СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21294/23
пр. № 2/759/701/24
13 березня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря Вінцковської О.І.
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_3
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про скасування арешту з майна,-
У жовтні 2023 року позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право власності від 28.07.2021 серії НОМЕР_1 , виданого на підставі розпорядження органу приватизації № 107 від 28.07.2021 року, вони є власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна їм стало відомо про те, що 22.10.2004 року щодо належної їм на праві власності квартири було внесено запис про реєстрацію заборони (архівний запис) за реєстраційним номером 1404132. Реєстратором заборони вказано Дванадцяту київську державну нотаріальну контору. Підстава для реєстрації обтяження зазначено: «ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2003 року». Після звернення до аКиївського державного нотаріального архіву стало відомо, що арешт було накладено в рамках справи за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ "Домострой груп" про захист прав споживачів. Отже, реєстрація обтяження на належну їм квартиру здійснено за зобов'язаннями, до яких вони не мають ніякого відношення. Ім невідомо яке відношення мали сторони до квартири, оскільки вони є першими власниками цієї квартири. Наявність відомостей про обтяження на квартиру створює для них суттєві перешкоди, як власникам нерухомого майна.
Вчинення відповідачем дій з реєстрації обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у 2004 році є порушенням її права власності, яке підлягає захисту судом шляхом скасування такого обтяження (арешту).
Посилаючись на викладене, позивачі просили суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві власності.
Протоколом автоматизованого розподілу справи від 01.11.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с.36-37).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.11.2023 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву (а.с. 40).
17.11.2023 року до суду надійшов відзив від Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, в якому зазначають, що відомості до реєстру були внесені на підставіухвали ЯС-8, виданої Святошинським районним судом м. Києва від 17.09.2003 року. як реєстратором. Дванадцята київська державна нотаріальна контора не є належним відповідачєм у цій справі, просили розглядати справу за відсутності їх представника (а.с.46).
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався, як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи відзив відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 , по 1/2 частині кожний, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності від 28.07.2021 року (а.с.19).
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.08.2021 року відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , наявне обтяження: арешт, реєстраційний номер обтяження: 1404132 зареєстрований 22.10.2004 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали, ЯС-8, 17.09.2003 Святошинський районний суд м. Києва (а.с.21).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див.: висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, провадження 14-431цс19).
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред'явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, від 24. січня 2024 року у справі № 362/1294/23.
У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК України).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.
У справі, що переглядається, предметом спору є вимога ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві власності. При цьому позов пред'явлено представником позивачів ОСОБА_3 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, яка не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на вказану квартиру, ні заінтересованою особою у справі, ні суб'єктом правовідносин з позивачами.
Водночас клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивачі не заявляли.
Представником позивачів відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України відповідного клопотання також заявлено не було.
Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати за рахунок позивачів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про скасування арешту з майна залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Учасники справи:
Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, 03148, м. Київ, вул. Г. Юри,9, код ЄДРПОУ 02883185.
Текст рішення складено 13.03.2024.
Суддя Ю.О. Твердохліб