Справа № 161/18325/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/315/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.
12 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ДКП «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2023 року,
КП «Луцьктепло» звернулося до суду з вказаним позовом.
Покликається на те, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2013 №577-1 ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Луцьку.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 - є споживачами послуг по теплопостачанню: централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води, що надаються державним комунальним підприємством.
Боржники свого обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг виконують неналежним чином, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість по теплопостачанню.
Просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 62 723,72 гривень.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2023 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 62 723,72 гривень.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 скасувати та постановити нове судове рішення в цій частині, яким в задоволенні позову до неї відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач з нею не укладав договір про надання їй житлово-комунальних послуг, вона не є власником даної квартири, а також що вона з липня 2016 року фактично не проживає за місцем свої реєстрації.
Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (62723,72 грн) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 12 березня 2024 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2013 №577-1 ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Луцьку.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами комунальних послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 2, 6).
ДКП «Луцьктепло» надає послуги з теплопостачання квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за надання теплопостачання у відповідачів перед позивачем наявна заборгованість станом на 01.12.2022 року в розмірі 62723, 71 гривень.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач-фізична або юридична особа,яка є власником (співвласником)нерухомого майна, або за згодою власника інша особа,яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 ст. Закону №2189-VIII).
Статтею 156 Житлового кодексу УРСР, встановлюються права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) та передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг ( ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином обов'язок по сплаті комунальних послуг покладається не лише на власника квартири, а також на членів сім'ї власника, які проживають разом з власником або ж з ним зареєстровані.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2189-VIII).
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання,надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна)споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Частиною 2 вказаної статті визначено обов'язки індивідуальних споживачів,зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки,встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивач надає послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності укладеного між відповідачами та позивачем договору відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості є безпідставними, оскільки, будучи зареєстрованою по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вважається користувачем послуг, що надаються позивачем.
Безпідставним є доводи апеляційної скарги про те, що з 2016 року ОСОБА_3 не проживає в даному приміщенні, а лише зареєстрована, а відтак не зобов'язана оплачувати послугу якою не користується .
ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , а тому відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на неї покладено обов'язок по оплаті наданих послуг, нарахованих саме за адресою її реєстрації.
Крім того, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.
Зазначена норма закону виключає право на неоплату вартості такої комунальної послуги, як постачання теплової енергії за будь-яких причин та обставин.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростувала наявної заборгованості перед ДКП «Луцьктепло», не довела, що послуги по теплопостачанню не надавалися або ж надавалися у неповному обсязі.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за теплопостачання з відповідачів, які є зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції викладених в рішенні, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинського області від 18 квітня 2023 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: