номер провадження справи 34/238/23
06.03.2024 Справа № 908/2845/23
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому матеріали справи № 908/2845/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кучерявого Володимира Сергійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Юдіна Олега Олександровича, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємць Аніщук Павло Ігорович ( АДРЕСА_3 );
третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємць Кривко Олександра Іванівна (Семенівський р-н, село Єгорівка, Полтавська обл., 38216)
про стягнення 142 851 грн 48 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Грачов Є.О., ордер АН № 1246108 від 18.08.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5305 від 26.12.2018 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Лазько С.В., ордер АІ № 1491392 від 08.11.2023;свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3145 від 23.11.2006 (в режимі відеоконференції);
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємець Кучерявий Володимир Сергійович з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Юдіна Олега Олександровича 142 851 грн 48 коп. на підставі договору № 01/08-20 від 19.08.2020, з яких: заборгованості в сумі 128 216,00 грн, пеня в сумі 6 478,46 грн, інфляційні втрати в сумі 6 537,40 грн, 3 % річних в сумі 1 619,62 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання п. 3.2. договору № 01/08-20, позивач здійснив оплату вищевказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2020 № 359 на суму 128 216,00 грн. Покупець виконав свої зобов'язання в повному обсязі, отже, відповідач повинен був передати товар до 08.09.2020 року (включно). В свою чергу, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо передачі товару позивачу. У зв'язку з відсутністю дій відповідача щодо виконання взятих на себе зобов'язань по постачанню товару, він повинен повернути сплачені позивачем грошові кошти в сумі 128 216,00 грн., а також пеню в сумі 6 478,46 грн, інфляційні втрати в сумі 6 537,40 грн, 3 % річних в сумі 1 619,62 грн.
Відповідно до протоколу авторозподілу від 11.09.2023 позов визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.09.2023 у справі № 908/2845/23 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
19.09.2023 позивачем до суду подано заяви, якими позивач усунув недоліки позовної заяви.
Суд визнав достатніми надані позивачем документи для прийняття позовної заяви до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 у справі № 908/2845/23 прийнято позовну заяву до розгляду. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
14.11.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з клопотаннями про його прийняття, залучення до участі у справі третіх осіб та витребування доказів, а також застосування строків позовної давності.
На підставі ст. 119 ГПК України, враховуючи поважність причин пропуску строку на подання відзиву, суд визнав строк подання відзиву пропущеним з поважних причин та поновив строк на його подання до суду.
Заперечення відповідача, зокрема мотивовані тим, що на виконання п. 2.2 та п. 2.4 Договору, відповідно до Товарно-транспортної накладної № 00089 від 27 серпня 2020 автомобільний перевізник ФОП Кривко О.І. на автомобілі Вольво НОМЕР_3 причіп/напівпричіп НОМЕР_4 та водій/експедитор Кривко М.В. отримали для перевезення гранули дерев'яні (пелети) маса брутто 22 тони на суму 64 108 грн: вантажовідправник: ФОП Юдін О.О., АДРЕСА_4 ; вантажоодержувач: ФОП Кучерявий В.С., Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка; пункт навантаження: 16000, Чернігівська обл., м. Н-Сіверський, вул. Шевченка 23 г; пункт розвантаження: Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка; супровідний документ на вантаж ВН №000118. Крім того, відповідно до Товарно-транспортної накладної №00000091 від 23 вересня 2020 автомобільний перевізник ФОП Аніщук П.І. на автомобілі МАN НОМЕР_5 причіп/напівпричіп НОМЕР_6 та водій/експедитор Капралов А.Б. отримали для перевезення гранули дерев'яні (пелети) маса брутто 22 тони на суму 64 108 грн; вантажовідправник: ФОП Юдін О.О., АДРЕСА_4 ; вантажоодержувач: ФОП Кучерявий В.С., Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка; пункт навантаження: 16000, Чернігівська обл., м. Н-Сіверський, вул. Шевченка 23 г; пункт розвантаження: Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка; супровідний документ на вантаж ВН №000119. На виконання п. 2.6. Договору, Постачальник відправив разом з товаром ФОП Кучерявому В.С. на адресу: Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка, рахунок фактуру від 20.08.2020 року №СФ-0000001 на суму 128 216,00 грн та накладні на відпуск товару: ВН №000118 від 27.08.2020 та ВН №000119 від 23 вересня 2020. Як зазначає відповідач, з інформації отриманої від автомобільних перевізників: автомобільним перевізником ФОП Кривко О.І. та водієм/експедитором Кривко М.В. гранули дерев'яні (пелети) масою брутто 22 тони на суму 64 108,00 грн були доставлені та отримані ФОП Кучерявим В.С. та вивантажені за адресою: Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка. Товаросупровідні документи (ТТН № 00089 від 27 серпня 2020, рахунок фактура від 20.08.2020 № СФ-0000001 та ВН №000118 від 27.08.2020) були передані для підписання ФОП Кучерявому В.С. 27 серпня 2020 року. ФОП Кучерявим В.С. було повідомлено, що ТТН №00089 від 27 серпня 2020 та ВН №000118 від 27.08.2020 будуть ним підписані та відправлені поштовою службою ФОП Юдіну О.О. Автомобільним перевізником ФОП Анішуком П.І. та водієм/експедитором Капраловим А.Б. гранули дерев'яні (пелети) масою брутто 22 тони на суму 64 108 грн. були доставлені та отримані ФОП Кучерявим В.С. та вивантажені за адресою: Сумська область, Сумський р-н, с. Олексіївка. Товаросупровідні документи №00000091 від 23 вересня 2020 та ВН №000119 від 23.09.2020 були передані для підписання ФОП Кучерявому В.С. 23 вересня 2020 року. ФОП Кучерявим В.С. було повідомлено, що ТТН №00000091 від 23 вересня 2020 та ВН №000119 від 23.09.2020 будуть ним підписані та відправлені поштовою службою ФОП Юдіну О.О. Таким чином, з вищевикладеного видно, що ФОП Юдін О.О. взяті на себе зобов'язання по Договору №01/08-20 від 19.08.2020р. виконав в повному обсязі. Водночас, позивач взяті на себе зобов'язання щодо підписання та повернення Постачальнику підписаних видаткових накладних №000118 від 27.08.2020 та №000119 від 23 вересня 2020 не виконав. Договір № 01/08-20 не розірвано, його умови не містять права покупця на повернення сплачених ним 128216 грн.
Згідно ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Відповідно п. 2 ч. 3 ст. 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Враховуючи поданий відзив та клопотання, суд визнав за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.11.2023 суд призначив судове засідання по справі №908/2845/23 на 11.12.2023 о 12 год. 00. хв.
В судовому засіданні 11.12.2023 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2845/23. Суд оголосив склад суду.
Суд з'ясував про відводи. Відводів не заявлено.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені клопотання, просив їх задовольнити.
Представник позивача зазначив, що на час судового засідання не отримав відзив з додатками.
За наслідками судового засідання судом винесено ухвалу про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Аніщука Павла Ігоровича та Фізичну особу-підприємця Кривко Олександру Іванівну.
Ухвалою суду від 11.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 24.01.2024.
Треті особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, ухвалу суду від 11.12.2023 не виконали, пояснень не надали.
В судовому засіданні представник позивача зазначив про отримання відзиву від відповідача по електронній пошті. Суд долучив відзив до матеріалів справи.
21.12.2023 на виконання ухвали суду від представника відповідача через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому містились докази направлення відзиву третім особам. Клопотання відповідача прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
24.01.2024 від представника позивача через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” надійшли додаткові пояснення.
Представник відповідача зазначив, що на час судового засідання не ознайомлений із додатковими поясненнями позивача.
Ухвалою суду від 24.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 07.02.2024 о 10 год. 00 хв.
30.01.2024 від представника третьої особи-1 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” до суду надійшла заява про вступ у справу як представника.
30.01.2024 дані про Аніщук П.І. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи № 908/2845/23 в електронному кабінеті.
06.02.2024 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” від третьої особи-1 надійшли пояснення щодо позову, в яких ФОП Аніщук Павло Ігорович зазначає, що надати будь-які пояснення з приводу даної справи не можу, в зв'язку з відсутністю в його бухгалтерських документах інформації стосовно сторін по справі. Відсутні будь-які первинні документи або документи, що підтверджували б правовідносини з будь-якою із сторін по справі.
Ухвалою суду від 07.02.2024 відкладено підготовче засідання на 19.02.2024.
07.02.2024 на виконання ухвали суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких містилися докази направлення документів сторонам по справі. Суд прийняв додаткові пояснення позивача та долучив до матеріалів справи.
19.02.2024 від представника відповідача через підсистему “Електронний суд” до суду надійшли додаткові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
В судовому засіданні зачитано телефонограму третьої особи-2 в якій зазначено, що Кривко О.І. обізнана у тому, що вона є третьою особою по даній справі, відмовилась надати електронну пошту для отримання ухвали, зазначила, що не має наміру подавити пояснення по справі № 908/2845/23.
Представники сторін в судовому засідання зазначили, що станом на 19.02.2024 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.
Враховуючи закінчення перебігу строку підготовчого провадження, запитавши думку представників сторін, суд визнав за необхідне постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.03.2024 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 06.03.2024 здійснювалась відеоконференція.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, зазначив, що пеню заявлено та розраховано на підставі розділу 4 договору № 01/08-20 від 19.08.2020.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити повністю, звернув увагу на заявлення пропуску строку позовної давності.
В судовому засіданні 06.03.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
19.08.2020 між Фізичною особою - підприємцем Кучерявим Володимиром Сергійовичем (Покупець, ФОП Кучерявий В.С.) та Фізичною особою - підприємцем Юдіним Олегом Олександровичем (Постачальник, ФОП Юдін О.О.) було укладено договір № 01/08-20 (далі Договір № 01/08-20).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 01/08-20 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, в період дії цього Договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, а саме: пелети з деревинної сировини (надалі по тексту - товари) в асортименті і кількості, які визначені у накладних на відпуск товару та за цінами, зазначеними у накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього Договору.
Згідно із п. 1.2. Договору № 01/08-20 Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти товар відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 01/08-20, Сторони погоджують кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення Покупцем товару.
Пунктом 2.2. Договору № 01/08-20 встановлено, Постачальник зобов'язаний підготувати та передати товар у розпорядження Покупця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту погодження Сторонами рахунку-фактури на кожну партію товару. У разі відсутності Товару на складі Постачальника, строк поставки товару погоджується Сторонами.
Пунктом 2.3. Договору № 01/08-20 передбачено, що Замовлення Покупця є документом, на підставі якого Постачальником створюється рахунок - фактура на партію товару. Рахунок-фактуру із зазначенням найменування, кількості та вартості товару, Постачальник протягом двох робочих днів з дня отримання замовлення надсилає Покупцю для погодження електронною поштою (реквізити вказані у розділі 9 Договору).
Згідно із п. 2.6. Договору№ 01/08-20, при поставці Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві:
- рахунок;
- накладну на відпуск товару.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 01/08-20, ціна та кількість Товару зазначається в рахунках - фактурах та накладних на відпуск товару, які є додатками до Договору. Загальна сума даною Договору складається з вартості поставленого Товару Покупцеві за весь період дії даного Договору.
За умовами п. 3.2. Договору № 01/08-20, оплата за Товар за даним Договором проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника шляхом 100% передплати за партію Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури, якщо інше не передбачено Сторонами в рахунку фактурі, що є додатком до Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору № 01/08-20, підставою для здійснення оплати є рахунок, який надається Постачальником на підставі узгодженого Сторонами замовлення.
За умовами Договору № 01/08-20 Покупцем здійснено відповідне замовлення, після чого Відповідач виставив рахунок фактуру від 20.08.2020 №СФ-0000001 на суму 128 216,00 грн. Позивач здійснив оплату вищевказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2020 року № 359 на суму 128 216,00 грн.
Отже відповідач мав здійснити поставку товару за договором до 08.09.2020 року.
З підстав відсутності такої передачі товару відповідачем, позивач звернувся з позовом про стягнення 128 216 грн попередньої оплати, пені в сумі 6 478,46 грн, інфляційних втрат в сумі 6 537,40 грн та 3 % річних в сумі 1 619,62 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 2.4. Договору № 01/08-20 встановлено, що Поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DAP склад Покупця за адресою: село Олексіївка, Сумський район, Сумська область.
Відповідно до п. 2.5. Договору № 01/08-20 право власності на Товар, а також всі ризики знищення або ушкодження Товару переходять до Покупця з дати поставки Товару на склад Покупця. Датою поставки Товару вважаться дата відвантаження Товару Постачальником, підтверджена накладною на відпуск товару з підписами представників Постачальника та Покупця.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Суд не може взяти до уваги: товарно-транспортні накладні № 00089 від 27 серпня 2020, №00000091 від 23 вересня 2020, та накладні на відпуск товару: ВН №000118 від 27.08.2020, ВН №000119 від 23 вересня 2020, оскільки вони не підписані уповноваженим представником ФОП Кучерявого В.С., внаслідок чого не відповідають приписам п. 2.5. Договору № 01/08-20.
Доводи відповідача з приводу відсутності звернення позивача до відповідача протягом майже трьох років з приводу відсутності поставки товару та заявлення відповідних претензій не можуть підтвердити належним чином факт поставки товару. Подання позову у цій справі є правом покупця. В свою чергу, продавець протягом всього цього часу також не звертався до покупця з вимогами про підписання та повернення накладних на відпуск товару: ВН №000118 від 27.08.2020, ВН №000119 від 23 вересня 2020.
Треті особи у справі не надали суду документального підтвердження факту поставки спірного товару ФОП Кучерявому В.С.
Таким чином, відповідачем не доведено виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару на суму 128 216 грн отриманої попередньої оплати.
У випадку викрадення товару, шахрайських дій будь-яких осіб в процесі відвантаження, перевезення, доставки товару, тощо, відповідач не позбавлений права захистити свої права в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
З приводу строків повернення попередньої оплати, які, як вважає відповідач, не наступили.
Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В постанові Великої палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначено такі висновки:
« 68. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
69. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
70. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
71. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річнихвід несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
72. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
73. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
74. Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
75. В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
76. У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.
77. Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
78. При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
79. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
80. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
81. Отже, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.
82. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14) та від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17); у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 910/23585/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/24853/13, від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/1775/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 916/75/18, від 21 червня 2019 року у справі № 910/9288/18, від 01 липня 2019 року у справі № 910/5773/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 923/1151/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 745/26/16-ц (провадження № 61-14087св18).
83. Натомість Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
84. Посилання відповідача на домовленість сторін про постачання товару виключно на підставі листів-замовлень на кожну окрему партію товару, що мали б складатися позивачем, однак ним не складалися та не направлялися, не свідчить про те, у відповідача не виникло зобов'язання з повернення суми попередньої оплати товару. Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
85. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року».
Пунктом 2.2. Договору № 01/08-20 встановлено, Постачальник зобов'язаний підготувати та передати товар у розпорядження Покупця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту погодження Сторонами рахунку-фактури на кожну партію товару. У разі відсутності Товару на складі Постачальника, строк поставки товару погоджується Сторонами.
За умовами Договору № 01/08-20 Покупцем здійснено відповідне замовлення, після чого Відповідач виставив рахунок фактуру від 20.08.2020 №СФ-0000001 на суму 128 216,00 грн. Позивач здійснив оплату вищевказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2020 року № 359 на суму 128 216,00 грн.
Відповідач повинен був передати Товар до 08.09.2020 року.
Таким чином, відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач вимагає повернути.
Щодо стягнення 3% річних і інфляційних втрат суд зазначає.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неповерненням попередньої оплати відповідачеві нараховано 6 537,40 грн втрат від інфляції за період з вересня 2020 року по січень 2021 року, та 1619,62 грн 3% річних за період з 09.09.2020 до 09.02.2021.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та визнано його обґрунтованим.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Розділом 4 Договору № 01/08-20 визначено таку відповідальність сторін.
Відповідно до п. 4.1. Договору № 01/08-20, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Згідно із п. 4.2. Договору № 01/08-20, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору № 01/08-20, за порушення строків поставки, зазначених у п. 2.2 Договору, Постачальник виплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми вартості Товару, зазначеної в накладній на відпуск товару, за кожний день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач, заявляючи клопотанням від 14.11.2023 про застосування строків позовної давності вказав, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За таких обставин, нарахувати пеню позивачем відповідно до п. 4.4 Договору можна було за період з 09.09.2020 до 09.03.2021, а стягнути до 09.09.2021.
Позивачем заявлено до стягнення 6478,46 грн пені за період з 09.09.20 по 09.02.2021, тобто в межах шести місяців, як це визначено ч. 6 ст. 232 ГК України. З розрахунку пені вбачається її нарахування на 128 216,00 грн., що відповідає сумі вартості товару, який не поставлено згідно із п. 4.4 Договору № 01/08-20.
В постанові Великої палати Верховного Суду від 06.09.23 у справі № 910/18489/20 зазначено такі висновки:
«(1.3.3) Щодо позовної давності
79. Постачальник подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (т. 4, а. с. 177 - 183) до вимог про визнання пунктів 6.7 і 7.3 договору поставки недійсними, стягнення штрафу за порушення умов цього договору та відшкодування збитків, завданих недоліками проданого товару, на який встановлено гарантійний строк.
80. Суд першої інстанції не застосовував наслідки спливу позовної давності до вимоги про визнання недійсними пунктів 6.7 і 7.3 договору поставки, оскільки відмовив у її задоволенні. Щодо вимоги про стягнення штрафу вважав, що позовна давність не спливла, бо її слід обчислювати з моменту встановлення судом факту наявності у покупця права на стягнення штрафу. А питання спливу позовної давності за вимогами про відшкодування збитків суд першої інстанції не вирішував.
81. Апеляційний суд вважав, що за вимогою про визнання окремих пунктів договору поставки недійсними слід застосовувати загальну позовну давність, передбачену статтею 257 ЦК України, яку обчислювати з 18 березня 2017 року (з наступного дня після укладення договору поставки); за рештою вимог, що випливають з поставки товару неналежної якості, - позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України (шість місяців), яку обчислювати з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, тобто з 1 жовтня 2019 року (згідно з пунктом 6.14 договору поставки - наступний день після виготовлення 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291). Оскільки за Законом № 530-IX карантин визнаний обставиною непереборної сили, з настанням якої зупиняється перебіг позовної давності (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), апеляційний суд визнав, що покупець позовну давність не пропустив.
82. Постачальник у касаційній скарзі погодився з тим, що до вимог про стягнення збитків і штрафу слід застосовувати шестимісячну позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України. Проте вказав, що апеляційний суд порушив припис пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, бо не дослідив зібрані у справі докази (зокрема, звіт від 12 грудня 2018 року, протокол зустрічі від 31 січня 2019 року, лист покупця від 24 квітня 2019 року, адресований ТОВ «Еліка Елеватор», лист постачальника від 19 липня 2019 року, надісланий покупцю). Тому, на думку постачальника, навіть якщо починати обчислювати позовну давність із 19 липня 2019 року (дати його листа, в якому він визнав недолік переданого покупцеві товару), вона спливла 19 січня 2020 року, тобто до запровадження на території України карантину. Апеляційний суд, як стверджував постачальник, помилково почав відлік позовної давності після складання 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291 згідно з пунктом 6.14 договору поставки, бо цей пункт договору стосується встановлення вини, а не виявлення недоліків обладнання. Зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення дня виявлення недоліків покупцем придбаного товару для відліку строку, передбаченого частиною восьмою статті 269 ГК України.
83. Велика Палата Верховного Суду з доводами постачальника про сплив позовної давності не погоджується.
84. Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).
85. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК України) й у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу) (пункт 4 частини першої статті 258 ЦК України)…..
…..90. Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).
91. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).
92. Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»….
…..94. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).
95. За вимогою про визнання недійсними окремих пунктів договору поставки Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову апеляційного суду та залишила в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги, виклавши щодо останньої його мотивувальну частину у редакції своєї постанови. Тому до зазначеної вимоги норми про позовну давність незастосовні.
96. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про застосування спеціальної позовної давності в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України) до вимоги про стягнення штрафу. Однак щодо застосування позовної давності до вимог покупця про відшкодування збитків зауважує, що у господарських відносинах позовна давність за вимогами щодо виявлення прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, становить один рік (стаття 681 ЦК України), а за позовами щодо виявлення явних недоліків таких товарів - шість місяців (частина восьма статті 269 ГК України).
97. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що недоліки продуктивності лінії підготовки насіння соняшника були виявлені під час її використання, тобто не були явними. Тому до вимог покупця про відшкодування збитків за договором поставки у разі наявності підстав для їх задоволення слід застосовувати позовну давність, передбачену статтею 681 ЦК України.
98. Початок відліку позовної давності щодо стягнення збитків і штрафу, як правильно виснував апеляційний суд, слід розпочати з 1 жовтня 2019 року, тобто з наступного дня після складення висновку експерта Дніпропетровської ТПП № ГО-1291 від 30 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 52 - 60), передбаченого пунктом 6.14 договору поставки.
99. Необґрунтованим є аргумент постачальника у касаційній скарзі про те, що пункт 6.14 договору поставки стосується лише встановлення вини постачальника. За змістом цієї умови вона застосовна для вирішення питання щодо причин виникнення відхилень від параметрів, обумовлених додатком № 1 до договору поставки. Твердження постачальника на те, що відповідний висновок міг надати лише експерт Торгово-промислової палати України, а не Дніпропетровської ТПП Велика Палата Верховного Суду відхиляє, керуючись статтею 13 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Доводи постачальника про можливе виявлення покупцем недоліків отриманого товару раніше, ніж 30 вересня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду не бере до уваги, оскільки вони суперечать вищевказаному порядку виявлення недоліків товару, передбаченому у договорі поставки.
100. Отже, спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ)».
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і він був скасований лише 30.06.2023 згідно із Постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651.
Таким чином, на момент дії воєнного стану строк позовної давності про стягнення пені не сплив.
Відповідно до п. 19. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Станом на даний момент, продовжений строк позовної даності під час дії карантину, зупинено через воєнний стан. Відповідно позовні вимоги в частині пені заявлено обґрунтовано з наведених вище мотивів.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юдіна Олега Олександровича, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кучерявого Володимира Сергійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 128 216 (сто двадцять вісім тисяч двісті шістнадцять) грн 00 коп. заборгованості, 6 537 (шість тисяч п'ятсот тридцять сім) грн 40 коп. інфляційних втрат; 1619 (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн 62 коп. 3% річних, 6478 (шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 46 коп. пені, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 13.03.23.
Суддя А.О. Науменко