Справа 127/8090/24
Провадження 1-кс/127/3616/24
12 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
власника майна ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 42019000000001918 внесеного до ЄРДР 30.08.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно, за фіксування судового розгляду технічними засобами, -
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000001918 від 30.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало подання заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що приватним виконавцем ОСОБА_7 вчинено ряд дій в порушення норм законодавства у результаті яких відбулись прилюдні торги з реалізації майно заявників, яке перебувало у заставі.
Проведеними у ході розслідування слідчими/процесуальними діями встановлено, що 15.06.2006 між ПАТ “Укргазбанк” та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 110-Ф/06, поручителем якого виступила ОСОБА_6 , підписавши договір поруки та уклавши договір іпотеки (без заставного майна) власного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,1000 га, за цією ж адресою, кадастровий номер 0510100000:03:018:0026.
23.03.2010 року Староміським районним судом м. Вінниці ухвалене рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору в розмірі 513 614, 61 дол. США, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 4 085 290,61 гривень.
На підставі зазначеного рішення Староміським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист № 2-425/10 від 12.05.2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору № 110-Ф/06 від 15.06.2006 у розмірі 513 614 дол. США, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 4 085 290,61 гривень.
Вище вказаний виконавчий лист № 2-425/10 від 12.05.2010 перебував на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області та постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 26.11.2015 у виконавчому провадження № 19400845 виконавчий лист № 2-425/10 від 12.05.2010 року було повернуто стягувачу у зв'язку з наявністю рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 312 від 13.02.2014 про відмову в надання дозволу на реалізацію нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , так як право користування якими має малолітня дитина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 29.01.2018 у виконавчому провадженні № 50366587 виконавчий лист № 2-425/10 від 12.05.2010 було повернуто стягувачу у зв'язку з наявністю рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1625 від 20.07.2017 року про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 ), так як право користування якими має малолітні дитина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі, 05.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області ОСОБА_7 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58553051 з примусового виконання виконавчого листа № 2-425/10, що виданий 12.05.2010 на підставі рішення Староміського районного суду Вінницької області від 23.03.2010 у справі № 2-425-2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №110- Ф/06 від 15.06.2006 у сумі 4 085 290,61 гривень.
27.03.2019 приватним виконавцем ОСОБА_7 винесено постанову про опис та арешт майна згідно якої було описано та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 на правах приватної власності.
Надалі, 01.07.2019 відбулись електронні торги СЕТАМ по лоту № 353594 відповідно до яких згідно протоколу № 416182 переможцем торгів визнано ОСОБА_10 , який придбав за ціною 3 730 900 гривень житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 298 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши долучені до матеріалів провадження документи, а також покази надані потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_11 встановлено, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець вчиняючи виконавчі дії зобов'язаний надіслати стороні провадження (боржнику) вимогу в якій зазначається: дата та час і місце проведення виконавчих дій, що до опису та арешту майна боржникам також зобов'язаний забезпечити участь представників стягувача та інших визначених законом осіб. В акті опису та арешту майна в графі боржник та стягувач стоїть відмітка відсутні, що підтверджує факт не повідомлення в законний спосіб заінтересованих осіб.
Також встановлено, що на дату відкриття виконавчого провадження № 58553051 в будинку зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, згідно п. 28 глави VIII Інструкції, у разі передачі нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано то виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави передбаченою п. 2 частини першої ст. 37 Закону.
Приватний виконавець ОСОБА_7 не звертався до служби у справах дітей Вінницької міської ради зі зверненням про надання згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, до того ж попередньо за відкритими виконавчими провадженнями Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Виконавчий комітет Вінницької міської ради відмовляв у реалізації описаного нерухомого майна.
Згідно п. 6 розділу 3 “Про порядок реалізації арештованого майна затвердженого наказом Мінюстом України № 2831/5 від 29.09.2016, якщо реалізації підлягає житловий будинок чи квартира в інформаційному повідомлення зазначається інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника мешканців зокрема дітей, орендарів, інших користувачів.
Як стверджують потерпіла та свідок інформаційне повідомлення про проведення 01.07.2019 року електронних торгів по лоту № 353594 розміщене на сайті СЕТАМ не містило даних щодо нерухомого майна, зокрема інформації про наявність зареєстрованих інших крім боржників мешканців, зокрема дітей. Також не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації організатор письмово повідомляє виконавця, власника майна банк та всіх осіб, що є зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів і початкову ціну продажу майна.
Окрім того, відповідно до відомостей АТ «Державний ощадний банк» не знайдено відомостей стосовно зарахування на рахунок ДП «СЕТАМ» коштів як гарантійного внеску для участі у відкритих торгах від ОСОБА_10 , що зазначено у протоколу проведених електронних торгів, натомість наявний інший рахунок ДП «Сетам» на який відповідно до проведеного доступу до документів зараховані кошти.
У ході розслідування призначено оціночно-будівельні експертизи земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, відповідно до висновків судових експертів вартість житлового будинку та земельної ділянки удвічі вища ніж зазначено у звіті оцінювача.
Станом на 20.09.2022 з метою приховання предмету кримінального правопорушення ОСОБА_10 згідно договору купівлі - продажу реалізував вище вказаний будинок ОСОБА_4 за ціною 399 921 гривень
На даний час від адвоката потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_6 надійшло клопотання про арешт вище вказаного майна - земельної ділянки та житлового будинку, що на ній знаходиться з метою збереження та запобіганню спроби його відчуження іншій особі, зокрема посилаючись на те, що при проведенні електронних торгів з реалізації зазначеного майна посадовими особами ДП «Сетам» здійснено втручання в електронну систему у внаслідок чого подружжя ОСОБА_12 не мали змоги прийняти участь у проведенні аукціону.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частина 1 статті 171 КПК України надає право прокурору, слідчому за погодженням з прокурором звертатися до слідчого судді, суду з клопотаннями про арешт майна.
Зазначена земельна ділянка та житловий будинок на ній, які необхідно арештувати є об'єктом вчинення кримінального правопорушення та згідно постанови слідчого визнані речовими доказами, оскільки саме для заволодіння ними приватний виконавець не погоджуючи з відділом опіки Вінницької міської ради виставив вище вказані об'єкти нерухомості на реалізацію з прилюдних торгів.
Таким чином, із матеріалів кримінального провадження слідує, що приватний виконавець ОСОБА_7 достовірно знаючи, що для реалізації майна необхідно погодження відділу опіки при Вінницькій міській раді, вчинив дії у наслідок яких відбулись 01.07.2019 прилюдні торги та реалізовано майно боржника, а тому з метою запобігання подальшого відчуження земельної ділянки та житлового будинку, запобігання можливості зміни відомостей про земельну ділянку та житловий будинок, збереження речових доказів, перевірки доводів стосовно втручання у електрону систему ДП «Сетам» при проведенні аукціону з реалізації майна виникла необхідність у накладенні арешту на майно, власником якого на даний час є ОСОБА_4 , а саме:
- земельна ділянка площею 0,1000 га кадастровий номер 0510100000:03:018:0026, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 350.8 кв.м, житловою площею 142.1 кв.м, згідно опису: житловий будинок літ. "А"; підвал літ. "п/А"; оглядова яма літ. "о/я"; альтанка літ. "Б"; огорожа № 1-4; басейн № 5, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час є достатні підстави вважати, що вище вказану земельну ділянку, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами оформлено право власності в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», тому з метою запобігання їх подальшої реалізації чи приховування шляхом складання інших підроблених документів виникла необхідність у встановленні заборони суб'єктам державної реєстрації у тому числі державним чи приватним нотаріусам чи іншим уповноваженим суб'єктам реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оскільки незастосування цих заходів може призвести до зникнення, втрати або пошкодження цього майна, перешкоджанні у встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні, настання інших наслідків, які можуть зашкодити подальшому досудовому розслідуванню.
Враховуючи викладене, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав за обставин викладених у ньому.
Власник майна ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання слідчого.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до абзацу 2 частини 10 статті 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В супереч наведених норм, слідчим у судовому засіданні не доведено, що відносно майна у кримінальному провадженні існують підстави вважати, що воно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, втрачено, знищено, перетворено, передано, відчужено з боку власника даного майна ОСОБА_4 .
Крім того, земельна ділянка та житловий будинок на які слідчий просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 42019000000001918 внесеного до ЄРДР 30.08.2019 не підлягають спеціальній конфіскації у ОСОБА_4 , оскільки під час розгляду клопотання про накладення арешту останньому не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, до того ж ОСОБА_4 взагалі немає жодного статусу у даному кримінальному провадженні.
В ході розгляду, з матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявності жодного доказу на предмет наявності підстав, а також обґрунтування того, що потереби досудового розслідування, з часу внесення відомостей до ЄРДР, виправдовують необхідність накладення арешту на майно осіб, які не мають жодного відношення до кримінального провадження.
Накладення заборони користування земельною ділянкою є порушенням гарантованого Конституцією України права власності, що включає в себе володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов'язково повинна бути наявна досить обґрунтована підозра.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що слідчим не доведено необхідності такого арешту з посиланням на належні, допустимі докази, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя