номер провадження справи 18/161/23
07.03.2024 справа № 908/3452/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/3452/23
за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081)
до відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 14040,89 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 14040,89 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив несплату шкоди, завданої особою, винною у ДТП, відповідальність якої застраховано відповідачем. Спричинення шкоди сталося внаслідок скоєння 28.01.2023 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів RAVON GENTRA д/н НОМЕР_1 та HYUNDAI AVANTE д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 у справі № 522/2556/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу HYUNDAI AVANTE д/н НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована одночасно у двох страховиків - ТДВ «СК «КРЕДО» на підставі полісу №ЕР/211883214 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу №АТ/003755316. Позивачем, за заявою ПрАТ «СК «Арсенал Стахування» (страховика, яким здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу RAVON GENTRA д/н НОМЕР_1 ) на підставі страхового акту №ОЦВ-ЗД-100-Р-23-15-87476/1 від 16.08.2023 та розрахунку страхового відшкодування здійснено страхову виплату в розмірі 28081,77 грн. За доводами позивача, так як цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована в 2-х страхових компаніях, відповідач несе рівнозначну відповідальність разом із позивачем за спричинену потерпілій особі шкоду. Посилаючись на приписи ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач просив позов задовольнити. Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 справу № 908/3452/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3452/23, присвоєно справі номер провадження 18/161/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/3452/23; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 13.12.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно довідок про доставку документу в електронному вигляді - ухвалу суду від 27.11.2023 доставлено в електроні кабінети позивача та відповідача 31.11.2023.
Від відповідача 07.12.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач повністю визнав позовні вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 14040,89 грн. та просив відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України розподілити судові витрати з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті і повернути позивачу 50% сплаченого судового збору. Відповідач просив справу розглядати без участі його представника.
Відповідно до ст.ст. 46, 191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Заява відповідача судом прийнята.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/3452/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом листопада 2023 року - березня 2024 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення - 07.03.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
З відповіді НПУ та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 у справі № 522/2556/23 вбачається, що 28.01.2023 в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RAVON GENTRA д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля HYUNDAI AVANTE д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 у справі №522/2556/23 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 850,00 грн. штрафу.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу HYUNDAI AVANTE д/н НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована одночасно у ТДВ «СК «КРЕДО» на підставі полісу №ЕР/211883214 та у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу №АТ/003755316.
На адресу позивача 08.08.2023 від ПрАТ «СК «Арсенал Стахування» (страховика, яким здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу RAVON GENTRA д/н НОМЕР_1 ), надійшла претензія на суму 42260,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Позивачем, за заявою ПрАТ «СК «Арсенал Стахування» на підставі страхового акту №ОЦВ-ЗД-100-Р-23-15-87476/1 від 16.08.2023 та розрахунку страхового відшкодування здійснено страхову виплату в розмірі 28081,77 грн.
Позивач, керуючись ст. 993 ЦК України, п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020, направив відповідачу заяву (претензію) на виплату 14040,89 грн. страхового відшкодування №08-03-14/1-04/6660 від 07.09.2023.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у визначений Порядком строк стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України “Про страхування” за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками.
Як вбачається з витягів з бази МТСБУ, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Отже, позивач та відповідач є особами, відповідальними за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” вони мають відповідати за вимогами потерпілої особи, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України в залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Отже, відповідно до п. 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового відшкодування, яка підлягала відшкодуванню позивачу, склала 14040,89 грн. (28081,77 грн./2 - 0,00 грн.). Франшиза, передбачена полісом відповідача № ЕР/211883214, становить 0,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав, сплативши страховику, який виплатив потерпілій особі страхове відшкодування, за його заявою 28081,77 грн.
Тобто, позивач, після виплати страхового відшкодування, отримав право вимоги від відповідача, як другого страховика, компенсації 50% сплаченого страхового відшкодування.
На звернення позивача до відповідача про виплату страхового відшкодування відповідач у встановлений Порядком строк відповіді не надав, страхове відшкодування не сплатив.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги про стягнення 14040,89 грн. визнав.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи на те, що відповідач в наданому суду відзиві позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” визнав, розмір заявленої до стягнення суми ним не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.
Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги ПАТ “НАСК “Оранта” до ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 14040,89 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України “Про судовий збір” згідно із Законом України від 03.10.2017 N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 56587 від 09.11.2023, що складає 1342,00 грн., - за наявності відповідного клопотання позивача.
Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1342,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 130, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (просп. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068; ідентифікаційний код 13622789) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 00034186) 14040,89 грн. (чотирнадцять тисяч сорок грн. 89 коп.) страхового відшкодування та 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.03.2024.
Суддя В.В. Левкут