Справа № 761/41746/23
Провадження № 2/761/4268/2024
(заочне)
26 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми заборгованості, -
13.11.2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 902,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32 066,98 грн.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що 16.03.2020 року, між ПрАТ «УПСК» (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договору страхування №АК/1458224 від 06.12.2016.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30 листопада 2020 року (справа № 761/14892/20) стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) 66859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 02 копійки збитків.
Постановою від 01.06.2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А.М. відкрив виконавче провадження НОМЕР_6 щодо примусового виконання зазначеного рішення суду.
Постановою від 07.11.2023 року приватний виконавець закінчив виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
На підставі зазначеного позивач вважає, що є законом передбачені підстави для стягнення 3% річних та інфляційних на суму боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення ухвали про відкриття провадження по вказаній справі - 29.05.2020 року та до дня після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - 06.11.2023 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, як зазначено в заяві, суд, на підставі ст.223, ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, продовжив слухання справи у відсутність сторін та заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 28.05.2020 року відрито провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30 листопада 2020 року (справа № 761/14892/20) стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) 66859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 02 копійки збитків.
Заочне рішення набрало законної сили 30 грудня 2020 року.
Як встановлено судом та зазначено в рішенні, 06.12.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1458224 (далі - поліс).
У відповідності до умов вказаного полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Fiat Scudo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
Як вбачається з постанови Обухівського районного суду Київської області від 20.06.2017 року по справі №372/1578/17, ОСОБА_2 28 травня 2017 року приблизно о 19 год. 00 хв. на автодорозі Київ - Знам'янка 43 км, керуючи автомобілем «Fiat Scudo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не був уважним, при цьому не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу та дистанції при виникненні небезпеки в русі не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної запинки транспортного засобу, при цьому виїхавши на смугу зустрічного руху через суцільну лінію розмітки та повертаючись назад в свою смугу, допустив зіткнення з автомобілем «Suzuki Grand Vitara» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався в своїй смузі в напрямку міста Обухів. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Suzuki Grand Vitara» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , було завдано механічних ушкоджень.
Вказаною постановою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортш пригоди автомобіля «Suzuki Grand Vitara» державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_4 звернувся до Страховика - ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом №АК/1458224 від 06.12.2016 року.
На підставі страхового акта №ОЦ/173/000/17/0280 від 28.08.2017року, ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 66859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп., що підтверджується платіжним дорученням №595 від 28.08.2017 року.
Відповідачем не було письмово повідомлено страховика про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, що дало підставу страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, оскільки він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону (п.п. «ґ).
16.03.2020 року, між ПрАТ «УПСК» (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) укладено Договір №13/03/2020 про відступлення права вимоги (надалі - договір), відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договору страхування №АК/1458224 від 06.12.2016.
Встановлені судом обставини не підлягають доказуванню у відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України.
Постановою від 01.06.2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва відкрив виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №761/14892/20, виданого 24.05.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) 66859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 02 копійки збитків.
Постановою від 07.11.2023 року приватний виконавець закінчив виконавче провадження НОМЕР_6 в зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Як зазначає позивач в позовній заяві, наявні законом передбачені підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з моменту відкриття провадження у справі по день фактичного виконання рішення суду, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості.
Відповідно до вимог ст.124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Грошові зобов'язання охоплюють усі сфери суспільного життя і виникають насамперед у сфері приватноправових (цивільно-правових) відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до частини п'ятої якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання настають наслідки, передбачені цієї статтею.
Згідно з цією нормою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачено можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, відступаючи від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року справа № 6-2759цс15 та від 02 березня 2016 року справа № 6-2491цс15, дійшла висновку, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Під час слухання справи судом встановлено, що у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем після ухвалення рішення та набрання ним законної сили.
Якщо рішення не виконано в установленому законом порядку, прийняття судом рішення не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, так як грошове зобов'язання виникло між сторонами з факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Так як судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично виконано, суд вбачає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні нараховані на суму боргу, стягнуту рішенням суду з моменту набрання рішенням суду законної сили - 30.12.2020 року по момент виконання рішення суду - 06.11.2023 року, враховуючи що відповідач не заявляв про застосування строків позовної давності та не надав власного розрахунку заборгованості, а саме:
інфляційні в сумі 29 834,70 грн. (нараховані на суму 66 859,02 грн. за період з 30.12.2020 року по жовтень 2023 року);
3% річних в сумі 5 726,03 грн. (нараховані на суму 66 859,02 грн. за період з 30.12.2020 року по 06.11.2023 року).
Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 12, 13, 76-81, 82, 128, 133, 141, 174, 178, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 )до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 5 726 (п'ять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 03 копійки, інфляційне збільшення боргу в сумі 29 834 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривни 70 копійок та 783,73 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула