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" 159708,16 грн, з яких 78055,20 грн основного боргу, 54476,12 грн пені, 23353,21 грн інфляційних витрат, 3823,63 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача 23000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №32/03 від 22.04.2021 в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" залишено без руху
Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15120/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
14.11.2023 та 16.11.2023 від відповідача надійшли тотожні за змістом відзиви на позов, в яких відповідач повідомив суд про повну оплату основного боргу у розмірі 78055,20 грн згідно платіжної інструкції №33219826 від 25.10.2023 та просив суд зменшити належну до стягнення суму пені на 90%. Крім того, у відзиві на позов відповідач навів свої заперечення проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 23000,00 грн., оскільки зазначені витрати є значно завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
20.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №32/03 (договір), відповідно до умов якого замовник доручає (приймає і оплачує), а виконавець бере на себе зобов'язання з проведення технічного обслуговування гвинтових компресорних станцій на виробничих площах замовника, код за ДК 021:2015-50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (надалі - послуги). Перелік обладнання, що підлягає технічному обслуговуванню (надалі - обладнання), вартість послуг та вартість витратних матеріалів (у разі використання виконавцем власних матеріалів), вказується в специфікаціях, які після їх підписання сторонами будуть вважатись невід'ємною частиною договору. Об'єктом надання послуг за цим договором є: станція компресорна НВЕ-20/0,8 станційний номер 1, інвентарний номер 2020, заводський номер 182; станція компресорна НВЕ-20/0,8 станційний номер 2, інвентарний номер 1980, заводський номер 172. Результатом надання послуг за цим договором є запис в сервісній книзі на обладнання (п.п.1.1, 1.3, 1.4, 1.5 договору).
Здача-приймання наданих послуг проводиться сторонами шляхом оформлення акту наданих послуг. Акт наданих послуг підписаний належним чином обома сторонами, свідчить про виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором, відсутність у замовника претензій до виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором. Моментом надання послуг є дата акта наданих послуг (п.п.3.1, 3.7, 3.8 договору).
Ціна цього договору визначається договірною ціною, яка складається на основі калькуляцій, які разом є додатком №1 до цього договору та становить 209160,00 грн, в тому числі ПДВ 20%. Оплата послуг згідно даного договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг. Замовник має право здійснювати попередню оплату на підставі виставленого постачальником рахунку. За дату оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору).
Згідно п.7.6 договору у разі порушення строків оплати за цим договором замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця, за його вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки від суми заборгованості.
Відповідно до п.8.1 договору цей договір набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31 грудня 2021 року (включно), але у будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем були надані, а відповідачем прийняті без зауважень та заперечень послуги на загальну суму 78055,20 грн, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом надання послуг №428 від 19.11.2021.
Спір у справі виник внаслідок порушення, за твердженнями позивача, умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що призвело до виникнення відповідної заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 78055,20 грн, які не були оплачені з боку відповідача до моменту звернення позивача з позовом, що розглядається, до суду.
Після звернення позивача до суду з відповідним позовом (25.09.2023) відповідачем було сплачено 78055,20 грн заборгованості за надані послуги, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №33219826 від 25.10.2023.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем 78055,20 грн основного боргу після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/15120/23 в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
За прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню на суму 54476,12 грн за загальний період прострочення з 18.01.2022 по 05.09.2023.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.7.6 договору у разі порушення строків оплати за цим договором замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця, за його вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки від суми заборгованості.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати за надані позивачем послуги не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом (кожним актом) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати послуг.
За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України та умов п.5.2 договору, а отже є невірним.
За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 10790,86 грн за період з 19.01.2022 по 19.07.2022.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов'язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.
Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Суд, надаючи оцінку доводам відповідача про зменшення розміру неустойки на 90% в сукупності з визначеними положеннями чинного законодавства України, дійшов висновку про те, що заявлені до стягнення штрафні санкції не становлять надмірний тягар для відповідача, сума задоволених судом штрафних санкцій не є неспівмірною із сумою заборгованості відповідача, що існувала у період за який нараховано неустойку, а отже суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% внаслідок не доведення ним належним чином наявності сукупності обставин, пов'язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для її зменшення.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 3823,63 грн за період прострочки з 18.01.2022 по 05.09.2023 та інфляційні втрати на суму 23353,21 грн за період прострочення з 01.02.2022 по31.07.2023.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, то вимоги останнього про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який долучений позивачем до позовної заяви, з урахуванням положень п.5.2 договору, дійшов висновку, що він є невірним. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 3817,22 грн за період прострочення з 19.01.2022 по 05.09.2023, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Також, за висновками суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати на суму 23353,21 грн за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 31.07.2023 за розрахунком позивача, який перевірений судом, та з яким суд погоджується.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі №910/15120/23 в частині стягнення 78055,20 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 23000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- витяг з договору про надання правничої допомоги №31/08 від 31.08.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Лекс Партнерс", додаткову угоду №1 від 31.08.2023 до цього договору, рахунок на оплату №45 від 31.08.2023 на суму 23000,00 грн, виписку банку з позивача від 01.09.2023 на суму 23000,00 грн, ордер серії АА №1350755 від 11.09.2023.
За змістом ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
У додатковій угоді №1 від 31.08.2023 до договору про надання правничої допомоги №31/08 від 31.08.2023 на суму 23000,00 грн вказано, що Адвокатським об'єднанням "Лекс Партнерс" надано позивачу правову допомогу у справі про стягнення заборгованості з відповідача, а саме:
- підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за договором №32/03 від 22.04.2021 на суму 8000,00 грн;
- юридичний аналіз договору №32/03 від 22.04.2021 та додатків до нього щодо прав та обов'язків сторін та відповідності законодавству України на суму 2000,00 грн;
- розрахунок пені та 3% річних, інфляційних витрат на суму 2000,00 грн;
- аналіз судової практики з подібних питань на суму 1000,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив до позовної заяви, заяв, клопотань тощо на суму 2000,00 грн;
- представництво інтересів у суді першої інстанції (за одну справу, непередбачувана кількість засідань) на суму 8000,00 грн.
Аналізуючи обсяг наданих адвокатом позивача послуг суд зауважує, що послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за договором №32/03 від 22.04.2021 на суму 8000,00 грн фактично включають в себе юридичний аналіз договору №32/03 від 22.04.2021 та додатків до нього щодо прав та обов'язків сторін та відповідності законодавству України на суму 2000,00 грн, а також аналіз судової практики з подібних питань на суму 1000,00 грн, у зв'язку з чим такі витрати на загальну суму 3000,00 грн визнаються судом необґрунтованими і не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на представництво інтересів у суді першої інстанції (за одну справу, непередбачувана кількість засідань) на суму 8000,00 грн, то суд зауважує, що справа №910/15120/23 розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, а отже включення таких витрат до складу судових також є необґрунтованим.
Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу визнаються судом обґрунтованими та підтвердженими на суму 12000,00 грн та підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11, офіс 87, ідентифікаційний код 24100060) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" (40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Петропавлівська, будинок 86, офіс 159, ідентифікаційний код 41977762) 10790 (десять тисяч сімсот дев'яносто) грн 86 коп. пені, 23353 (двадцять три тисячі триста п'ятдесят три) грн 21 коп. інфляційних витрат, 3817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) грн 22 коп. 3% річних, 1949 (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору та 8717 (вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн 14 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. На підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі №910/15120/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 78055,20 грн основного боргу.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова