ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.03.2024Справа № 910/18994/23
за позовом Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи-підприємця Янчак Лариси Павлівни
про стягнення 6 422,64 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Янчак Лариси Павлівни про стягнення 6 422,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №653/19 від 04.10.2019 у частині не здійснення плати за тимчасове користування місцем, з огляду на що позивач просить суд стягнути 6 422,64 грн, з яких: 3 896,54 грн основного боргу, 240,86 грн 3% річних, 1 290,02 грн інфляційних втрат, 584,47 грн штрафу та 410,75 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху.
26.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
23.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у поясненнях, суд
Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1610 від 11.09.2019 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» надано Фізичній особі-підприємцю Янчак Ларисі Павлівні (Рекламорозповсюджувачу) дозвіл № НОМЕР_1 на розміщення зовнішньої реклами - спеціальної рекламної конструкції, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі) площею 1,2011 кв.м за місцем розташування: Голосіївський район, вул. Саксаганського, 30-а.
Згідно з погоджувальною частиною Дозволу №72629-19 від 11.09.2019 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (власник місця розташування рекламного засобу) погодило дозвіл (п. 1. Дозволу) на строк: 11.09.2019 - 10.09.2024 (п. 3. Дозволу).
04.10.2019 між Управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Янчак Ларисою Павлівною укладено Договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №653/19 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого за цим Договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, Рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Згідно з визначенням, наведеним у п. 2.2 Договору, адресний перелік - це невід'ємна частина Договору, яка містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за Рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної / горизонтальної проекції, на які встановлено / продовжено пріоритет, дату встановлення / продовження та строк дії пріоритету, дату початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
За умовами п. 3.2 Договору робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті в порядку, встановленому законодавством (п. 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов'язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов'язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 5.2.3. Договору Рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
У пунктах 6.1., 6.2., 6.3., 6.4. Договору, сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за Рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках. Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.
Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу.
Плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати визначених Договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Згідно з п. 6.15. Договору акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.
У відповідності до пункту 8.3. Договору, закінчення строку дії Договору, його припинення, розірвання, відмова від Договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов'язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії Договору, в тому числі зобов'язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених Договором.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до п. 1 адресного переліку №1 від 04.10.2019 рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою (-ами) за дозволом №72629-19, розмір плати за місяць - 738,68 грн.
У позовній заяві зазначено, що 26.08.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу №076-1145 про сплату заборгованості за Договором, однак, станом на день звернення з позовом, відповіді не було отримано.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №653/19 від 04.10.2019 щодо порушення обов'язку зі сплати коштів за тимчасове користування місцем для розміщення реклами, з огляду на що позивач просить суд стягнути 6 422,64 грн, з яких: 3 896,54 грн основного боргу, 240,86 грн 3% річних, 1 290,02 грн інфляційних втрат, 584,47 грн штрафу та 410,75 грн пені.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки заклад, про рекламу якого йдеться, не працює з листопада 2021 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 04.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №653/19, відповідно до п.1.1. якого за цим Договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.
Судом було встановлено, що відповідачу було надано Дозвіл №72629-19 від 11.09.2019 строк дії якого становить 11.09.2019 - 10.09.2024.
Позивачем розраховано суму основного боргу за період з травня 2021 року по лютий 2022 року, а саме: відповідно до рахунку № 57841 від 13.05.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 57842 від 13.05.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 60886 від 14.06.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 60887 від 14.06.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 63776 від 14.07.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 63777 від 14.07.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 65483 від 04.08.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 65484 від 04.08.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 69647 від 14.09.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 69648 від 14.09.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 73066 від 11.10.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 73067 від 11.10.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 76698 від 12.11.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 76699 від 12.11.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 79634 від 13.12.2021 з урахуванням розрахунку коригування № 79635 від 13.12.2021 сума до сплати становить 369,34 грн; відповідно до рахунку № 82567 від 14.01.2022 з урахуванням розрахунку коригування № 82568 від 14.01.2022 сума до сплати становить 517,08 грн; відповідно до рахунку № 85240 від 15.02.2022 з урахуванням розрахунку коригування № 85241 від 15.02.2022 та №86870 від 15.02.2022сума до сплати становить 424,74 грн.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Відповідач зазначає, що заклад, про рекламу якого йдеться, не працює з листопада 2021 року, причиною чому є коронавірус, а потім напад росії.
У п.3.1. Договору визначено, що дія та умови цього Договору розповсюджується на усі встановлені за рекламорозповсюджувачем пріоритети ти надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встановлення/продовження будь-якого пріоритету та надання/продовження дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання/припинення здійснюється на підставі відповідного наказу Робочого органу/розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
За умовами п. 3.2 Договору робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті в порядку, встановленому законодавством (п. 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов'язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов'язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення про надання/продовження пріоритету або дозволу (п. 6.5. та п. 6.8. Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у Рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього Договору в цілому.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з приводу анулювання/припинення дозволу на розміщення зовнішньої реклами та докази анулювання/припинення дії Дозволу №72629-19 від 11.09.2019, відтак, доводи відповідача щодо відсутності обов'язку зі сплати заборгованості за Договором спростовуються наведеним вище.
У пункті 6.14 Договору сторони узгодили, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби У країни у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код СДРГІОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Номер казначейського рахунку для переказу плати визначається органами Державної казначейської служби відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, та вказується у рахунку. Сплата заборгованості та штрафних санкцій за прострочення здійснення платежів за періоди попередніх років переказується на рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що є дійсними на момент проведення переказів. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, суд, враховуючи умови п. 6.14 Договору дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг на суму 3 896,54 грн є таким, що настав.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 3 896,54 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 3 896,54 грн, а відтак, задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу повністю.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 240,86 грн 3% річних, які нараховано на суму 3 896,54 грн та 1 290,02 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем здійснено розрахунок 3% річних наступним чином: щодо суми 369,34 грн за період з 20.05.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.06.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.07.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.08.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.09.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.10.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.11.2021 по 01.11.2023; щодо суми 369,34 грн за період з 20.12.2021 по 01.11.2023; щодо суми 517,08 грн за період з 20.01.2022 по 01.11.2023 та щодо суми 424,74 грн за період з 20.02.2022 по 01.11.2023.
Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат наступним чином: щодо суми 369,34 грн за період з червня 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з липня 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з серпня 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з вересня 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з жовтня 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з листопада 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з грудня 2021 по жовтень 2023; щодо суми 369,34 грн за період з січня 2022по жовтень 2023;щодо суми 517,08 грн за період з лютого 2022 по жовтень 2023 та щодо суми 424,74 грн за період з березня 2022 по жовтень 2023.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що обґрунтованими періодами нарахування є періоди з 21-го числа відповідного місяця (перший день прострочення) по 01.11.2023 (як визначено в позовній заяві).
Здійснивши перерахунок 3% річних суд зазначає, що сума становить 240,54 грн, з огляду на що позовна вимога в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню, у визначеному розмірі.
Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 1 290,02 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 584,47 грн штрафу та 410,75 грн пені.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми.
Відповідач заперечує проти стягнення штрафу та пені у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, зумовлених введенням в Україні карантинних обмежень, військового стану та переїздом до міста Львову.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.4 ст.219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано обґрунтування причинно-наслідкового зв'язку між введенням 12.03.2020 карантинних обмежень та 24.02.2022 воєнного стану в Україні та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо наявності об'єктивних обставин, що унеможливили виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості послуг за Договором.
Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що розрахунок здійснено правильно, визначені Позивачем періоди нарахування та база нарахування є обґрунтованими, а, відтак, вимога про стягнення пені у сумі 410,75 грн, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що база нарахування є обґрунтованою, а розрахунок арифметично правильним, відтак, вимога про стягнення 584,47 грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Янчак Лариси Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 41348526) 3 896 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 54 коп. основного боргу, 240 (двісті сорок) грн 54 коп. 3% річних, 1 290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн 02 коп. інфляційних втрат, 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн 47 коп. штрафу, 410 (чотириста десять) грн 75 коп. пені та 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 87 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева