вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.03.2024м. ДніпроСправа № 904/1475/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область
про стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 8 546 550,02 грн.
Представники:
Від позивача: Блажко У.В., довіреність № 06/11-64 від 06.11.2023, адвокат
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0579-02024 від 05.06.2019 у розмірі 19 535 411,89 грн., з яких 10 988 861,87 грн. - основний борг, 385 549,58 грн.- 3% річних, 2 806 699,28 грн. - інфляційні втрати, 1 189 668,47 грн. - пеня, 4 164 632,69 грн. - штраф.
Ухвалою від 24.07.2023 провадження у справі № 904/1475/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 19 535 411,89 грн. в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 988 861,87 грн. закрито.
Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 19 535 411,89 грн. в частині стягнення 385 549,58 грн.- 3% річних, 2 806 699,28 грн. - інфляційних втрат, 1 189 668,47 грн. - пені, 4 164 632,69 грн. - штрафу залишено без розгляду.
28.08.2023 справу № 904/1475/23 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі № 904/1475/23 задоволено частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1475/23 в частині залишення позову без розгляду скасовано.
Справу № 904/1475/23 в цій частині направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1475/23 залишено без змін.
19.01.2024 справа повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою від 23.01.2024 продовжено розгляд справи.
25.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 30.01.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою від 01.02.2024 судом було внесено виправлення до ухвали від 23.01.2024, а саме вважати вірним в тексті даної ухвали продовження розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, а також призначення підготовчого засідання на 06.02.2024 об 11:45 год.
05.02.2024 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО".
06.02.2024 в судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції. В засіданні було оголошено перерву до 20.02.24 о 12:30 задля надання часу відповідачу ознайомитись з поданими позивачем додатковими поясненнями.
09.02.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 12.02.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
20.02.2024 в судовому засіданні відповідач надав клопотання про призначення економічної експертизи.
Позивач проти задоволення клопотання заперечив.
Протокольною ухвалою суд відхилив клопотання відповідача.
Ухвалою від 20.02.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2024.
04.03.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 04.03.2024 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.
11.03.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
11.03.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.08.2019 за №0579-02024 в редакції додаткової угоди №3 від 06.10.2020.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти нарахованих штрафних санкцій заперечив, несвоєчасну оплату заборгованості за спірним договором пояснив настанням форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії рф проти України.
Також, відповідач зазначає, що нарахування пені здійснено позивачем з порушенням шестимісячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, надав контр розрахунок пені.
Також відповідач не погоджується з нарахуванням штрафу та зазначає, що його розмір має бути 779 220,33 грн.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПОЗИВАЧА.
Позивач проти зменшення пені та штрафу заперечив.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту надання послуг та порушення відповідачем домовленості з оплати вартості даних послуг на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі- Позивач, Оператор системи передачі (ОСП), НЕК “Укренерго”) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії”).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 2 ч. З ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” та Комунальним підприємством Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" (далі - Відповідач, Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 за №0579-02024.
Додатковою угодою №3 від 06.10.2020 сторони вирішили викласти договір в новій редакції, згідно з п. 1.1 якого НЕК “Укренерго” (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. (п.п. 3.1-3.2. договору).
У відповідності п.5.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж-до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж-до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж-до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж-до 25 числа розрахункового місяця.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
За п. 5.5 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою “Системи управління ринком” (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, згідно з вимогами Правил ринку.
Акти коригування наданої Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання актів коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.
Відповідно до п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманих від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
За ч.5 п. 5.7 Договору за наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п.9.4. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні бути направлені однією Стороною іншій в тому числі електронною поштою. В частині другій даного пункту Договору Сторони встановили, що рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки | розрахунків, повідомлення вважаються отриманими Стороною у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022.
Якщо користувач не направив ОСП у строк неменший, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 13.1. договору).
