Справа № 527/2471/23 Номер провадження 22-ц/814/1396/24Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
06 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 20 вересня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Сініцина Е.М. в м.Полтаві,-
У серпні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до районного суду з даним позовом.
Зазначали, що ОСОБА_1 05.10.2013 року з метою отримання банківських послуг підписала заяву про приєднання до Умова та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
На виконання умов договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 43000,00 грн.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 28.05.2023 року заборгованість перед банком складає 50201,87 грн, з яких: 40881,60 грн - заборгованість за кредитом; 9320,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 50201,87 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 20 вересня 2023 року у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.
Рішення оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що суду було надано виписку по руху коштів, згідно з якою чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання нею коштів через банкомати, що підтверджує те, що відповідач користувалася кредитними коштами, однак використані кредитні кошти банку не повернула.
Вказує, обставини справи свідчать про те, що відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України відповідач прийняв і погодився з умовами кредитного договору у тому числі щодо сплати відсотків.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.10.2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
28.09.2021 року ОСОБА_1 підписала Інформацію про умови кредитування, у якому зазначено інформацію, зокрема, стосовно розміру процентної ставки.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28.05.2023 року складає 50201,87 грн, з яких: 40881,60 грн - заборгованість за кредитом; 9320,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Районний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що враховуючи відсутність доказів надання кредитних коштів відповідачу за договором від 05.10.2013 року, отримання платіжної картки відповідачем лише 21.01.2016 року без підтвердження того, що вона видана на підставі Анкети заяви від 05.10.2013 року, відсутність в Анкеті-заяві погодження сторін про розмір кредиту, в зв'язку з чим позивач не зазначив його в позовній заяві та не вказав в Розрахунку заборгованості, який не доводить правильність нарахування заборгованості, складений за період часу починаючого з 25.07.2016 року, а також не надання доказів позивачем що надана Виписка здійснена на підставі Анкети-заяви від 05.10.2013 року, в якій також вказаний період часу, що не збігається з дійсним.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з даним висновком.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості, станом на 28.05.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за наданим кредитом становила 50201,87 грн, з яких: 40881,60 грн - заборгованість за кредитом; 9320,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Кредитний ліміт, встановлений по кредитній карті ОСОБА_1 був наданий у вигляді поновлювальної кредитної лінії, тобто після сплати кредитних коштів позичальник може знову ними користуватись.
За змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок, а також здійснення операцій через Приват 24 тощо ( а.с.66-78).
28.09.2021 року Банком ОСОБА_1 була видана в черговий раз кредитна картка з терміном дії до лютого 2025 року ( а.с.16).
Відтак, висновок районного суду щодо не доведеності позивачем факту отримання грошових коштів, не відповідає фактичним обставинам справи.
Отже, позовна вимога Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 40881,60 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 40881,60 грн з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог банку.
Водночас, щодо стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися АТ КБ «ПриватБанк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг на момент укладення анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Судова практика в зазначеній категорії справи є сталою і підстав відступати від зазначених висновків суд апеляційної інстанції не вбачає.
Даючи оцінку паспорту споживчого кредиту, колегія суддів виходить з висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, згідно яких слід розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
При цьому Верховний суд вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що паспорт споживчого кредиту відповідачем був підписаний не при укладанні договору- 05.10.2013 рок, а при черговому отриманні кредитної картки - 28.09.2021 року (а.с.20-24).
Отже, рішення районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає залишенню без змін.
В частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, приймаючи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування оскаржуваного рішення, підлягає зміні і розподіл судових витрат, а саме на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2185,58 грн., за подачу апеляційної скарги в розмірі 3278,37 грн., що разом до стягнення становить 5 463,95 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 20 вересня 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом, ухваливши в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 40881,60 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 463,95 грн.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.03.2024 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна