Справа №487/7446/23
Провадження №2/487/680/24
(ЗАОЧНЕ)
27.02.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Ященко В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості,
16.10.2023 до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 , про витребування майна та стягнення заборгованості.
Свій позов банк обґрунтував тим, що 27.11.2018 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу автомобіля № NKH0A!00000017, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстрований у реєстрі під №1031, відповідно до умов якого лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: GEELY MR 7151A, 2008 року випуску, номер кузова (шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (п. 2.2. Договору лізингу). Відповідно до п. 2.3. Договору лізингу строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 60 місяців (п. 14.2. Договору лізингу) та складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у Додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу. 28.11.2018 року лізингодавець та лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмету лізингу. Лізінгові платежі відповідачем у визначеному розмірі та строки не вносилися, що підтверджується копіями виписок по рахункам. 28.03.2023 року у зв'язку із затримкою відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, позивачем було направлено лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту. 18.04.2023 року поштове відправлення з вищевказаним повідомленням було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання. Оскільки лізингоодержувачем не було усунуто подію дефолту, то згідно повідомлення було вказано про розірвання договору лізингу з 28.05.2023 року. Станом на червень 2023 року предмет лізингу лізингоодержувачем не повернуто, місцезнаходження транспортного засобу не відомо, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив. Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів пов'язаних із правом власності та договором фінансового лізингу та вважає, що він, як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у відповідача, оскільки останній утримує його у себе без будь-якої правової підстави після розірвання договору фінансового лізингу (відповідна підстава відпала після розірвання договору) та право на отримання лізингових платежів, заборгованість за якими виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу.
На підставі викладеного, просить витребувати у ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» транспортний засіб GEELY MR 7151A 2008 року випуску, номер кузова (шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а також стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 29111,56 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 14681,04 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 43792,60 гривень. Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився, вказана ним причина повторної неявки визнається судом не поважною, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, 27.11.2018 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу автомобіля № NKH0A!00000017, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстрований у реєстрі під №1031.
Предметом Договору фінансового лізингу є легковий автомобіль GEELY MR 7151A 2008 року випуску, номер кузова (шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 100000,00 гривень.
Згідно із п. 2.2 статті 2 договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік виписку, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в статті 14 п. 14.1 Договору, Додатку 1 (Специфікації), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодувань витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням Договору, на умовах цього Договору.
По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або чинним законодавством України).
За змістом п. 2.3. статті 2 Договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений в статті 14 п. 14.2. Договору та складає 60 місяців.
Відповідно до п.2.4 статті 2 договору предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору.
Відповідно до п. 4.2. статті 4 Договору усі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку та умов цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на транзитний рахунок відповідно до статті 14 п. 14.5. Договору. Лізингові платежі включають: платежі з відшкодування частини вартості предмета лізингу: винагороду лізингодавця за користування предметом лізингу (винагорода): платежі з відшкодування витрат лізингодавця. пов'язаних з порушеннями лізингоодержувача: платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу: платежі з відшкодування витрат адміністративних штрафів, пов'язаних з порушеннями лізингоодержувача: платежі з відшкодування інших витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням цього Договору (в т.ч. не зазначені в Договорі, але що можуть виникнути у лізингодавця при виконанні Договору).
За змістом п. 6.2.2. статті 6 Договору на лізингоодержувача покладено обов'язок сплатити лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу відповідно до графіку та статті 14 п. 14.3. цього Договору.
Відповідно до п. 6.2.3. статті 6 Договору лізингоодержувач зобов'язався сплатити лізингодавцю винагороду за користування предметом лізингу відповідно до графіку та статті 14 п. 14.3. цього Договору.
Окрім цього, у п. 6.2.4. статті 6 Договору сторони узгодили, що лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю інші платежі відповідно до статті 14 п. 14.6. Договору, в строки, визначені умовами Договору та/або графіком лізингових платежів.
Відповідно до п. 6.3.3. Договору лізингу Лізингодавець має право відмовитись від цього договору шляхом дострокового розірвання у випадках передбачених чинним законодавством України.
У відповідності до підпункту «1» пункту 8.1. Договору лізингу для цілей цього договору подією дефолту є, зокрема, прострочення виконання фінансових зобов'язань за договором 30 днів.
Згідно із п. 8.2.1 Договору лізингу у разі настанні події дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, зазначається дата одностороннього розірвання договору у разі не усунення лізингоодержувачем події дефолту протягом 30 календарних днів з моменту виникнення події дефолту (а.с.13 зворотній).
Разом з тим, п.14.3 статті 14 договору передбачено лізингові платежі та порядок їх сплати: щомісяця згідно з графіком, що включає в себе платіж з відшкодування частини вартості предмета лізингу у розмірі згідно з додатком 2; проценти за отримане у лізинг майно в розмірі 23,9% річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості.
Відповідно до п. 14.10 статті 14 договору щомісяця в період сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізинговий платіж в розмірі 2170,00 гривень та відшкодовує лізингодавцю всі витрати, що пов'язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю.
У відповідності до п. 14.7. статті 14 Договору після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу, але не пізніше дати укладення Договору лізингоодержувач вносить авансовий лізинговий платіж у розмірі 28334, 60 грн.
Згідно із п. 9.2. статті 9 Договору у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань, передбачених пунктами 6.2.2., 6.2.3. Договору, щодо сплати винагород та відшкодувань вартості предмета лізингу, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.
На виконання умов договору фінансового лізингу 27.11.2018 року лізингодавець та лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмету лізингу, відповідно до якого позивач передав відповідачу у користування легковий автомобіль GEELY MR 7151A 2008 року випуску, номер кузова (шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідачем не здійснювалася сплата лізингових платежів більше ніж один календарний місяць, 28.03.2023 року позивачем було направлено лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту. Поштове відправлення з вищевказаним повідомленням 18.04.2023 року було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання. Повідомлення про настання події дефолту було направлено позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у Договорі лізингу.
Згідно із п. 8.2.4., 8.2.5. Договору лізингу якщо протягом 10 календарних днів з момент отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунув подію дефолту лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно зі ст. 651 ЦПК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену у повідомленні, тобто з 28.05.2023 року.
Станом на червень 2023 року предмет лізингу лізингоодержувачем не повернуто, місце знаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив.
Таким чином, відповідно до розрахунків позивача, проти яких відповідачем не надано жодних заперечень, встановлено, що на день розірвання договору фінансового лізингу у відповідача виникла заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 29111,56 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 14681,04 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 43792,60 гривень.
Частинами 1 та 3 статті 13ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
За правилами статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та третьої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та Законом України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1Закону України«Про фінансовийлізинг» (чинний на час укладення договору). За статтею 4цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу та регулюються законом, чинним на час укладення договору фінансового лізингу.
За частинами другою, третьою статті 10 Закону України«Про фінансовийлізинг» обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовийлізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, користуючись предметом лізингу, не виконував належним чином умови Договору лізингу, допустив порушення покладених на нього зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, що є подією дефолту, не повідомив про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку у встановлені законом строки, на повідомлення про настання події дефолту жодним чином не зреагував, прострочену заборгованість не сплатив, не сплачує лізингові платежі, що призвело до розірвання договору лізингу позивачем 30.05.2023 року в односторонньому порядку.
Станом на червень 2023 року відповідач прострочену заборгованість не сплатив, предмет лізингу позивачу не повернув, тож позовні вимоги в частині стягнення лізингових платежів, а саме: заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 29111,56 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 14681,04 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 43792,60 гривень підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватись розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
За правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, як право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Приписами ч. 1ст. 1212 ЦК України визначено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в на (ч. 1ст. 1213 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 роз'яснено, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (п. 9.12).
В п. 26 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень ч. 1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Враховуючи, що на час розгляду справи Договір фінансового лізингу автомобіля № NKH0A!00000017, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстрований у реєстрі під №1031 є розірваним 28.05.2023 року в односторонньому порядку, то лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю майно, а саме предмет лізингу, яким він користувався за вказаним договором. Оскільки відповідачем не вчинено будь-яких дій щодо добровільного повернення предмета лізингу позивачу, то такий підлягає примусовому витребуванню у відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений ним при зверненні до суду в розмірі 2684,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,12,13,76,81,223,259,263-265,273,280-284,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» транспортний засіб GEELY MR 7151A, 2008 року випуску, номер кузова (шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 29111,56 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 14681,04 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 43792,60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.М. Афоніна