Справа № 308/1595/24
12.03.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/81/24 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року, клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , - задоволено.
Обрано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з 13 год. 02 хв. 24 січня 2024 року.
Встановлено строк дії ухвали до 21 березня 2024 року, включно.
З матеріалів клопотання вбачається, що старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12023070000000153, відомості про яке 21.06.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Клопотання мотивоване тим, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти кримінальні правопорушення, в тому числі пов'язані з незаконним злочинним впливом та інші кримінальні правопорушення.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи на обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшов до висновку, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.
Разом з тим, слідчий суддя врахував ту обставину, що з матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що підозрюваному ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255-2 КК України. Вказана обставина врахувалася слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу. Таким чином слідчий суддя прийшов до переконання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності обґрунтованості підозри і факту її вручення, яка була пред'явлена ОСОБА_6 . На його думку, в порушення п.5 ч.1 ст.184 КПК України клопотання не містить матеріалів, що підтверджують обставини, на підставі яких слідчий дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в обранні будь-якого запобіжного заходу.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді зазначає, що 26.01.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, а повний текст був проголошений 31.01.2024 та копія повного тексту ухвали захисником отримана 31.01.2024. Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Приписи ст.24 цього Кодексу гарантують право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст.117 КПК України, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду, якщо він пропущений з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 26 січня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали. Повний текст ухвали був проголошений 31 січня 2024 та в цей же день отриманий захисником.
На думку колегії суддів, причини пропуску строку на апеляційне оскарження пов'язані з необізнаністю захисника з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та необхідністю отримання повного тексту ухвали слідчого судді, а тому в даному випадку є поважними.
Враховуючи викладене, клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023070000000153, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вбачається, що 24.01.2024 о 13 год. 02 хв. у м. Львів було затримано ОСОБА_6 .
24.01.2024 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України - участь у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для планування матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, сфер злочинного впливу.
З наданих матеріалів та наданих прокурором в судовому засіданні документів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом затримання ОСОБА_6 від 24.01.2024, постановою про призначення судово-лінгвістичної експертизи від 08.12.2023, висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 03.01.2024 №28921/23-36, протоколами про результати проведення НСРД - аудіо відео контроль місця від 14.03.2023, які в тому числі були об'єктом проведеної експертизи, протоколами допиту свідків від 28.02.2024, іншими документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджено матеріалами клопотання.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Посилання апелянта про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Колегія суддів за результатами розгляду провадження дійшла висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Посилання захисника в апеляційній скарзі про скасування ухвали слідчого судді та про відмову в обранні будь-якого запобіжного заходу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме змогу впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, які вже встановлені та будуть встановлені, з метою дачі, зміни ними показань на його користь, що перешкодить повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, вчиняти інші кримінальні правопорушення, так як він є неодноразово судимим та має певний статус у кримінальному світі, або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім того, ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Зокрема, прокурором у судовому засіданні надано копії документів, а саме: повідомлення про завершення досудового розслідування від 06.03.2024 та протокол про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування від 06.03.2024, про що було повідомлено учасників провадження.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Поновити захиснику - адвокату ОСОБА_7 строк на оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2024 року, якою обрано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді