СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1859/24
ун. № 759/5012/24
12 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024100080000904, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирча, Бучанський район, Київська область, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, -
12 березня 2024 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024100080000904, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100080000904 від 10.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
24.02.2022 року згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України введено воєнний стан який востаннє продовжено 16.11.2023 року згідно Указу Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 року строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.03.2024 року, приблизно о 22 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, шляхом ривка, відкрито викрав чуже майно, а саме мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A51» червоного кольору IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , яким розпорядився на власний розсуд, завдавши останній майнової шкоди на суму 4699 гривень.
Так, ОСОБА_4 , 09.03.2024 року у вечірній час ходив вулицями Святошинського району м. Києва, та не маючи офіційних джерел заробітку, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, вирішив відкрито викрасти чуже майно громадян. Перебуваючи поблизу будинку № 68/2, по вул. Зодчих, в м. Києві, помітив раніше незнайому йому ОСОБА_6 , яка в той час йшла вулицею в напрямку місця проживання.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на відкрите заволодіння чужим майном ОСОБА_4 , підійшов до ОСОБА_6 , під приводом допомогти, зайшов разом з нею в під'їзд зазначеного будинку та побачивши в її руці мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A51» червоного кольору IMEI: НОМЕР_1 , в якому знаходились сім-картки мобільного оператора «Vodafone» з абонентським номером НОМЕР_2 , та «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , шляхом ривка вихопив його та тримаючи у руках вказане чуже майно з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій майнової шкоди на суму 4699 гривень.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 09.03.2024 року, протоколом огляду місця події від 09.03.2024 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколом огляду місця події від 12.03.2024 року, відповідно до якого вилучено речі, що належать підозрюваному та являються речовим доказом, протоколом пред'явлення особи для впізнання, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 , впізнала ОСОБА_4 , як того, хто вчинив відносно неї кримінальне правопорушення, повідомленням ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою є згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити спроби:
- переховуватися від органів досудового розслідування або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність перелічених вище ризиків свідчить наступне: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінального правопорушення за вчинення якого, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тобто тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування. Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України від 24 лютого 2022 року, введений воєнний стан, який в подальшому було неодноразово продовжено та який діє по сьогоднішній день. Тобто ОСОБА_4 , користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, зокрема, в місцях постійного проведення бойових дій або місцях непідконтрольних органам державної влади України; перебуваючи не під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 , може чинити спроби незаконного впливу свідків або потерпілу ОСОБА_6 , яка проживає за адресою скоєння кримінального правопорушення. Тобто у випадку не застосування відносно підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою, останній у повсякденному житті може зустрічатись з вказаними свідками та чинити на останніх незаконний вплив. Оскільки злочин, в якому на даний момент підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким, тому є підстави вважати, що останній може здійснювати вплив на свідків не лише шляхом прохань, а й залякування, примусу, погроз або застосування насильства, з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності. Сам факт перебування підозрюваного на свободі після вчинення особливо тяжкого злочину проти життя особи, вже буде впливати на свідків, бо буде свідчити про те, що після таких злочинних дій можна уникнути відповідальності і далі вести звичайне життя; також є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також підозрюваний ОСОБА_4 , офіційно не одружений, дітей на утриманні не має, відповідно до показів свідків, які були присутні під час здійснення останнім протиправних дій, свідчать про те, що ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, зловживаючи алкогольними напоями та наркотичними або психотропними речовинами, фактично в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, які б як важелі впливу могли утримати останнього від вчинення інших злочинів. Окрім цього, у випадку перебування на свободі, може знову вчинити кримінальне правопорушення. Станом на теперішній час вбачається, що підозрюваний не може своє життя вписувати в рамки правил поведінки у суспільстві, не порушуючи при цьому прав оточуючих громадян. На теперішній час відсутні медичні застереження щодо неможливості перебування ОСОБА_4 , в умовах ДУ «Київського слідчого ізолятору».
Все це вказує на те, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також зазначили, що до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не може бути застосований у зв'язку з тим, що він не буде дієвим на підставі тієї інформації, яка зазначена вище у цьому клопотанні. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, проте з оточення підозрюваного вказані особи, які могли б бути поручителями, відповідні заяви не подавали.
Відповідно до ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що останній не зможе перешкодити переховування від органу досудового розслідування та суду, не зможе забезпечити утримання підозрюваного від незаконного впливу на свідків.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, приймаючи до уваги що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, просили застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.
ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Повно та всебічно дослідивши матеріали поданого клопотання, заслухавши прокурора, думку підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено мету застосування запобіжного заходу, яка полягає у забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 193 КПК України встановлено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Також ч. 1 ст. 194 КПК України вказується, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів».
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.03.2024 року;
- протоколом допиту потерпілого від 10.03.2024 року;
- протоколами огляду місця події від 09.03.2024 року та від 12.03.2024 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.03.2024 року;
- протоколами допиту свідка від 11.03.2024 року, 12.03.2024 року;
- протоколом додаткового допиту потерпілого від 11.03.2024 року;
- протоколом огляду диска від 12.03.2024 року;
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.03.2024 року;
- поясненнях ОСОБА_4 від 11.03.2024 року;
- протоколом допиту підозрюваного від 12.03.2024 року;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, при дослідженні матеріалів справи, доданих до клопотання, суд встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У поданому клопотанні наведено ряд ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема орган досудового розслідування зазначив, що підозрюваний - ОСОБА_4 може вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На обґрунтування зазначеному вказують, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінального правопорушення за вчинення якого, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тобто тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України».
Однак орган досудового розслідування також вказує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України від 24 лютого 2022 року, введений воєнний стан, який в подальшому було неодноразово продовжено та який діє по сьогоднішній день. Тобто ОСОБА_4 , користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, зокрема, в місцях постійного проведення бойових дій або місцях непідконтрольних органам державної влади України.
Перебуваючи не під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 , може чинити спроби незаконного впливу свідків або потерпілу ОСОБА_6 , яка проживає за адресою скоєння кримінального правопорушення. Тобто у випадку не застосування відносно підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою, останній у повсякденному житті може зустрічатись з вказаними свідками та чинити на останніх незаконний вплив. Оскільки злочин, в якому на даний момент підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким, тому є підстави вважати, що останній може здійснювати вплив на свідків не лише шляхом прохань, а й залякування, примусу, погроз або застосування насильства, з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.
Також підозрюваний ОСОБА_4 , офіційно не одружений, дітей на утриманні не має, відповідно до показів свідків, які були присутні під час здійснення останнім протиправних дій, свідчать про те, що ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, зловживаючи алкогольними напоями та наркотичними або психотропними речовинами, фактично в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, які б як важелі впливу могли утримати останнього від вчинення інших злочинів. Окрім цього, у випадку перебування на свободі, може знову вчинити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя погоджується, вважає доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на наявні матеріали кримінального провадження у їх сукупності, що додані до клопотання.
Суддя звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
У поданому клопотанні орган досудового розслідування посилається на те, що до ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не може бути застосований у зв'язку з тим, що він не буде дієвим на підставі тієї інформації, яка зазначена вище у цьому клопотанні. Також, до підозрюваного ОСОБА_4 , не може бути застосований запобіжний захід у вигляді особистої поруки у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, проте з оточення підозрюваного вказані особи, які могли б бути поручителями, відповідні заяви не подавали. Відповідно до ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що останній не зможе перешкодити переховування від органу досудового розслідування та суду, не зможе забезпечити утримання підозрюваного від незаконного впливу на свідків.
Однак, органом досудового розслідування необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що зможе перешкодити переховування від органу досудового розслідування та суду, зможе забезпечити утримання підозрюваного від незаконного впливу на свідків.
Таким чином, зважаючи на ч. 4 ст. 194 КПК України, відповідно до якої, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначені норми кримінального процесуального законодавства, ретельно дослідивши матеріали поданого клопотання та заслухавши учасників судового засідання, суд доходить до висновку, що до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має бути застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених частинами 5 та 6 статті 194 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Таким чином, беручи до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, доведеність ризиків, наведених у клопотанні, керуючись ст.ст. 2, 7, 176-178, 181, 193, 194 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024100080000904, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на час дії запобіжного заходу;
- прибувати до слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за першою вимогою;
- не відлучатися із Київської області, Бучанського району, с. Мирча без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не спілкуватися із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні без дозволу на це слідчого, прокурора чи суду.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушення покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 12.03.2024 року.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на органи Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала слідчого судді діє 60 (шістдесят) днів до 11 травня 2024 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено і оголошено в приміщенні суду 13.03.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1