КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2813/23
Провадження № 2/488/392/24
Іменем України
13.03.2024 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ КБ „ПриватБанк" (правонаступник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк») звернувся в Корабельний районний суд міста Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.05.2011 року у розмірі 33 717,59 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 2 684,00 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 27.05.2011 року, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом був збільшений до 27 000,00 грн.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останнього про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на положення ст. ст. 207, 638 ЦК України, а також вказує, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що відповідає положенням ч. 2 ст. 642 ЦК України. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Позивач вказує, що з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 17.07.2023 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 717,59 грн., яка складається з наступного: 27 645,74 грн. - заборгованості за кредитом; 6 071,85 - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач був змушений звернутися з названим позовом до суду.
Ухвалою суду від 23.08.2023 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
Копію ухвали надіслано сторонам.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку", отримавши платіжну картку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" і тарифами становить між ним та банком договір банківського обслуговування, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які отримав шляхом самостійного роздрукування.
Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача за вказаним кредитним договором станом на 17.07.2023 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 717,59 грн., яка складається з наступного: 27 645,74 грн. - заборгованості за кредитом; 6 071,85 - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
З доданого розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснив 07.07.2022 р. в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з наданою позивачем копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 27.05.2011 ОСОБА_1 погодився отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», при цьому розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється. Також умови та розмір відсотків за користування кредитними коштами не містяться і у Анкеті-заяві ОСОБА_1 і від 30.06.2020 р, яка долучена позивачем до позовної заяви.
У вказаних анкетах-заявах зазначено особисту інформацію ОСОБА_1 , а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, інформацію про місце роботи тощо.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.05.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку" як невід'ємні частини спірного договору проте, які не підписані відповідачем.
Також до позовної заяви представник позивача додав роздруківку Паспорту споживчого кредиту з інформацією про декілька умов кредитування за різними типами кредитних продуктів, у якій визначена, зокрема, процентна ставка у межах пільгового періоду процентів річних, процентна ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів. На останньому аркуші вказаної роздруківки містяться відомості про підписання її відповідачем лише 28.04.2022 р.
Доказів на підтвердження досягнення між сторонами згоди щодо будь-якого типу кредитного продукту представником позивача не надано.
Слід також зазначити, що згідно з статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також вони містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Поряд з цим, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку", розміщені на сайті, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а отже, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.05.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також процентів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За такого, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, як такими, що не передбачені договором.
Слід також зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено в ст. 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27.05.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.05.2011 року у розмірі 27 645,74 грн. заборгованості за кредитом. В іншій частині позовних вимог щодо порушення ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором - відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 200,67 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитом станом на 17.07.2023 р. за кредитним договором № б/н від 27.05.2013 року в розмірі 27 645,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 2 200,67 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.А. Чернявська