Справа № 761/20320/23
Провадження № 2/761/2643/2024
27 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі:
представника позивача: Мороз С.С.,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору, -
09.06.2023 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору.
В позовних вимогах позивач просить: попередній договір від 30.09.2014 року, посвідчений Іванчик І.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2542, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 - розірвати.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що 30.09.2014 року між сторонами був укладений попередній договір, посвідчений Іванчик І.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.09.2014 року за реєстровим №2542. Відповідно до умов вказаного договору, Основний договір мав бути укладений у строк до 30.06.2015 року.
Як зазначає позивач, у строк до 30.06.2015 року основний договір між сторонами не укладено, до зазначеного строку жодна із сторін не направляла другій стороні пропозицію про його укладення.
Враховуючи, що зобов'язання за договором є припиненими, позивач мав намір направити відповідачу письмове повідомлення про розірвання попереднього договору. Так як місце реєстрації відповідача є тимчасово окупована територія, здійснити відправлення повідомлення не вдалось за можливе.
Наведене унеможливлює розірвання Попереднього договору шляхом укладення та нотаріального посвідчення додаткового договору щодо розірвання Попереднього договору у позасудовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
15.09.2023 року до суду надійшов відзив уповноваженого представника відповідача в якому вона просила відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначає представник, відповідач належним чином виконав власні зобов'язання за попереднім договором та сплатив 310 187,00 грн., однак ТОВ «ВКФ Фарби України» власні зобов'язання належним чином не виконало, квартиру відповідачу не передало. Відповідач не надає згоди на розірвання договору, а істотних порушень договору з його боку, які б могли бути підставою для розірвання договору у відповідності до положень діючого законодавства немає.
12.10.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.
27.10.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких уповноважений представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.
14.09.2023 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України» про стягнення неустойки.
Протокольною ухвалою суду від 16.11.2023 року вказаний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою суду від 30.01.2024 року зустрічний позов було залишено без розгляду за заявою представника позивача.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2014 року між ТОВ «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І., за реєстровим № 2542.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони зобов'язуються, в строки встановлені даним попереднім договором, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу відповідно до якого ТОВ «ВКФ Фарби України» зобов'язується передати окрему квартиру, характеристики якої вказані в п. 1.3. розділу 1 цього попереднього договору, в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов'язується прийняти Об'єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору.
Пунктом 1.2. Попереднього договору визначено, що сторони зобов'язуються укласти Основний договір в строк до 30 червня 2015 року. Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом п'яти календарних днів з моменту отримання ОСОБА_1 відповідного повідомлення від ТОВ «ВКФ Фарби України». В будь-якому випадку ТОВ «ВКФ Фарби України» повинен направити ОСОБА_1 вказане повідомлення протягом 5 робочих днів після отримання ними правовстановлюючих документів на Об'єкт та надання Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві документів, що є необхідними для належного укладення та оформлення Основного договору.
Згідно із п. 2.1. Попереднього договору сторони встановили, що при укладенні Основного договору 100% ціна об'єкта (сума Основного договору) буде, разом з ПДВ складати 301 520,00 грн.
Відповідно до п. 2.3. Попереднього договору сторони встановили, що виконання зобов'язання щодо укладання та виконання Основного договору, яке встановлене п. 1.1. розділу 1 Попереднього договору повинно бути забезпечене. Для підтвердження зобов'язань, що виникли у Сторін згідно з цим Попереднім договором щодо укладення та виконання Основного договору та забезпечення виконання таких зобов'язань, ОСОБА_1 сплачує ТОВ «ВКФ Фарби України» суму грошових коштів у розмірі, порядку та умовах, визначених пп. 2.3.1. п. 2.3. Попереднього договору.
Представник позивача не заперечувала належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо сплати грошових коштів.
Згідно з п. 4.2. Попереднього договору сторони погодили, що Основний договір може бути укладений виключно у разі сплати ОСОБА_1 повної суми коштів, що передбачена підпунктом 2.3.1 п. 2.3. розділу 2 цього Попереднього договору на банківський рахунок ТОВ «ВКФ Фарби України» у належному порядку.
