справа № 489/1269/19
провадження №1-кп/489/142/24
про звільнення від кримінальної відповідальності
та закриття кримінального провадження
13 березня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, з вищою освітою, не заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч. 3 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України,
в присутності:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
встановив:
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч. 3 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, вчинених за наступних обставин.
24.10.2015 о 10:00 годині ОСОБА_3 , з метою заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись у парку «Комсомольському», розташованому по вул.Самойловича в Корабельному районі м.Миколаєва, попередньо обговоривши вигадану лотерею без назви, з метою незаконного збагачення шляхом обману перехожих, почали розігрувати не існуючі товари, при цьому попередньо розділивши ролі учасників, а саме ОСОБА_7 (засуджений вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28.03.2028 у справі № 480/7/18) - ведучий лотереї, ОСОБА_6 (засуджена вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 12.04.2018 у справі № 488/4013/16-к), - помічник ведучого лотереї ОСОБА_3 - псевдо учасник розіграшу лотереї.
Відповідно до вказаної домовленості, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за попередньою змовою заманили ОСОБА_8 до участі у розіграші неіснуючих призів у вищезазначеній лотереї та переконали її у тому, що вона є переможцем лотереї. З метою виконання умов лотереї, згідно з якими переможець лотереї має довести свою платоспроможність, поклавши у конверт більшу суму, ніж псевдо учасник лотереї, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_8 направилися за місцем проживання останньої - до квартири АДРЕСА_2 .
В подальшому, знаходячись на першому поверсі у п'ятому під'їзді будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 поклала у конверт, який їй надали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США, еквіваленті згідно довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» від 05.11.2015 - 45 200 гривень.
Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, підмінили вказаний конверт та передали ОСОБА_8 конверт з нарізаним газетним папером та залишили місце злочину.
Завдяки спільним діям ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою, шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_8 на загальну суму 45 200 гривень, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, 21.12.2015 приблизно о 10:30 годині, ОСОБА_3 , діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 , попередньо створивши вигадану лотерею без назви, з метою незаконного збагачення шляхом обману перехожих, почали розігрувати не існуючі товари, при цьому розподіливши ролі учасників, а саме ОСОБА_7 - ведучий лотереї, ОСОБА_6 - помічник ведучого лотереї, ОСОБА_3 - псевдо учасник розіграшу лотереї.
Відповідно до вказаної домовленості, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за попередньою змовою заманили ОСОБА_10 до участі у розіграші неіснуючих призів у вищезазначеній лотереї та переконали її у тому, що вона є переможцем лотереї. З метою виконання умов лотереї, згідно з якими переможець лотереї має довести свою платоспроможність, поклавши у конверт більшу суму, ніж псевдо учасник лотереї, погодившись з умовами акції ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 направилися за місцем проживання ОСОБА_10 - до квартири АДРЕСА_5 .
В подальшому, знаходячись у приміщенні зазначеної квартири, ОСОБА_10 поклала у конверт, який їй надали ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 23000 гривень.
Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, підмінили вказаний конверт та передали ОСОБА_10 конверт з нарізаним газетним папером та залишили місце вчинення злочину.
Завдяки спільним діям ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою, шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_10 на загальну суму 23 000 гривень, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Крім того, 23.12.2015, приблизно о 15:00 годині, біля будинків №№ 56-58 по проспекту Миру в місті Миколаєві, ОСОБА_3 , діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою в групі із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою особою, попередньо створивши вигадану лотерею без назви, з метою незаконного збагачення шляхом обману перехожих, почали розігрувати не існуючі товари, при цьому попередньо розділивши ролі учасників, а саме ОСОБА_7 - ведучий лотереї, ОСОБА_6 - помічник ведучого лотереї, ОСОБА_3 - псевдо учасник розіграшу, невстановлена особа - водій, який чекав неподалік у автомобілі марки CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до вказаної домовленості, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за попередньою змовою, заманили ОСОБА_12 до участі у розіграші неіснуючих призів у вищезазначеній лотереї та переконали її у тому, що вона є переможцем лотереї. З метою виконання умов лотереї, згідно з якими переможець має довести свою платоспроможність, поклавши у конверт більшу суму, ніж псевдо учасник лотереї, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_12 вирішили направитися за місцем проживання останньої, але свій злочинний намір до кінця не довели, оскільки були затримані на місці події працівниками поліції.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, як замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Прокурор звернулася до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України, в зв'язку з закінченням строків давності.
Захисник та обвинувачена ОСОБА_3 клопотання прокурора підтримали та просили закрити кримінальне поводження в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України, події яких відбулися 24.10.2015, 21.12.2015 та 23.12.2015.
Відповідно до ч.2 ст. 190 КК України шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Згідно із ч.1 ст. 12 КК України вказаний злочини є нетяжким.
Пунктом 3 ч.1 ст.49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
З дня вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, в яких вона обвинувачується, минуло більш як п'ять років.
Стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 вчинила інше кримінальне правопорушення чи ухилялись від суду, а обвинувачена не заперечувала проти закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав.
Таким чином, встановивши наявність усіх підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, та отримавши згоду обвинуваченої на звільнення її від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строку давності, роз'яснивши обвинуваченій ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає за необхідне звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 285, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності задовольнити.
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності, за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України.
Кримінальне провадження № 12019150260000055 від 31.01.2019 закрити.
Скасувати арешт з майна накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.12.2015 у провадженні № 1-кс/489/1268/15.
Речові докази:
мобільний телефон «Nokia» imei: НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Nokia» imei: НОМЕР_3 з сім-картою; дві картки «ПриватБанк» №№ НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; одну картку «Промінвестбанк» № НОМЕР_6 , записник коричневого кольору; записник темного кольору, візитниця; паспорт громадянина України та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_3 , повернути володільцю ОСОБА_3 .
- моток скотчу прозорого кольору з написом «Акція»; стопку нарізаних паперових відрізків 7*14,5 см кожний; вісім білих паперових конвертів - знищити.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільні позови потерпілими не заявлялися.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1