Справа № 485/379/24
Провадження №1-кп/485/72/24
Вирок
іменем України
13 березня 2024 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка кримінальне провадження № 62023150010001738 від 20 грудня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Крижопіль Вінницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючого, військовслужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця-помічника гранатометника 1 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матроса, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у
АДРЕСА_2 , 17 грудня 2023 року близько 13 години 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, всупереч вимог
ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, прийнявши наказ начальника - тимчасово виконуючого обов'язки за посадою командира 1 роти морської піхоти лейтенанта ОСОБА_6 № 150/дск від 17 грудня 2023 року надано у визначенні: «У складі десантно-штурмової роти до 05.00 18 грудня 2023 року здійснити заміну особового складу 2 бмп 36 обрмп на рубежі ор 384, ор 396 в районі населеного пункту Кринки, де перейти до оборони із завданням стійко утримувати позиції та не допустити прориву противника з напрямку «Шахматний ліс», ТЯГИНКА», згідно вимог керівних документів.», порушуючи військову дисципліну, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, прямо виразив небажання виконувати наказ начальника, а саме командира 1 роти морської піхоти лейтенанта ОСОБА_6 , що супроводжувалось усною відмовою, висловлюючи відкрито негативне ставлення до наказу та небажання його виконувати, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся. Суду пояснив, що дійсно 18 грудня 2023 року командиром йому було віддано наказ який він не виконав. Як пояснив в судовому засіданні обвинувачений, наказ він не виконав через панічний страх води, оскільки при евакуації з лівого берега Дніпра в жовтні 2023 року почав тонути, та його з води дістали побратими. Також пояснив, що він не відмовляється від проходження служби, в подальшому хоче продовжувати служити в збройних силах.
Враховуючи те, що обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи і, як встановлено судом, він правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст.402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проходження служби характеризується позитивно (зарекомендував себе з хорошої сторони, до виконання службових обов'язків ставиться відповідально, на зауваження реагує адекватно та робить вірні висновки), не одружений, утриманців не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос» , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд приймає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно 67 КК України, судом не встановлено.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
При призначенні покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, відсутність заподіяної шкоди, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставини, вказані дані про особу обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор просив признати обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 62 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік замінити на тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 1 рік.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти призначення покарання запропонованого прокурором.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Верховний Суд у своїх рішеннях, які стосувалися питання правильності застосування положень ст. 69 КК, неодноразово вказував на те, що ч. 1 ст. 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Отже, визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з того, що у нього наявні кілька обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд також враховує те, що обвинувачений за місцем проходження служби характеризується позитивно те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують покарання, мотиви вчинення кримінального правопорушення та ставлення обвинуваченого до нього, у зв'язку з чим суд вважає можливим визнати дані обставини виключними та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України не вбачається, та вважає за можливе згідно ст.62 КК України замість позбавлення волі призначити обвинуваченому покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні, що у свою чергу відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та на переконання суду буде достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі №753/13972/17 та від 06 серпня 2020 року у справі №759/13520/18).
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 січня 2024 року ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 лютого 2024 року з можливістю внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 181680 грн.
05 січня 2024 року ОСОБА_3 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, що підтверджуються довідкою про звільнення.
Згідно квитанції від 04 січня 2024 року, ОСОБА_7 було внесено заставу за ОСОБА_3 в сумі 181680 грн.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст.182 КПК України).
Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_3 виконав покладенні на нього судом обов'язки, передбачені ст.182 КПК України, а тому застава після набрання вироком суду законної сили підлягає поверненню заставодавцю.
Керуючись ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання, з застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 1 (один) рік.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.
Зарахувати ОСОБА_3 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 02 січня 2024 року по 05 січня 2024 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 1 (одному) дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Заставу, визначену за ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 січня 2024 року, у розмірі 181680,00 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, внесену 04 січня 2024 року на рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області за обвинуваченого ОСОБА_3 - заставодавцем ОСОБА_7 (згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 68202105 від 04 січня 2024 року) - повернути заставодавцю ОСОБА_7 , відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з моменту оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1