Справа № 127/6085/24
Провадження №11-сс/801/199/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року,
якою задоволено клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 34 дні, тобто до 31.03.2024 року з визначенням розміру застави, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020040000032 від 11.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , 29.12.2023 близько 23 годин 45 хвилин, перебував поблизу будівництва, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, коли помітив на території будівництва автокран та екскаватор марки «JSB», після чого, перелізши через паркан потрапив на територію, проник всередину ескаватора, де помітив різні інструменти, під час чого, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України № 734/2023 «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.11.2023, 30.12.2024 о 00:18 год. проник шляхом віджиму дверей до екскаватор марки «JSB», який знаходився на території будівництва ТОВ «ГЛОРБУД», що розташоване по вул. Зулінського м. Вінниці, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, взяв набір ключів ріжково-накидних 6-32 мм CrV satune 25 шт. SIGMA, набір інструментів професійний 940д «HAISSER», молоток 800 г, ручка із фібергласа, сумку техдопомоги в кількості 1 шт., набір ключів Г-подібних подовжених «TORX» 9 одиниць з отвором СТАЛЬ, канцелярський ніж чорно-помаранчевого кольору, викрутку чорно-помаранчевого кольору та плоскогубці чорного кольору, покинув охоронювану територію будівництва та розпорядився викраденим на власний розсуд, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, повернувся до автокрану та екскаватору марки «JSB» на територію будівництва, злив у попередньо підшукані каністри 60 літрів дизельного палива, покинув охоронювану територію будівництва та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав ТОВ «ГРОЛБУД» матеріальної шкоди.
Вартість набору ключів ріжково-накидних 6-32 мм CrV satune 25 шт. SIGMA, набору інструментів професійний 94о «HAISSER», молотку 800 г, ручка із фібергласа, сумку техдопомоги в кількості 1 шт., набору ключів Г-подібних подовжених «TORX» 9 одиниць з отвором СТАЛЬ, канцелярського ножу чорно-помаранчевого кольору, викрутки чорно-помаранчевого кольору, плоскогубці чорного кольору, дизельного палива об'ємом 60 літрів згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 8476,76 грн.
Крім того, попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, 04.01.2024 близько 05 годин 00 хвилин, перебував поблизу Комунального закладу «Вінницький ліцей №29», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 149, де помітив підвальне приміщення вказаного навчального закладу, проник всередину, де помітив пластикові каністри з дизельним паливом без нагляду, під час чого, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел , направлений на заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України № 734/2023 «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.11.2023, 04.01.2024 у ранкову пору доби, проник до підвального приміщення Комунального закладу «Вінницький ліцей №29» за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 149, шляхом віджиму замка, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та ніхто його не зможе викрити, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, взяв дві пластикові каністри об'ємом по 20 літрів кожна з дизельним паливом, покинув підвальне приміщення та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме, переніс у схованку по вул. Зарічній у м. Вінниці, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, повернувся до підвального приміщення Комунального закладу «Вінницький ліцей №29» за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 149, звідки взяв ще дві пластикові каністри об'ємом по 20 літрів кожна із дизельним паливом, покинув підвальне приміщення та розпорядився викраденим на власний розсуд а саме, переніс у схованку по вул. Зарічній у м. Вінниці, після чого реалізував чотири викрадених пластикових каністри об'ємом по 20 літрів кожна із дизельним паливом, чим завдав Комунальному закладу «Вінницький ліцей №29» матеріальної шкоди.
Вартість чотирьох пластикових каністр об'ємом по 20 літрів кожна із дизельним паливом, згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 4 240 грн.
Крім того, попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, 07.01.2024 близько 05 годин 00 хвилин, перебував поблизу Комунального закладу «Вінницький ліцей №29», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 149, де помітив підвальне приміщення вказаного навчального закладу, проник всередину, де помітив пластикові каністри з дизельним паливом без нагляду, під час чого, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України № 734/2023 «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.11.2023, 07.01.2024 у ранкову пору доби, проник до підвального приміщення Комунального закладу «Вінницький ліцей №29» за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 149, шляхом віджиму замка, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та ніхто його не зможе викрити, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, взяв дві пластикові каністри об'ємом по 20 літрів кожна з дизельним паливом, покинув підвальне приміщення та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме, переніс у схованку по вул. Зарічній у м. Вінниці, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, повернувся до підвального приміщення Комунального закладу «Вінницький ліцей №29» за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 149, звідки взяв ще дві пластикові каністри об'ємом по 20 літрів кожна із дизельним паливом, покинув підвальне приміщення та розпорядився викраденим на власний розсуд а саме, перенісу схованку по вул. Зарічній у м. Вінниці, після чого реалізував чотири викрадених пластикових каністри об'ємом по 20 літрів кожна із дизельним паливом, чим завдав Комунальному закладу «Вінницький ліцей №29» матеріальної шкоди.
Вартість чотирьох пластикових каністр об'ємом по 20 літрів кожна із дизельним паливом, згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 4 240 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , 19.01.2024 близько 02 годин 50 хвилин, перебував поблизу металобази, що за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 78, де помітив автомобіль марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору із маркуванням «Мобільна оптика», проник всередину, де помітив окуляри, чохли для окулярів та комплектуючі до них, під час чого, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України N? 2102-1X від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України № 734/2023 «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.11.2023, 19.01.2024 02 годині 56 хвилин, проник до автомобіля марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, який знаходився за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 78, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та ніхто його не зможе викрити, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних Крім того, ОСОБА_7 , 19.01.2024 близько 02 годин 50 хвилин, перебував поблизу металобази, що за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 78, де помітив автомобіль марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору із маркуванням «Мобільна оптика», проник всередину, де помітив окуляри, чохли для окулярів та комплектуючі до них, під час чого, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-1X від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України № 734/2023 «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.11.2023, 19.01.2024 02 годині 56 хвилин, проник до автомобіля марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, який знаходився за адресою: м. Вінниця, вул. Київська 78, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та ніхто його не зможе викрити, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, взяв 27 пар окулярів, три чохли для окулярів та набір гвинтів в круглій коробці, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 10 993 грн. 55 коп., покинув автомобіль та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме, переніс за місцем свого приживання, за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдав ФОП ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 10 993 грн. 55 коп.
Так, 31.01.2024 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру.
Вина ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: Протоколом прийняття заяви ОСОБА_11 від 11.01.2024; Протоколом огляду місця події від 11.01.2024 (м. Вінниця, вул. С. Зулінського ); Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12.01.2024; Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 22.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 12.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 12.01.2024; Заявою ОСОБА_7 від 15.01.2024; Протоколом огляду місця події від 15.01.2024 (м. Вінниця, вул. Київська 3); Протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 22.01.2024; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_15 22.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 23.01.2024; Протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_17 від 17.01.2024; Протоколом прийняття заяви ОСОБА_18 від 17.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 18.01.2024; Протоколом огляду місця події від 17.01.2024 (м. Вінниця, вул. Київська 180); Протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 18.01.2024; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_19 18.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 18.01.2024; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_20 18.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_21 19.01.2024; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_21 19.01.2024; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_22 від 24.01.2024; Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_23 від 19.01.2024; Протоколом огляду місця події від 19.01.2024 (м. Вінниця, вул. Київська 78); Заявою ОСОБА_7 від 22.01.2024; Протоколом огляду місця події від 22.01.2024 (м. Вінниця, вул. Київська 3); Протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від. 20.01.2024.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, тобто - позбавлення волі на строк до вісьми років, а тому є всі підстави вважати, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може змінити місце проживання.
Також встановлено, що ОСОБА_7 офіційно неодружений, немає на утриманні непрацездатних осіб та дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, а також про те, що з метою пошуку заробітку останній може в будь-який момент покинути місце проживання та направитись у невідомому напрямку.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, є достатні підстави вважати, що ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - спроба переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є достатнім для переконання, що жоден з більш м'яких заходів в даному випадку є недоцільним і саме тримання під вартою може запобігти зазначеному ризику.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що є ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , матиме можливість незаконного впливу на свідків з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування.
Крім того, існує ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки він раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, що свідчить про те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення та відповідно може знову вчинити кримінальне правопорушення.
Також, на даний час ОСОБА_7 офіційно не працює, в нього відсутнє постійне джерело доходу, що дає підстави слідству вважати, що вчинення злочинів корисливого характеру може являтися засобом для існування останнього, а тому, перебуваючи на іншому - більш м'якому запобіжному заході, останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
-особисте зобов'язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
-домашній арешт може стати можливістю для ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування, суду, а також слід враховувати складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
За викладених обставин, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезпечення запобігання зазначеним ризикам, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_24 в судовому засіданні клопотання підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий ОСОБА_25 в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволені клопотання або застосувати заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні вину визнав та підтримав думку захисника.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 34 дня.
Строк тримання під вартою визначено рахувати з моменту винесення ухвали суду, тобто з 27.02.2024 по 31.03.2024 включно.
Одночасно визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Розяснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
• прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
• не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду,
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
• утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
Свої висновки слідчий суддя мотивував тим, що на час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором та слідчим при розгляді даного клопотання.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання.
При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховував, що ОСОБА_7 вину визнає та кається у вчиненому злочині, має двох дітей, проживає разом з матір'ю. Разом з тим, слідчий суддя вважав, що це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики. Встановлено, що ОСОБА_7 неодружений, офіційно не працює, в нього відсутнє постійне джерело доходу, неодноразово судимий.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема щодо спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого проти власності, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Також існує ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки він раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, що свідчить про те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення та відповідно може знову вчинити кримінальне правопорушення.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_7 здійснює спроби ухилитись від кримінальної відповідальності, оскільки в судове засідання призначене на 23.02.2024 підозрюваний не з'явився, з невідомих суду причин, за місцем проживання був відсутній. Крім того, відносно підозрюваного до Вінницького міського суду Вінницької області скеровано два обвинувальних акти за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 309 КК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважав за доцільне задоволити клопотання та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення не може визнаватися законним та обґрунтованим, оскільки слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінально-процесуального законодавства України та не врахував положення Європейського суду з прав людини, обравши підозрюваному найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не з'ясував обставини, визначенні ст.178 КПК України.
Стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, про які було зазначено в клопотанні, викладене в клопотанні базується лише на припущеннях прокурора.
Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнає та щиро кається, має сім'ю, а саме мати, двох доньок ОСОБА_26 2012 р.н. та ОСОБА_27 2011 р.н., має постійне місце проживання зі своєю матір'ю та молодшою донькою ОСОБА_26 по АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується з позитивної сторони. Дійсно ОСОБА_7 хоч і офіційно не працевлаштований, проте працює, виконуючи роботи з ремонту, та за оплату виконує різноманітну допоміжну роботу як підсобник.
Також прокурором не було надано, а судом досліджено жодного підтверджуючого документу, яким би було встановлено, що ОСОБА_7 не володіє коштами чи майном за рахунок яких зможе проживати у разі звільнення його з-під варти. Щодо неявки в судове засідання захисник вказав, що його підзахисний належним чином не був повідомлений про розгляд клопотання 23.02.2024, проте був присутній в наступних судових засіданнях 26.02.2024 та 27.02.2024. Тому невірним є твердження слідчого про спроби ухилення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності. Разом з тим, слідчим суддею жодним чином не було аргументовано, чому до його підзахисного не може бути застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 підтримав подану захисником в його інтересах апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. А також не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності свого захисника ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_8 був повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, також до апеляційної скарги захисником було додано заяву про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на наявність у вказаному кримінальному провадженні ризиків, передбачених нормами КПК України, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою. Також не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги у відсутність захисника ОСОБА_8 , оскільки, в даному випадку це не буде погіршенням становища підозрюваного.
Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне провести розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 у відповідності до ст.405 КПК України за його відсутності, що також не буде порушенням права підозрюваного на захист.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, пояснення підозрюваного, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, апеляційним судом було встановлено, що зазначені вимоги закону судом були дотримані.
Так, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки в сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до нього такого запобіжного заходу про який йдеться у клопотанні слідчого.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні слідчого обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинами кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди в заподіянні якої підозрюється особа.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно ст.12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції, що розглядаючи клопотання слідчого, як того вимагає закон було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя суду першої інстанції, враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини в повній мірі дослідив і дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, оскільки є особою раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, ніде не працює, не одружений, не має постійного джерела доходів.
Апеляційний суд з урахування наявних відомостей в матеріалах судового провадження, зокрема вимоги Управління інформаційної аналітичної підтримки ГУНП у Вінницькій області (а.с.116-120), копій обвинувальних актів, згідно яких на розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 від 09.09.2023 за №12023020040000592 за ст.309 ч.1 КК України та кримінальне провадження за №12023020040000633 від 19.09.2023 за ч.4 ст.185 КК України (а.с.99-105) погоджується, що встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини свідчать про схильність ОСОБА_7 до вчинення злочинів.
Своїми діями підозрюваний ОСОБА_7 показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану переслідуючи корисливу мету легкої наживи та незаконного збагачення, вкотре проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися із доводами захисника підозрюваного, що стороною обвинувачення не доведено необхідність для обрання найбільш суворого запобіжного заходу для запобігання зазначеним слідчим у клопотанні ризикам, оскільки вважає, що прокурором не доведенонаявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Тому на думку колегії суддів доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, є непереконливими, оскільки належні докази, які б свідчили про достатні стримуючі фактори в матеріалах провадження відсутні.
Вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які на даному етапі має досягти як орган досудового розслідування, так і в подальшому суд.
У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
При цьому, наявність в останнього постійного місця проживання у м. Вінниці, визнання своєї вини, наявність двох малолітніх дітей, сприяння своєчасному та об'єктивному розслідуванню у вказаному кримінальному провадженні, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Згода захисника та самого підозрюваного на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.
Зазначені як підозрюваним, так і захисником обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього, тому не спростовують встановлені судом першої інстанції ризики.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею щодо висловленої в судовому засіданні позиції як захисника, так і самого підозрюваного наведені достатні мотиви для відмови в обранні останньому більш м'якого запобіжного заходу, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, обставини провадження та даних про особу підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, який є умисним корисливим злочином, з метою особистого збагачення вчиненого в умовах воєнного стану, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та за які відбував реальну міру покарання, востаннє був засуджений 17.08.2022 року до 4 років 6 місяців позбавлення волі та звільнений 17.08.2022 року, відносно якого у Вінницькому міському судді Вінницької області на розгляді перебуває два кримінальних провадження, проте це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що вказує на обґрунтованість застосування судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права в даному випадку підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши в сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин, зокрема вчинення останнім кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, а також даними про особу підозрюваного, який є особою раніше неодноразово судимою, схильність останнього до вчинення злочинів, відсутність постійного місця роботи, тому апеляційний суд приходить до висновку, що буде достатнім та обґрунтованим застосування до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також дає підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, а також практики Європейського суду з прав людини, при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Водночас колегія суддів звертає увагу, що у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» Європейський суд з прав людини відзначив, що як сума гарантії, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, повинна бути оцінена переважно щодо обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. Так, спроби прив'язати суму гарантії від затриманого винятково до суми збитку, приписуваного йому, не відповідає статті 5 Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею, призначені не для відшкодування збитків, а швидше, для забезпечення присутності обвинуваченого на слуханні. Тому її сума має бути встановлена в основному шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які мають надати заставу, тобто, перспектива втрати застави або дій проти гарантів у разі його неявки в суд виступатиме як достатній стримуючий фактор, щоб присікти будь-яке бажання з його боку ховатися від правосуддя.
Таким чином, при визначенні розміру застави слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, прийшов до правильного висновку щодо визначення підозрюваному застави саме у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є достатній забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього законом обов'язків.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням вказаного розміру застави, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, вірно оцінив у сукупності наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватою, а також існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, навівши в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого, що на переконання колегії суддів апеляційного суду в повній мірі відповідає вимогам закону.
Інші доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4