Справа № 157/318/23 Провадження №33/802/194/24 Головуючий у 1 інстанції:Гамула Б. С.
Доповідач: Денісов В. П.
12 березня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Колєсніка Б.В., розглянувши в режимі відеоконференції його апеляційну скаргу на постанову судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп..
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 07 лютого 2023 року, о 21 год 30 хв, на вул. Гагаріна в м. Камені-Каширському Волинської області, керував автомобілем марки «Renault Laguna», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із постановою судді, захисник Колєснік Б.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Не заперечуючи факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у місці та часі вказаному в протоколі про адміністративне правопорушення, захисник вказує про відсутність у працівників поліції правових підстав для зупинення автомобіля під керуванням його підзахисним.
Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 був проведений як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі за допомогою приладу Драгер, з результатами яких його підзахисний згідний не був, проте працівники поліції, не відреагувавши на цю обставину, розпочали складати протокол про адміністративне правопорушення. Апелянт зауважує, що ОСОБА_1 в медичному закладі лікарем не проведено повторного обстеження через 20 хв як це зазначено у п.18 акта медичного огляду. Також захисник зазначає, що працівниками поліції та лікарем огляд на стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 проводився пристроями Драгер, строк повірки та калібрування яких завершився. З огляду на вказаним вище, на переконання сторони захисту, була порушення процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з цим показники приладів Драгер є не дійсними.
Крім іншого, захисник вказує на порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист, оскільки судовий розгляд відбувся без участі останнього.
На підставі зазначеного, апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Колєсніка Б.В., який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами.
Зокрема, його вина стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №230986 від 07 лютого 2023 року (а.с.1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 лютого 2023 року (а.с.5), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №24 від 07 лютого 2023 року (а.с.6), відеозаписами з відеореєстратора поліцейського (а.с.12), а також іншими матеріалами справи.
Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, які у своїй сукупності та взаємозв'язку доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
В апеляційній скарзі захисником не заперечується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 07 лютого 2023 року близько 21 години 30 хвилин, однак зазначається про безпідставність зупинки останнього працівниками поліції.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги, а саме щодо факту зупинки транспортного засобу, апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Отже, є неспроможними в даному випадку і не беруться до уваги твердження сторони захисту про безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки такий факт ніяким чином не спростовує встановленого на підставі досліджених доказів факту керування останнім транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 4 статті 266 КУпАП регламентовано, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з пунктами 3, 6, 13, 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Аналогічні положення містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Так, пунктом 7 Розділу І вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810». Відповідно до роздруківки з приладу, результат тесту склав 0,75‰. З вказаним показником ОСОБА_1 не погодився, у зв'язку з чим працівниками поліції першого було доставлено до КНП «Камінь-Каширське ЦРЛ» для повторного огляду на стан алкогольного сп'яніння (файл №..043_0003) (а.с.12).
У медичному закладі лікарем ОСОБА_2 було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6510». Результат тесту склав 0,60 ‰. Будь-якої незгоди з вказаним результатом ОСОБА_1 не висловлював, а навпаки поставив свій підпис у висновку щодо результатів медичного огляду, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про його згоду з показником приладу (файл №..233_0004) (а.с.6, 12).
З огляду на вище зазначене, твердження сторони захисту щодо незгоди ОСОБА_1 з результатом його огляду в медичному закладі є голослівними та спростовуються відеозаписом наявним в матеріалах справи (а.с.12).
Допитана в суді першої інстанції лікар ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: змінена артикуляція, млява міміка, запах алкоголю з рота, тремтіння пальців, похитування. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Drager, результат якого склав 0,60 ‰. У зв'язку з вказаним, повторно огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не проводився, оскільки сумнів у тому, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння не було.
Отже, працівниками поліції та лікарем було дотримано вказаних вище вимог законодавства при проведенні огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином посилання апелянта на не проведення лікарем повторного огляду через 20 хв, оскільки вказане передбачено п.18 акту медичного огляду, апеляційним судом до уваги не береться, адже спростовуються наведеними вище доводами та будь-яким чином не впливає на доказовість висновку щодо результатів медичного огляду.
Щодо доводів апелянта про проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння пристроями Драгер, строк повірки та калібрування яких завершився, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено терміни: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - це приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.
Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Оскільки останнє калібрування приладу «Drager «Alcotest 6810» було проведено 06.06.2022 (а.с.115), а приладу «Drager «Alcotest 6510» - 15.04.2022 (а.с.167а), то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з їх використанням, а саме: 07.02.2023, інтервал калібрування даного приладу не закінчився.
Доводи захисника про недотримання права ОСОБА_1 на справедливий суд та захист є необґрунтованими та не відповідають приписам КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово повідомлялося про дату та час судового засідання через надіслання судових повісток (а.с.17, 37, 135), здійснення телефонних дзвінків (а.с.14, 130), розміщення судового оголошення на сайті суду (а.с.164).
Крім того, під час судового розгляду захист інтересів ОСОБА_1 здійснював професійний захисник - адвокат Колєснік Б.В. (а.с.27), який брав участь протягом всього судового розгляду, заявляв клопотання, долучав докази.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 протягом розгляду справи місцевим судом, який тривав майже рік часу, не виявив бажання брати участь в судовому розгляді, адже жодного разу не був присутнім під час розгляду справи судом першої інстанції.
Так, справа щодо ОСОБА_1 надійшла до місцевого суду 20 лютого 2023 року (а.с.13). Постанова щодо ОСОБА_1 винесена 05 лютого 2024 року (а.с.171-172).
Така процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про його небажання брати участь в судовому розгляді та про намір уникнути накладення безальтернативного адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, яке згідно вимог ч.6 ст.38 КУпАП може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення - 07 лютого 2023 року.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про дату і час судових засідань, представлення його інтересів у суді професійним адвокатом, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист та справедливий суд останнього, у зв'язку з розгляду судом першої інстанції справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення поза розумним сумнівом.
Тому апеляційний суд не вбачає необхідності в повторному дослідженні доказів наявних в матеріалах справи.
У свою чергу, у матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки «Drager «Alcotest 6510» №5/3-0234 від 15.04.2022 (а.с.167а), яке підтверджує належність і допустимість використання даного приладу для проведення огляду водіїв на визначення стану алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає необхідності у задоволенні клопотання захисника про витребування з ДП «Волиньстандартметрологія» копій документів, що підтверджують проведення повірки приладу «Drager Alcotest 6510».
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Колєсніка Б.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.П. Денісов