Так, Позивачем, відповідно до повідомлень Відповідача щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії, підписаних представником Відповідача надавалися послуги Відповідачу з передачі електричної енергії та станом на 20.01.2023 утворилась заборгованість у розмірі 10 988 861,87 грн.: за вересень 2021 - 359 261,78 грн., за жовтень 2021 - 1 589 720,64 грн., за листопад 2021 - 1 583 669,45 грн., за грудень 2021 - 1 669 196,38 грн., за січень 2022 - 2 744 453,50 грн., за лютий 2022 - 2 366 538,88 грн., за березень 2022 -676 021,24 грн.
Відповідач сплатив заборгованість в розмірі 10 988 861,87 грн. з простроченням, що і стало причиною нарахування позивачем штрафних санкцій: 3% річних в розмірі 385 549,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 806 699,28 грн., пені в розмірі 1 189 668,47 грн., штрафу в розмірі 4 164 632,69 грн. та звернення до суду з позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Правомірність нарахування пені та штрафу
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення користувачем термінів розрахунку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. (п. 5.7. договору).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 189 668,47 грн за загальний період прострочення з 03.06.2020 по 31.10.2022.
Відповідач надав контр розрахунок пені, згідно якого загальний її розмір становить 5 029,32 грн.
Суд перевірив розрахунки пені, надані позивачем і відповідачем та встановив, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 1 189 659,25 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 9,22 грн. слід відмовити.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо розрахунку позивачем пені більш ніж за 6 місяців, оскільки сторони в п. 5.7. договору узгодили, що нарахування пені здійснюється до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
Позивач також просить стягнути штраф у розмірі 4164632,69 грн.
Відповідач надав контррозрахунок штрафу, згідно якого його розмір становить 779 220,33 грн.
Суд перевірив розрахунки позивача та відповідача, та вважає позовну вимогу в цій частині такою, що підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 4 164 632,69 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50% суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила такі висновки:
"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.".
Господарський суд констатує недоведеність з боку Відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як Відповідач не надав суду відповідних доказів в обґрунтування свого клопотання.
Суд звертає увагу, що Відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи поставлений Позивачем природний газ, усвідомлював необхідність його оплати у передбачені Договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
До того ж, строк оплати за вересень 2021 - січень 2022 року настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені та штрафу слід відмовити.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати Відповідачем вартості наданих послуг з 03.06.2020 по 31.10.2022, загальний розмір яких склав суму 385 549,58 грн.
Суд перевірив розрахунки позивача, виявив в них помилки, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 385 530,10 грн.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 19,48 грн. слід відмовити.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 806 699,28 грн. нараховані за загальний період з 22.06.2020 по 31.10.2022.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлені помилки, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 806 654,30 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 44,98 грн. слід відмовити.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Пунктом 10.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.
Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.
Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Термін виконання зобов'язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором та в установленому порядку розірвати договір. Розірвання цього договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.
Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали) видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою. (п. 10.2. договору).
Доказів звернення до позивача з відповідним сертифікатом ТПП та доказами неможливості виконання договору відповідачем не надано.
Крім того, строк оплати за вересень 2021 - січень 2022 року настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 385 530,10 грн., пені в розмірі 1 189 659,25грн., інфляційних втрат у розмірі 2 806 654,30 грн, штрафу в розмірі 4 164 632,69 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 9,22 грн, 3% річних в розмірі 19,48 грн, інфляційних втрат в розмірі 44,98 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Так, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 293 031,18 грн, про що свідчить платіжне доручення № АУ-281 від 21.03.2023.
В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та про залишення позову без розгляду в частині стягнення штрафних санкцій від 24.07.2023 зазначалося, що поверненню позивачу із державного бюджету України підлягає сплачений за платіжним дорученням № АУ-281 від 21.03.2023 судовий збір у розмірі 164 832,93 грн., про що виноситься ухвала, у разі подання відповідного клопотання.
В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 128 198,25 грн. судом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 зазначено, що зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Отже, витрати зі сплаті судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 8 546 550,02 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Аули, Комплекс будівель та споруд №2, Аульська селищна рада, ідентифікаційний код 34621490) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) , 3% річних у розмірі 385 530,10 грн., пеню в розмірі 1 189 659,25грн., інфляційні втрати в розмірі 2 806 654,30 грн, штраф у розмірі 4 164 632,69 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 128 197,15 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 174,25 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 13.03.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко