06.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/112/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
Секретар судового засідання Матіяш М. П.
За участю: представника позивача Жигадло І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116
до відповідача: Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, вул. Чорновола В., буд. 7 А, смт. Солотвин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77753
про стягнення 20 132,78 грн - основного боргу, 2 438,00 грн - пені, 903,48 грн - 3% річних, 6 523,48 грн - інфляційних втрат та судового збору,
встановив, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про стягнення боргу в загальній сумі 29 997,74 грн, з яких: 20 132,78 грн - основний борг, 2 438,00 грн - пеня, 903,48 грн - 3% річних, 6 523,48 грн - інфляційні втрати та 2 422,40 грн - судового збору.
В обґрунтування позову товариство вказало на те, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України як постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об'єми природного газу, спожитого Відповідачем за листопад 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії "- ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. Однак відповідач, всупереч умовам типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, не оплатив в обумовлений строк в повному обсязі спожитий природний газ.
За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
В підтвердження вимог позивач надав копії: типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, списки згрупованих відправлень Укрпошти від 17.11.2021, 20.12.2021, акту приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року, рахунку на оплату №34914 за листопад 2021 року, розрахунків: заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, довіреності підписанта розрахунку боргу, Архів тарифів за листопад 2021 р., адвокатського запиту від 18.07.2023, листа ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 19.07.2023, щодо остаточної алокації відборів споживача з 01.11.2021 по 26.11.2021 роки, інформації щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальників, форми №10-Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ, вимоги про сплату заборгованості від 26.07.2022 з доказом направлення, повідомлення про споживачів, зареєстрованих в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від 29.10.2021, виписки з ЄДРПОУ щодо позивача.
За наслідками розгляду позову суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 06.03.2024.
Відповідач заявлені вимоги визнав частково. Зазначив, що не вчасно отримав від постачальника документи на оплату за спожитий газ у листопаді 2021 року, і відповідно, не оплатив їх. Оплата послуг з початку нового бюджетного року стала технічно неможливою. Вказав також на необхідність коригування суми основного боргу, оскільки ним, 24.11.2021, укладено договір №08-1345/21-БО-Т постачання природного газу з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і оплачено поставлений вказаним товариством газ. Щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних вказав на те, що у їх стягненні слід відмовити, оскільки договором не передбачено такого виду штрафних санкцій. В частині стягнення нарахованої пені, просив зменшити її розмір у відповідності до ст. 233 ГК України.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є стягнення 20 132,78 грн заборгованості за спожитий природний газ, 2 438,00 грн - пені, 903,48 грн - 3% річних, 6 523,48 грн - інфляційних втрат нарахованих в зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань по оплаті спожитого газу.
Підставою позову є невиконання умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, в частині оплати спожитого газу.
ЦК України врегульовано питання виконання договірних зобов'язань.
Так, згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
З матеріалів справи встановлено те, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладеного типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (далі Договору).
Згідно умов зазначеного Договору, Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п.п. 2.1. 2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що відносини сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем").
Ціна, порядок обліку та оплати природного газу встановлені в розділі IV Договору.
В зазначеному розділі визначено те, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті. Об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.п. 4.1, 4.2 Договору).
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
За наслідками виконання зобов'язань в частині постачання в листопаді 2021 року природного газу на суму 20 132,78 грн, позивач склав Акт №22175, виставив рахунок на оплату №34914, який направив відповідачу рекомендованим листом 20.12.2021.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений позивачем у листопаді 2021 року природній газ, є обґрунтованою.
Вимоги позивача про стягнення 2 438,00 грн - пені, 903,48 грн - 3% річних, 6 523,48 грн - інфляційних втрат слід задоволити, виходячи з приписів ст.625 ЦК України, якими встановлено те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та п. 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яким сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Посилання відповідача на відсутність актів на оплату наприкінці 2021 року за поставлений газ, судом не приймається, оскільки умовами Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" обумовлено обов'язок Споживача оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору). Факт направлення рахунку на оплату №34914 відповідачу підтверджується копією списку рекомендованих листів №20.12.2021 КЦ-25.
Посилання відповідача на те, що нарахована сума заборгованості у розмірі 20 132,78 грн підлягає коригуванню, оскільки в періоді за який заявлено до стягнення суму основного боргу ним вже укладено договір з іншим постачальником, судом не приймається, оскільки з матеріалів справи встановлено те, що вартість поставленого газу обчислюється в залежності від спожитого об'єму ( м3), а не по періодах споживання. Той факт, що відповідач з 24.11.2021 споживав газ, який постачався іншим постачальником не нівелює обов'язку останнього оплатити поставлені позивачем 1,19838 тис. м3 газу. Обов"язок подавати фактичні показники комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу( лічильника), покладено на відповідача умовами договору (п.5.2).
Твердження відповідача про відсутність технічної можливості здійснити таку оплату, судом також не приймаються, оскільки відсутність технічної можливості не позбавляє обов'язку виконати зобов'язання, що випливають з договору, а відповідно, і вимог чинного законодавства України.
Клопотання відповідача про зменшення пені слід відхилити, оскільки суду не доведено наявності обставин встановлених ст. 233 ГК України, за яких суд може зменшити розмір санкцій.
Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, в зв"язку з тим, що таке нарахування не обумовлено умовами договору, судом також не приймається, оскільки зобов'язання можуть виникати не тільки з умов договору, а й із закону. В даному випадку обов'язок сплати таких нарахувань виходить з приписів ст. 625 ЦК України, якими встановлено те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04357041, вул. Чорновола В., буд. 7 А, смт. Солотвин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77753) на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 40121452, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116) - 20 132,78 грн - основного боргу, 2 438 грн - пені, 903,48 грн - 3% річних, 6 523,48 грн - інфляційних втрат та 2 422,40 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13.03.2024.
Суддя Скапровська І. М.