Справа № 489/1661/24
Провадження № 1-кп/489/708/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Вирок
іменем України
13 березня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження №12024152040000094 від 17.01.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва Миколаївської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Відповідно до обвинувального акту - 17.01.2024 близько 18:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у торговому залі супермаркету «Велмарт», належного ТОВ «Фудком», який розташований за адресою: просп. Миру, 1/1, м. Миколаєва Миколаївської області, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався, останній раз -Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, діючи таємно, умисно викрала з вітрини супермаркету блок сигарет «Лакі Страйк Оріджинал Ред», вартістю 767,58 грн, що належать ТОВ «ФУДКОМ», які сховала до лівого рукава куртки, пройшла касову зону супермаркету та не розплатилася за вказаний товар.
При цьому, ОСОБА_3 , пройшовши касову зону, не розрахувавшись за товар, намагалась залишити місце вчинення злочину, однак довести свій злочинний намір до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана співробітниками супермаркету поза касовою зоною, тобто виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від її волі. Тим самим ОСОБА_3 намагалась спричинити ТОВ «Фудком» матеріальну шкоду на суму 767, 58 грн.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України.
13.03.2024 між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваної за ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести обвинувачена, у виді п'яти років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України зі звільненням її від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вказані вид та міра покарання визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченої, яка беззастережно визнала свою вину, щиро розкаялася, наявності обставини, що пом'якшує покарання, а також ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Представник потерпілого надав письмову згоду на укладення між прокурором та обвинуваченою угоди про визнання винуватості, відсутність претензій матеріального характеру, а також відшкодування завданої шкоди.
Прокурор, обвинувачена та її захисник в судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому обвинувачена повністю та беззастережно визнала свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні, зазначила про своє щире каяття, засудила свої дії та запевнила суд у неприпустимості повторного вчинення кримінальних правопорушень.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 13.03.2024 між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, повністю визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненому, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, характеризується як особа, яка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, тому зазначені обставини вказують на доцільність встановлення дворічного іспитового строку для виправлення обвинуваченої.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів.
Оскільки суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченій узгодженого покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, тому застосований відносно неї запобіжний захід у виді домашнього арешту підлягає скасуванню, у зв'язку з чим клопотання прокурора про продовження строку вказаного запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду від 13.03.2024 між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі статей 75, 76 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 13.03.2024.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання час попереднього ув'язнення з 17.01.2024 до 19.01.2024 включно з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Речові докази:
- блок сигарет марки «Лакі Страйк Оріджинал Ред» - вважати повернутими ТОВ «Фудком»;
- оптичний носій DVD-R - залишити в матеріалах судової справи.
Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1