Справа № 552/1943/23 Номер провадження 22-ц/814/1561/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
11 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Дігтяр З.О.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року, ухвалене суддею Самсоновою О.А., повний текст рішення складено - 01 грудня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, -
10 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дігтяр З.В. звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, в якій просила суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 115 470,62 грн., судовий збір у розмірі 1154,72 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, спадкоємцем ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 116 002,80 грн. ОСОБА_3 проживає на тимчасово окупованій території у м. Макіївці Донецької області, тому довіреністю №61АА7862338 від 29.04.2021 року він уповноважив ОСОБА_1 оформити спадкові права після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з наданням усіх прав спадкоємця. Користуючись наданими повноваженнями, позивач ОСОБА_1 , діючи в інтересах спадкоємця, звернулася до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії, але на рахунок спадкоємця за цей час надійшло лише 532,18 грн. Залишок пенсії, що підлягає виплаті, становить 115 470,62 грн. При цьому, відповідачем повідомлено, що заява про виплату недоотриманої пенсії та необхідні документи надані лише 20.07.2021 року, пенсію нараховано лише за період з 1.07.2018 року по 31.10.2020 року в сумі 71 079,51 грн., тобто за останні три роки. На думку відповідача, залишок недоотриманої пенсії становить 70 547,33 грн., а не 115 470,62 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що у даній справі ОСОБА_1 фактично звернулася до суду у своїх інтересах, а не в інтересах ОСОБА_3 . Вона є позивачем у справі та просить стягнути з відповідача кошти на свою користь. Оскільки спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , невиплатою успадкованих ОСОБА_3 коштів право позивача не порушено, а відповідно не підлягає захисту, тому, враховуючи, що долученими до матеріалів справи доказами не підтверджується будь-яке порушення права позивача відповідачем, а, відповідно, не доведено необхідності такого захисту, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.04.2021 року на суму в розмірі 116 002,80 грн. є правовстановлюючим документом, який засвідчив перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Дане свідоцтво видано саме на ту суму, яку визначив відповідач у своїй довідці на запит нотаріуса. Положення ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину за відповідним свідоцтвом, а причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень. Таким чином, оскільки сума у розмірі 116 002,80 грн. є такою, що перейшла у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2021 року, то зазначені положення ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджують на неї свою дію. За таких обставин вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу всю, зазначену в свідоцтві про право на спадщину за законом від 19.04.2021 року суму недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 без обмеження будь-яким строком, а не лише за останні три роки до дати подання заяви позивачем. Крім того зазначає, що у зв'язку з тим, що громадянин України ОСОБА_3 (третя особа у справі) фактично проживає на тимчасово окупованій території і не має фізичної змоги, в тому числі, в силу похилого віку безпосередньо реалізовувати свої спадкові справа, які виникли на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2021 року, останнім видано довіреність №61АА7862338 від 29.04.2021 року на ім'я ОСОБА_1 , яка є його онукою з наданням усіх прав в частині оформлення його спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , зокрема, вести від його імені всі господарські, кримінальні, цивільні, адміністративні та інші справи, в яких він є позивачем, подачі позову, заяв, запитів, заяв, запитів з правом отримання постанов і/або рішень суду, зміни предмета позову, оскарження рішення суду від його імені звертатися, в тому числі, в суд, апеляційний суд, Верховний суд, підписувати документи, подавати заяви та виконувати всі дії, передбачені чинним законодавством для такого роду уповноважень та які, на думку представника, будуть доцільними для виконання цієї довіреності; отримувати будь які виплати, недоотриману пенсію та кошти (в тому числі успадковані) в будь-яких банківських установах. Отже, саме з метою захисту прав та законних інтересів свого дідуся, керуючись правами, передбаченими цією довіреністю, позивач ОСОБА_1 звернулася за захистом його порушеного права спочатку до відповідача, а потім у зв'язку з його відмовою - до суду. Крім того, ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення, які направив електронною поштою. Він повністю підтримав пред'явлені позовні вимоги, які фактично є в його інтересах. Однак, незважаючи на зазначені обставини з підтримання ОСОБА_3 пред'явлених позовних вимог, рішення щодо яких вплине на його обсяг прав та обов'язків та фактичне звернення позивача ОСОБА_1 в його інтересах, суд першої інстанції замість сприяння захисту прав дійшов хибного висновку про те, що, буцімто, позивач звернулася виключно в своїх інтересах, застосовуючи принцип надмірного формалізму, у той час, коли матеріали справи підтверджують, що остання діяла виключно з волі спадкоємця, в його інтересах, реалізовуючи наявні права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 .
Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12.11.2020 року Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 116 002,80 грн., що підтверджується довідкою №1600-0212-8/15979, виданою 01.09.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (а.с. 9).
При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що довіреністю №61АА7862338, посвідченою 29.04.2021 року нотаріусом Таганрозького нотаріального округу Ростовської області, Балаєв В.М. уповноважив ОСОБА_1 оформити його спадкові права після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , представляти його інтереси в усіх державних та інших установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування …. отримувати через касу банку готівкові суми, недоотриману пенсію або регрес (в тому числі успадковані гроші, і нараховані на суму вкладів відсотки ) без обмеження їх розміру, в отриманні грошей розписуватися за нього, тощо (а.с. 14-18).
Тобто, вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважена діяти в інтересах ОСОБА_3 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 .
Проте, внаслідок видачі ОСОБА_3 вказаної довіреності у ОСОБА_1 не виникають власні спадкові права до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
01.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із запитом щодо надання інформації про виплату ОСОБА_3 недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 .
Листом від 28.02.2023 року ГУ ПФУ в Полтавській області позивачу повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в управлінні з 01.02.2015 як одержувач пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та мала статус внутрішньо переміщеної особи. Зазначено, що якщо на день смерті пенсіонера виплата пенсії не здійснювалася, то розмір недоотриманої пенсії розраховується враховуючи вимоги статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме не більше ніж за три роки до дня звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. Враховуючи те, що виплата пенсії не проводилася з 01.06.2016, а заява про виплату недоотриманої пенсії та необхідні документи надані 20.07.2021, пенсію нараховано за період з 19.07.2018 по 31.10.2020 в сумі 71 079,51 грн. Зазначена сума заборгованості облікована в територіальному органі Пенсійного фонду України для виплати відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021р №1165 (далі - Порядок 1165). Протягом листопада-грудня 2022 року на рахунок спадкоємця ОСОБА_3 , відкритий в АТ "Ощадбанк", перераховано кошти в сумі 532,18 грн., залишок недоотриманої суми пенсії становить 70 547,33 грн. (а.с. 19-20).
Водночас, судом першої інстанції враховано, що згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, у даній справі ОСОБА_1 фактично звернулася до суду у своїх інтересах, а не в інтересах ОСОБА_3 , вона є позивачем у справі та просить стягнути з відповідача кошти на свою користь.
Оскільки спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , невиплатою успадкованих ОСОБА_3 коштів право позивача не порушено, а тому не підлягає захисту.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 115 470,62 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.
Відповідно до п.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивач - це особа, на захист прав та інтересів якої відкрито провадження у справі. Тобто, позовна заява подається для захисту її порушених прав та інтересів.
Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна особа - представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.
Цивільний процесуальний представник - це особа, яка здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Згідно матеріалі справи встановлено, що ОСОБА_3 довіреністю №61АА7862338, посвідченою 29.04.2021 року нотаріусом Таганрозького нотаріального округу Ростовської області, уповноважив Рєзакову К.А. оформити його спадкові права після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема, оформити його спадкові права, представляти його інтереси в державних органах, подавати й підписувати будь-які документи від його імені, укладати і підписувати від його імені договори, вести від його імені господарські, цивільні, кримінальні та адміністративні справи, тощо.
Водночас, згідно поданої позовної заяви, сторонами у справі зазначено позивачем ОСОБА_1 , а відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Згідно прохальної частини позовної заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Дігтяр З.В. просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 .
З врахуванням викладено, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов у даній справі подано представником ОСОБА_1 - адвокатом Дігтяр З.В. в інтересах саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , що суперечить змісту довіреності на представництво інтересів спадкоємця ОСОБА_3 . При цьому, доказів порушення прав чи інтересів ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, власному тлумаченні і розумінні стороною позивача норм процесуального права, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош Т. В. Одринська В. М. Триголов