12 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13489/23 пров. № А/857/21984/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Качмара В.Я..
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Борискін С.А. у м. Рівне) у справі № 460/13489/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 грн, в розрахунку на місяць, у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні через поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а саме: за період з 16.10.2022 по 09.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що під час виконання обов'язків військової служби, отримав вогнепальне поранення лівого стегна, в результаті чого в період з 16.10.2022 по 09.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні. З огляду на наведене, вважав, що набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період із з 16.10.2022 по 09.12.2022. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.10.2022 по 09.12.2022 внаслідок отримання поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодним чином не спростовано невиплату позивачу додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн., за період його лікування після поранення, як це передбачено Постановою №168.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, позивач повинен був звернутись до командування військової частини з рапортом про нарахування йому додаткової винагороди з додаванням документів, що підтверджують таке право.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, зокрема, з 06.03.2022 у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 16.10.2022 отримав вогнепальне поранення лівого стегна та був доставлений в ПХГ, м. Курахове.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.12.2022 №2933 судом встановлено, що позивач 16.10.2022 одержав вогнепальне поранення лівого стегна за обставин необережного поводження зі зброєю. Так, у довідці вказано, що близько 11:20 год. позивач отримав поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю іншим військовослужбовцем, перебуваючи у н.п. Богоявленка Донецької області. Інший військовослужбовець, що видавав зброю новоприбулому поповненню, перезаряджав автомат, не побачив набій у патроннику, зробив контрольний спуск, відбувся постріл, куля зрикошетила від бетонної підлоги і влучила у старшого лейтенанта ОСОБА_2 . На момент поранення перебував в засобах індивідуального захисту військовослужбовця, не знаходився в стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 №1738 "Про результати службового розслідування" встановлено, що поранення старшого лейтенанта ОСОБА_1 є таким, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2022 №465 старший лейтенант ОСОБА_1 вибув на лікування 16.10.2022.
В період з 17.10.2022 по 01.11.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Мобільному польовому госпіталі Державної прикордонної служби України, що підтверджується випискою №187 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 23940/1536 ОСОБА_1 встановлено, що у період з 05.11.2022 по 21.11.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР "ЛОКЛ". У період з 01.11.2022 по 04.11.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології та ортопедії КНП КМІ "МЛШМД", що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7169.
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5291 підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 21.11.2022 по 09.12.2022 в закладі охорони здоров'я у місті Трускавець Львівської області.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 17.01.2023 №186 слідує, що 17.01.2023 проводився медичний огляд ВЛК у в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 . На підставі статті 53б, 61в, 23г,54г графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач визнаний: "Обмежено придатний до військової служби. Непридатний до військової служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах". При цьому у такій довідці вказано, що отримане позивачем 16.10.2022 поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
27.03.2023 представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання документів, а також інформації про те чи нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 щомісячна додаткова грошова винагорода у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 гривень, із розрахунку на місяць, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням на лікуванні в період з 16.10.2022 по 09.12.2022.
Відповідачем у відповідь на вказаний запит надіслано представнику позивача лист від 06.05.2023 №197/05, до якого долучено довідку про доходи №42/05 від 03.05.2023, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2023 №21, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2022 №465.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 слідує, що за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 загальна сума доходу позивача становила 223635,66 грн., зокрема, за жовтень 2022 року - 19206,88 грн. (нарахована заробітна плата, в т.ч. у натуральній формі) та 81796,05 грн. (інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі), за листопад 2022 року - 19349,88 грн. (нарахована заробітна плата, в т.ч. у натуральній формі) та 30000,00 грн. (інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі), за грудень 2022 року - 17925,08 грн. (нарахована заробітна плата, в т.ч. у натуральній формі) та 55357,77 грн. (інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування та виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 гривень, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 (далі - Постанова №168), якою на виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та "Про загальну мобілізацію" у пункті 1 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 19.07.2022 редакція п.1 Постанови №168 викладена наступним чином: "Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах."
Пунктом Постанови №168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На період дії воєнного стану військовослужбовці отримують додаткову винагороду до грошового забезпечення відповідно до Постанови №168 у сумі 30000,00 грн. та 100000,00 грн. (за час участі у безпосередніх бойових діях), а з 19.07.2022 - у сумі до 30000,00 грн. та 10000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
У разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100 000,00 грн.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості випадків перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000,00 гривень винагорода.
Апеляційним судом встановлено, що 16.10.2022 ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення та вибув на лікування, у період з 17.10.2022 по 09.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, що підтверджено виписками з медичної карти стаціонарного хворого і жодним чином не заперечено відповідачем.
Як вбачається з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.12.2022 №2933 судом також встановлено, що вказане вогнепальне поранення позивач отримав за обставин необережного поводження зі зброєю іншим військовослужбовцем.
Згідно результатів службового розслідування, що поранення старшого лейтенанта ОСОБА_1 отримане останнім в місці тимчасового розташування підрозділу н.п. Богоявленка Волноваського району Донецької області і є таким, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Довідкою військово-лікарської комісії від 17.01.2023 №186 стверджується, що отримане позивачем поранення є таким, що пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення №2933 від 23.12.2022; довідка про безпосередню участь особи в заходах №1219/12 від 27.12.2022).
За весь час перебування позивача на стаціонарному лікуванні йому підлягала до виплати додаткова винагорода з розрахунку 10000,00 грн. пропорційно часу такого лікування.
Згідно довідки про доходи за період з 01.10.2022 по 31.12.2022, вбачається, що позивачу нараховувалася заробітна плата та інші нарахування, проте серед таких додаткова грошова винагорода на період лікування не зазначена.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що відповідачем жодним чином не спростовано невиплату позивачу додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за період його лікування після поранення, як це передбачено Постановою №168, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.10.2022 по 09.12.2022 внаслідок отримання поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 460/13489/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
В. Я. Качмар