Справа №: 148/415/24
Провадження № 1-кп/148/101/24
Іменем України
13 березня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024020180000040 від 05.02.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торчин Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого їздовим в ПАТ «Дружба-ВМ.», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 02.02.2024, близько 18.00, у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, продовженого згідно Закону про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 734/2023 від 06.11.2023, перебуваючи на території домогосподарства в АДРЕСА_1 , де допомагав по господарству власниці ОСОБА_5 , в останнього виник умисел на вчинення крадіжки.
З метою протиправного заволодіння чужим майном, яке з законних підстав належить іншій особі, ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу, зайшов до приміщення будинку через незамкнуті вхідні двері, де в одній із кімнат будинку таємно, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, викрав із сумки потерпілої жіночий гаманець червоно-чорного кольору без маркувань вартістю 48 гривень, та гроші в сумі 2 000 гривень, купюрами по 500 гривень, які були у вказаному гаманці, належні ОСОБА_5
ч
В подальшому, після заволодіння вищевказаним майном, ОСОБА_6 гаманець та гроші, переніс до свого домогосподарства в АДРЕСА_1 , тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 2 048 гривень.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що умисні дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
16 лютого 2024 року на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України між прокурором Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 , з урахуванням письмової згоди потерпілої ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_6 в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті у діяннях передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_6 в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки. На підставі п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
На підставі ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам.
Прокурор в судовому засіданні, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, зазначивши, що при її укладенні були дотриманні вимоги кримінального кодексу та кримінально процесуального кодексу України.
ОСОБА_6 просив угоду затвердити, визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, не заперечував проти обставин, встановлених під час проведення досудового розслідування. Зазначив, що під час укладення угоди на нього жодного тиску не вчинялось, укладення угоди є добровільним. Також обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив обставини викладені обвинуваченим, відмітив дотримання вимог КПК України при укладенні угоди.
Потерпіла ОСОБА_5 підтвердила надання письмової згоди на укладення угоди, заперечень не має.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Покарання, узгоджене сторонами, відповідає санкції, передбаченій ч. 4 ст. 185 КК України.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Враховуючи викладене, а також те, що укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд затверджує дану угоду.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у справі відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 371, 374, 473, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 16.02.2024 року у кримінальному провадженні № 12024020180000040 від 05.02.2024 року між прокурором Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 , з урахуванням письмової згоди потерпілої ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбуття, призначеного вироком покарання з випробуванням на два роки, в силу п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, зобов'язавши його періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1135 грн. 92 коп. за проведення товарознавчої експертизи № 531/24-21 від 07.02.2024 року.
Арешт накладений ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області №148/272/24 від 07.02.2024 - скасувати.
Речові докази, а саме: гаманець червоно - чорного кольору без маркувань та грошові кошти у сумі 1500 гривень купюрами по 500 гривень (3 купюри: ЄБ 5686821, УГ 9617967, ВЖ 9490995), повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити сторонам.
Суддя ОСОБА_1