12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1472/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заболотної Віри Михайлівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2023 (суддя В.В.Тимошевська) у справі № 912/1472/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Заболотної Віри Михайлівни
про стягнення 19 174,47 грн
До Господарського суду Кіровоградської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Фізичної особи-підприємця Заболотної Віри Михайлівни про стягнення заборгованості в розмірі 19 174,47 грн, з яких: пеня - 7 084,39 грн; три проценти річних - 1 098,60 грн; інфляційні втрати - 7 532,69 грн, штраф - 3 458,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого протягом січня 2020 - квітня 2022 природного газу за договором постачання природного газу № КК1-20-189 від 02.01.2020.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у справі № 912/1472/23 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Заболотної Віри Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 19 174,47 грн, з яких: пені 7 084,39 грн, штрафу 3 458,79, 3% річних 1 098,60 грн та інфляційних втрат 7 532,69 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Заболотна Віра Михайлівна, в який просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- настання форс-мажорних обставин: карантинні обмеження та військовий стан;
- позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності в один рік щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7 084,39 грн. та штрафу у розмірі 3 458,79 грн;
- позивач чекав дати виконання основного зобов'язання з метою застосування штрафних санкцій у більшому розмірі;
- сума заборгованості, яку просить стягнути позивач у розмірі 19174,47 грн. є більшою, ніж половина розміру боргу.
Скаржник посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду без змін. Зазначає, що відповідачем не доведено у цій справі настання форс-мажорних обставин, а відтак, відсутні підстави для звільнення від відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/1472/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
28.11.2023 матеріали справи №908/1472/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху внаслідок оформлення її з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України.
19.12.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків та надано докази сплати судового збору у сумі 4026, 00 грн., докази направлення скарги позивачу, відомості про наявність у заявника і позивача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Заболотній Вірі Михайлівні строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Заболотної Віри Михайлівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у справі № 912/1472/23; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (Постачальник) і ФОП Заболотна В.М. (Споживач) укладено договір постачання природного газу від 02.01.2020, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Загальний замовлений обсяг постачання газу за Договором становить 1,250 тис. куб.м, у тому числі по розрахункових періодах (помісячно) з січня по грудень, зазначених в пункті 1.2. Договору.
Відповідно до пункту 2.6. Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акта приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.
Ціна газу та порядок розрахунку визначено в розділі 3 Договору.
За пунктом 3.6. Договору оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Згідно з пунктом 3.8. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акта (актів) приймання-передачі природного газу.
Фактом оплати за цим Договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 3.11.).
В підпункті 4.2.1. пункту 4.1. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до підпункту 4.4.2. пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов'язаний постачати природний газ на умовах та в обсягах, визначених цим Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення, а у випадку прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченої заборгованості.
В пункті 7.1. Договору погоджено, що при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із Сторін зобов'язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та Інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов'язань по цьому Договору, чи інших, що не залежать від Сторін, обставин, Сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.
У відповідності до пункту 7.2. Договору, про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини.
Настання форс-мажорних обставин не звільняє Споживача від обов'язку оплати за обсяг фактично поставленого газу (пункт 7.3.).
Згідно з пунктом 10.1. Договору, строк його дії: у частині постачання природного газу - до 31 грудня 2020 р; в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.
Пунктом 10.1.1. Договору передбачено, що Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових об'ємів постачання газу на продовжений строк.
До Договору вносились зміни згідно додаткових угод № 1 від 30.04.2020, № 2 від 28.05.2020, № 3 від 25.08.2020, № 4 від 25.09.2020 щодо ціни за природний газ (а.с. 30-33).
На виконання умов Договору протягом січня 2020 - квітня 2022 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 54 006,16 грн, про що складено відповідні акти приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 34-50).
Вказані акти підписано Постачальником і Споживачем без будь-яких зауважень. Спір щодо об'єму та вартості поставленого природного газу відсутній.
За розрахунком позивача, підтвердженим випискою по рахунку, оплата поставленого природного газу проведена ФОП Заболотною В.М. повністю, однак з порушенням строків оплати.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з вимогами про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що ФОП Заболотною В.М. порушено зобов'язання з оплати вартості поставленого ТОВ "ГК "Нафтогаз України" природного газу в частині дотримання строку проведення кінцевого розрахунку.
Зазначене є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірений розрахунок штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та встановлена його арифметична вірність.
Також суд зазначив, що відповідачем не подано до суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконати вчасно свої зобов'язання внаслідок запроваджених карантинних обмежень та введення воєнного стану.
Крім того, суд не встановив підстав для зменшення штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову з наступних мотивів.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення оплати позивач нарахував відповідачу три проценти річних - 1 098,60 грн; інфляційні втрати - 7 532,69 грн.
Враховуючи розрахунок позивача, дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних в заявлених сумах, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7 084,39 грн. та штрафу - 3 458,79 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2. Договору сторони погодили відповідальність Покупця у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 7% у випадку прострочення понад 30 днів.
Перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що розрахунок є вірним, стягненню підлягає пеня у розмірі 7 084,39 грн. та штраф у розмірі 3458,79 грн.
Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то суд оцінює їх критично з огляду на наступне.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово- промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово- промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.
Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п. 6.1 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка
ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце- президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Окрім того, Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.
Отже, сертифікат є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов'язань. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Слід зазначити, що обставини непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором звільняють сторін від відповідальності, якщо зобов'язання порушено внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України). У цих випадках достатньо дослідити факт існування обставин непереборної сили та залежність виконання договірних зобов'язань від цих обставин.
Проте, коли мова іде про інші наслідки пов'язані з настанням форс-мажорних обставин про які сторони домовилися у договорі, необхідно виходити саме з цих умов та реалізовувати їх у тому порядку, який погоджений в договорі.
Відповідно до Розділу 7 договору постачання природного газу (далі - Договір), укладеного між позивачем та відповідачем, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом (п. 7.1 Договору).
Сторони зобов'язані повідомити про форс-мажорні обставини протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини (п. 7.2 Договору). Настання форс-мажорних обставин не звільняє Споживача від обов'язку оплати за обсяг фактично поставленого газу (п. 7.3. Договору).
Тобто, Сторони Договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки, як зазначалося вище, саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги Договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання. Це позбавляє його права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 7.5 Договору (відкладення строку виконання зобов'язань).
Крім зазначеного, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс- мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс- мажорними обставинами, які позбавляють Відповідача виконати свої грошові зобов'язання.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за Договором.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв'язку неможливості виконання відповідачем зобов'язань за Договором із фактом військової агресії. Більш того, слід звернути увагу суду, що правовідносини сторін виникли в 2020 році, тобто до військової агресії Російської Федерації.
Таким чином, факт настання у господарській діяльності відповідача форс-мажорних обставин не підтверджено належними доказами.
Щодо того, що позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності в один рік щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7 084,39 грн. та штрафу у розмірі 3 458,79 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Таким чином, враховуючи, запровадження в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, строк спеціальної позовної давності продовжено згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» на строк дії воєнного стану.
Щодо доводів скарги про те, що позивач чекав дати виконання основного зобов'язання з метою застосування штрафних санкцій у більшому розмірі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач був обізнаний про умови Договору та повинен був їх сумлінно виконувати. Позивач скористався правом на судовий захист порушених прав та інтересів та звернувся з відповідним позовом до суду.
Щодо того, що сума заборгованості, яку просить стягнути позивач у розмірі 19174,47 грн. є більшою, ніж половина розміру боргу, апеляційний суд зазначає, що оскільки загальна сума зобов'язання, щодо якої допущено прострочення, становить 52 172,48 грн., то господарським судом правильно зроблений висновок про те, що:
- сума неустойки (штраф, пеня) становить 10 543,18 грн, що розумно співвідноситься із сумою простроченого зобов'язання;
- при встановлених обставинах систематичності порушення і при наявній можливості відповідача їх попередити на подальші періоди споживання газу, зменшення штрафних в даному випадку нівелює правове значення відповідальності;
- твердження відповідача про намір позивача збільшити суму штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки сума здійснених позивачем нарахувань залежить від періоду прострочення, тобто - від поведінки відповідача в обставинах виконання зобов'язання.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у справі № 912/1472/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заболотної Віри Михайлівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у справі № 912/1472/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у справі № 912/1472/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Фізичну особу-підприємця Заболотну Віру Михайлівну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 12.03.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков