Справа №489/716/23
Провадження №2-др/487/1/24
12.03.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Бахмуцької А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мойсеєнка Романа Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за невиконання договору про надання послуг, -
23.11.2023 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мойсеєнко Р.М. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №487/716/23 в частині вирішення питання розподілу судових витрат, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.
В своїй заяві про ухвалення додаткового рішення вказує на те, що при ухваленні рішення суду від 17.11.2023 у даній справі, судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідача, які полягають у витратах на правову допомогу в сумі 15000 грн., що підтверджується копією акту наданих послугу та опису наданих по слуг. Відповідач у відзиві на позовну заяву зробив відповідну заяву, що докази витрат на правничу допомогу будуть надано протягом 5 днів з дати винесення судового рішення. Інтереси відповідача представляє адвокат АО «АК» Альфа-Лігал» Мойсеєнко Р.М. відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 25.05.2023. Факт виконання договору про надання правничої допомоги підтверджується складанням та підписанням процесуальних документів по справі. Зокрема було підготовлено та складено процесуальні документи: відзив на позову, заперечення на відповідь на відзив, заяви про участь у відеоконференціях, заяви про розгляд справи за відсутністю. Адвокат також приймав участь у судовому засіданні 05.07.2023 - 1 годину. Акт про надання правничої допомоги було підписано між сторонами 22.11.2023. В Акті приймання-передачі передбачено, що оплата буде проведена протягом 60 календарних днів з дати підписання Акту.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за їхньою відсутністю, заявлені вимоги просили задовольнити.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
Судом встановлено, щорішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.11.2023 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання договору про надання послуг відмовлено.
Із матеріалів справи вбачається,що представник відповідача - адвокат Мойсеєнко Р.М. 09.06.2023 надав до суду відзив на позову заяву, в якому також зазначив, що орієнтований обсяг понесених витрат сторони при розгляді справи у суді першої інстанції становить 20000 грн..
23.11.2023, тобто після ухвалення судового рішення у справі, у порядку ч 8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідача - адвокат Мойсеєнко Р.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Судом встановлено, що 25.05.2023 між Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Альфа-Лігал» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги від 25.05.2023, яким, серед іншого, визначені розмір та умови оплати за надання правової допомоги. Крім того, 25.05.2023 між Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Альфа-Лігал» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 25.05.2023, в якої сторони домовились про оплату послуг з надання правничої допомоги, гонорар за надання правичої допомоги, яка передбачена п. 1.1 Договору та складає 2000 грн. за годину витраченого часу. Відповідно до ордеру на надання правової / правничої допомоги б/н від 25.05.2023,виданого Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Альфа-Лігал», інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Мойсеєнко Р.М.
В подальшому, виконавець та замовник склали Акт про надання правової допомоги від 22.11.2022, заДоговором про надання правничої допомоги від 25.05.2023, яким засвідчено надання правничої допомоги виконавцем замовнику із детальним описом робіт на загальну суму 15000 грн.
У Акті про надання правової допомоги від 22.11.2023 до Договору про надання правової допомоги від 25.05.2023 визначено, що претензій клієнт стосовно наданої правничої допомоги на вказану суму до виконавця не має. Сторони погодили, що клієнт проведе оплату наданих послуг відповідно до даного Акту про надання правничої допомоги пртягом 60 календаних днів з дати його підписання.
Як вбачається із Акту про надання правової допомоги, такий отриманий клієнтом 22.11.2023, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 , та відповідно, до вказаного Акту остання мала оплатити послуги згідно вказаного Акту до 20.01.2024 включно.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу це право, а не обов'язок суду, тобто є судовою дискрецією.
Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 справа № 922/1163/18.
З приводу посилання представника ОСОБА_3 на Постанову Об'єднаної палати Верховного суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, яка визначає, що для розподілу понесених витрат на правову допомогу достатньо підтвердження обсягу їх надання та їх вартості, безпосередня сплата на момент розгляду питання не є обовязковою, суд зазначає наступне.
Застосування даної правової позиції доцільно при поданні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу до моменту ухвалення судом рішення або відразу (протягом 5 днів) після його ухвалення за правилами ч.8 ст.141 ЦПК України. Суд враховує, що відповідно до Акту про надання правової допомоги від 22.11.2023 ОСОБА_1 мала оплатити послуги на правничу допомогу до 20.01.2024 включно.
Однак на момент розгляду заяви про відшкодування витрат на правову допомогу (12.03.2024) доказів на підтвердження оплати ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу суду не надано, не дивлячись на те, що сторони погодили строк оплати послуг адвоката до 20.01.2024 включно. Така умова договору, укладеного між клієнтом і виконавцем, не є необмеженою у часі, а є певним періодом у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Окрім того, минуло достатньо часу необхідного для оплати клієнтом послуг з надання правової допомоги.
Суд, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу враховує більш пізню позицію Верховно суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) відповідно до якої склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини щодо відшкодування судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), який вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що суду не надано доказів здійснення фактичної оплати витрат на правову допомогу ОСОБА_1 (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки), суд вважає, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення необхідне відмовити.
Керуючись ст. 137, 141, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мойсеєнка Романа Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №489/716/23 за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за невиконання договору про надання послуг - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.М. Афоніна