Відповідно до п. 4.7. Попереднього договору сторони встановили, що укладення та оформлення Основного договору, можливе лише в тому випадку, якщо сума коштів, визначена підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. розділу 2 цього Попереднього договору, буде повністю сплачена ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ВКФ Фарби України», до моменту вказаного укладення та оформлення Основного договору.
Пунктом 5.4. Попереднього договору визначено, що у разі невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, які викладені в даному Попередньому договорі, ТОВ «ВКФ Фарби України» має право розірвати даний Попередній договір в односторонньому порядку з вини ОСОБА_1 . При цьому сума, що була фактично сплачена ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ВКФ Фарби України» на виконання цього Попереднього договору, повертається на банківський рахунок ОСОБА_1 , за винятком суми коштів у гривнах, що еквівалентна 5% від суми встановленої у підпункті 2.3.1. пункту 2.3. розділу 2 цього Попереднього договору, які залишаються у розпорядженні ТОВ «ВКФ Фарби України» в якості неустойки. ТОВ «ВКФ Фарби України» повідомляє ОСОБА_1 про розірвання договору шляхом направлення поштового повідомлення (цінним листом з описом вкладеного) на адресу ОСОБА_1 , що вказана у цьому Попередньому договорі. Даний Попередній договір є розірваним з дати направлення такого повідомлення ОСОБА_1 . У такому разі сторони зобов'язані підписати та нотаріально посвідчити додатковий договір щодо розірвання даного Попереднього договору. Вказане в даному пункті повернення коштів здійснюється протягом 60 календарних днів з дати підписання та нотаріального посвідчення згаданого додаткового договору про розірвання цього попереднього договору. Витрати на оформлення, нотаріальне посвідчення (реєстрацію) такого договору про розірвання несе та сторона, з вини якої відбулося розірвання, втрата чинності або унеможливилось виконання Попереднього договору.
Пунктом 6.2 Попереднього договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту укладення Основного договору, або до моменту виконання зобов'язань за Попереднім договором щодо штрафних санкцій відповідною Стороною при розірванні Попереднього договору.
Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду з визначеними умовами.
На виконання вимог Попереднього договору ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «ВКФ Фарби України» грошові кошти у розмірі 301 520,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та довідкою виданою 06.04.2017 року ТОВ «ВКФ «Фарби України».
Представник позивача не заперечувала належного виконання ОСОБА_1 власних зобов'язань за Попереднім договором в частині сплати коштів.
25 січня 2023 року ТОВ «ВКФ Фарби України» підготувало лист-повідомлення ОСОБА_1 про розірвання Попереднього договору, зі змісту якого вбачається, що Основний договір в строк до 30 червня 2015 року не укладено. ТОВ «ВКФ Фарби України» у вказаному повідомленні стверджує, що зобов'язання за Попереднім договором є припиненими з 01 липня 2015 року, тому пропонує ОСОБА_1 узгодити дату, час та місце підписання додаткового договору щодо розірвання Попереднього договору.
Як зазначила представник позивача, вказаний лист не був направлений відповідачу у зв'язку з тим, що відома адреса його перебування це м.Донецьк, який є тимчасово окупований та АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання кореспонденції на таку територію.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до п. 1.2. попереднього договору від 30 вересня 2014 року, сторони обумовили, що укладення основного договору має відбутися в строк до 30 червня 2015 року.
Проте, в зазначений строк основний договір укладений не був. Відповідно, зобов'язання, встановлені попереднім договором від 30 вересня 2014 року були припинені з 01 липня 2015 року.
З позовом до суду ТОВ «ВКФ Фарби України» звернулося у червні 2023 року, тобто після того, як попередній договір припинив свою дію на підставі ч. 3 ст. 635 ЦК України, що виключає можливість задоволення вимог про його розірвання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
вирішив:
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2024 року
Суддя: Н.Г. Притула