Провадження № 1-кп/243/267/2024
Справа № 243/2144/21
12 березня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 62021050000000310 від 22 лютого 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лиман Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області №9 о/с від 05 січня 2017 року, старшого сержанта поліції ОСОБА_3 призначено на посаду поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області.
Відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 30 листопада 2007 року у ВРЕР м. Слов'янська при УДАІ ГУ МВС України, ОСОБА_3 має право керування транспортними засобами, віднесеними до категорії "А", "В","С1","С" у зв'язку із проходженням відповідного навчання, тобто достовірно знав вимоги Правил дорожнього руху, та зобов'язаний був їх неухильно виконувати.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_3 , на праві приватної власності належить ГУНП в Донецькій області.
Тобто, 27 березня 2020 року на момент вчинення дорожньо-транспортної події ОСОБА_3 проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області у спеціальному званні старшого сержанта поліції та відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» був працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781 - XII від 23.12.1993 (зі змінами та доповненнями) ОСОБА_3 , займаючи на час вчинення кримінального правопорушення вказану посаду, є представником влади та працівником правоохоронного органу - Національної поліції, має відповідні права та виконує обов'язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 (зі змінами та доповненнями).
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п. 8.7.3 .е) Правил дорожнього руху, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Відповідно до п. 8.10 Правил дорожнього руху, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з п. 12.9.б) забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Проте, ОСОБА_3 , достовірно знаючи вимоги вказаного вище законодавства, яке регламентує правила безпеки дорожнього руху, та маючи можливість належно їх виконувати, діючи із злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив їх порушення та вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Так, 27 березня 2020 року приблизно о 17 годині 55 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом - службовим автомобілем марки "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по проїжджій частини дороги вул. Банківська з боку вул. Шевченка у напрямку вул. Г. Лозановича у м. Слов'янськ Донецької області на перехресті з вул. Василівська, діючи із злочинною недбалістю, в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.12, 5.62, 8.7.3.е), 8.10, 12.4, 12.9.б) Правил дорожнього руху, вчинив порушення безпеки дорожнього руху, а саме не зупинився при подачі світлофором сигналу, що забороняє рух, повинен був зупинитися перед лінією дорожньої розмітки 1.12 (стоі-лінія), дорожнім знаком 5.62 "місце зупинки", а якщо їх не було - перед світлофором, внаслідок чого на перехресті вул. Банківська і вул. Василівська у м. Слов'янськ Донецької області здійснив зіткнення передньої частини автомобіля марки "Renault" моделі "Duster" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з боковою правою частиною автомобіля "Volvo 940" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 із пасажиркою ОСОБА_7 , що рухався по вул. Василівська зі сторони вул. Університетської в сторону вул. Ярослава Мудрого у м. Слов'янськ, Донецької області.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля марки "Volvo 940" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з переломами 5-8 ребер справа по паховій лінії зі зміщенням, 9-11 ребер справа по лопатковій лінії без зміщення, забоєм обох легенів, правобічним гідротораксом, що у своєму перебігу не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, тому відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які потребують для свого загоєння терміну понад 21 день.
В умовах вказаної вище події, ОСОБА_3 , керуючи зазначеним вище транспортним засобом - службовим автомобілем "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_3 , мав технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної події виконання вимог п.п.8.7.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього були відсутні перешкоди технічного характеру, тобто технічна можливість у водія автомобіля "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 визначалася з його боку відмовою від руху на заборонений сигнал світлофора.
Порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Захисником ОСОБА_5 в судовому засіданні подано клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 286 КК України, зазначивши, що строки притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею пройшли. Вважає, що закрити кримінальне провадження за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності можливо, оскільки чинним КПК України та КК України не передбачено, що обов'язковою умовою закриття кримінального провадження у зв'язку зі спливом строків давності є визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненому, а також захисником долучено до матеріалів кримінального провадження довідку про судимість відносно ОСОБА_3 , на підтвердження доказу про те, що ОСОБА_3 , не вчинив протягом цих строків нового злочину певної тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні провину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 286 КК України не визнав у повному обсязі у категоричній формі, однак клопотання захисника підтримав, просив закрити кримінальне провадження про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з тим, що закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності розуміє.
Прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання сторони захисту та просила звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження судом неодноразово викликались у судові засідання потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..
Судом вживались заходи для належного повідомлення потерпілих про дати, час та місце проведення судового розгляду справи шляхом розміщення повідомлення про виклик до суду на сайті Судової влади України та надсилання судових повісток за адресою місця проживання потерпілих згідно обвинувального акта, що підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами та рекомендованими повідомленнями, адресованими потерпілим.
Разом з цим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
01 грудня 2023 року потерпілий ОСОБА_6 з'явився до зали судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, однак під час початку розгляду кримінального провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року з приміщенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, потерпілий ОСОБА_6 покинув зал судового засіданні не пояснивши причини. Крім того, потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки з підписом про отримання судової повістки.
Крім того, про судові засідання призначені на 19 грудня 2023 року, 23 січня 2024 року, 04 березня 2024 року, та 12 березня 2024 року потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчергове повідомлялися про зазначені дати, час та місце проведення судового розгляду справи шляхом розміщення повідомлення про виклик до суду на сайті Судової влади України та надсилання судових повісток за адресою їх місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами та рекомендованими повідомленнями, адресованими потерпілим. Однак, на адресу суду повернулися поштові конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
В судовому засіданні судом, було поставлено на обговорення питання, щодо розгляду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його підзахисного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за відсутності потерпілих.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував щодо розгляду клопотання без участі потерпілих. Ствердив, що він як обвинувачений має право на справедливий суд, та розгляд кримінального провадження щодо нього в розумні строки. ОСОБА_3 зазначив, що він не ухилявся від явки до суду, в той же час потерпілі неодноразово не з'являлися, хоча були обізнані про свій обов'язок з'являтися на виклик до суду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо розгляду кримінального провадження без участі потерпілих, з огляду на положення кримінально-процесуального закону, щодо невідкладного вирішення клопотання. Ствердила, що їх думка не є вирішальною при вирішенні заявленого клопотання, з огляду на те, ще обвинувачений просить закрити кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Враховуючи, що судом вживались заходи щодо повідомлення потерпілих належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак потерпілі в судове засідання неодноразово не з'являлися, про причини неявки не повідомляли, тому приймаючи до уваги думку учасників судового розгляду, які вважали за можливе розгляд клопотання про закриття кримінального провадження за спливом строків давності провести без участі потерпілих, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість розгляду клопотання без участі потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .. В іншому випадку, затягування розгляду клопотання за строками призведе до порушення прав обвинуваченого на розгляд кримінального провадження щодо нього в розумні строки.
Заслухавши думки учасників судового провадження, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд доходить такого висновку.
Частиною 2 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом, зокрема, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема:
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України(у редакції, яка діяла станом на час вчинення інкримінованого обвинуваченому правопорушення), передбачено максимальне покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років.
У зв'язку з чим, відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів, отже строки давності притягнення до кримінальної відповідальності становлять три роки.
У судовому засіданні не встановлено наявності підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
При цьому суд звертає увагу на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.
Аналізуючи вищенаведені норми процесуального та матеріального права, слід дійти до висновку, що нормами КПК України передбачено порядок розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка до такої відповідальності притягається.
Отже, системний аналіз зазначених норм закону дозволяє суду дійти до висновку про невідкладність розгляду клопотання захисника про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності, незважаючи на те, на якій стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження.
Разом з тим, виходячи із змісту ч. 3 ст. 288 КПК України, згадана норма передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Аналіз ст.44, 49 КК України, дозволяє дійти висновку проте, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності не лише за формальними умовами, як то, санкція статті, сплив конкретного строку з дня вчинення кримінального правопорушення, відсутність ухилення від суду та слідства, відсутність переривання строку давності). Так у ст. 44 КК України застосовано таку мовну конструкціюяк: «…особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності…». В ст. 49 КК України застосовані такі конструкції, як «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки…», тобто саме цією застосованою мовною конструкцією законодавець чітко визначає обов'язок суду встановити наявність винності особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, суд повторно звертає увагу на те, що ст. 288 КПК України передбачає лише порядок звільнення від кримінальної відповідальності, однак із застереженням на норми закону України про кримінальну відповідальність.
Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховним Судом видається правильним, що при звільненні від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали повинен зазначити, що особа, щодо якої вирішувалося питання про звільнення від кримінальної відповідальності, вчинила інкриміноване ній кримінальне правопорушення, і ця обставина разом із іншими підставами звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченими ст. 49 КК України встановлена судом першої інстанції, також погоджується з тим, що в мотивувальній частині ухвали повинно бути сформульовано обвинувачення, інкриміноване особі. Водночас, не погоджується із думкою сторони обвинувачення щодо встановлення винності особи, що є логічним при викладенні резолютивної частини ухвали суду першої інстанції, за якою кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку зі спливом строків давності.
Сам по собі інститут звільнення від кримінальної відповідальності передбачає наявність діяння, кримінальна караність за яке передбачена чинним КК України, і наявність особи, причетної до вказаного діяння, адже за відсутності як першого так і другого особу неможливо звільнити від кримінальної відповідальності.
Погоджуючись із закриттям кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, обвинувачений повідомив, що його згода є добровільною та він розуміє правові наслідки закриття кримінального провадження за ст. 49 КК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання захисника та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно із ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до положень ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124 КПК України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
У кримінальному провадженні понесені витрати на суму 35139 грн. (тридцять п'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 60 коп., а саме:
за проведення судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи №2861-2864 від 27 листопада 2020 року в сумі 5 883, 84 гривень;
за проведення судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи №2852-2855 від 27 квітня 2020 року в сумі 5 230, 08 гривень;
за проведення судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи № 3487-3491 від 30 листопада 2020 року в сумі 2 451,60 гривень;
за проведення судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи № 2847-2851 від 24 квітня 2020 року в сумі 5230,08 гривень;
за проведення судової автотехнічної експертизи № 2856-2860 від 18 грудня 2020 року в сумі 4 576,32 гривень;
за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2866 від 01 липня 2020 року в сумі 2941,92 гривень;
за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2865 від 30 червня 2020 року в сумі 2941,92 гривень;
за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 5124-5132 від 16 листопада 2020 року в сумі 5883,84 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення вищевказаних витрат, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього в даному випадку закривається, при цьому ініціатором проведення зазначених експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала цих експертів, а тому вважає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК України, витрати на проведення зазначених експертиз не підлягають стягненню з ОСОБА_3 та покладаються на державу.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані на залучення експертів вартістю 35139 грн. (тридцять п'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 60 коп. віднести за рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
На підставі наведеного, керуючись ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 286, 288 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050000000310 від 22 лютого 2021 року (ЄУН 243/2144/21, провадження № 1-кп/243/267/2024) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Арешт майна, накладеного згідно із ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2020 року на автомобіль "VOLVO" 940 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , - скасувати;
арешт майна, накладеного згідно із ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2020 року на автомобіль "RENAULT Duster" реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Головному управлінню Національної поліції у Донецькій області, - скасувати.
Речові докази:
автомобіль "VOLVO" 940 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 - визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідно до постанови від 21 квітня 2020 року, - повернути потерпілій ОСОБА_7
автомобіль "RENAULT Duster" реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Головному управлінню Національної поліції у Донецькій області - визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню відповідно до постанови від 21 квітня 2020 року, - повернути Головному управлінню Національної поліції у Донецькій області.
Витрати, пов'язані на залучення експерта у сумі 35139 грн. (тридцять п'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 60 коп. віднести за рахунок держави.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвалу постановлено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 12 березня 2024 року, о 16 год. 45 хв..
Головуючий-суддя: ОСОБА_1