29 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10537/23 пров. № А/857/22509/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (суддя- Желік О.М., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/10537/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
08 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.12.2021 по 01.03.2023 у розмірі 454123,08 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання судового рішення за період з 07.12.2021 по 28.02.2023 у розмірі 452695 (чотириста п'ятдесят дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) гривень 02 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду Львівська обласна прокуратура оскаржила його подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції та з наведених в ній підстав, вважає, що оскаржуване рішення винесене у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що наказом Прокуратури Львівської області №1435к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №380/8025/20 визнано протиправним і скасовано рішення №4 Дванадцятої Кадрової комісії від 07.07.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; визнано протиправним і скасовано наказ прокуратури Львівської області від 20.08.2020 №1435к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Львівської області та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання; стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 по 06.12.2021 у розмірі 454123 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять три) грн. 09 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 30703 (тридцять тисяч сімсот три) грн. 29коп. допущено до негайного виконання з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
В подальшому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №380/8025/20 скасовано.
Постановою Верховного Суду від 07.02.2023 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, якою скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №380/8025/20, скасовано. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, якою скасовано додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №380/8025/20, скасовано. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року залишено в силі.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Львівської обласної прокуратури №261к від 01.03.2023 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 01.09.2020.
Як вбачається з виписки по надходженням по картці/рахунку в АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 , Львівською обласною прокуратурою 14.03.2023 було виплачено позивачу 357993,44 грн. на виконання рішення суду у справі №380/8025/20.
Відтак, вважаючи, що рішення суду від 06.12.2021 у справі №380/8025/20 фактично було виконано відповідачем 01.03.2023 шляхом його поновлення його на посаді у Львівській обласній прокуратурі, що свідчить про затримку виконання судового рішення, позивач звернувся до суду з метою стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.12.2021 по 01.03.2023.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Також, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, згідно з пунктом 5 якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Крім цього, пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
Слід зазначити, що Кодекс законів про працю України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №380/8025/20, яке набрало законної сили, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року та стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 по 06.12.2021 у розмірі 454123,09 грн. Також допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов'язок його виконання щодо поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.
З матеріалів справи вбачається, що самим відповідачем, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №380/8025/20 виконано лише 01.03.2023 шляхом видання наказу керівника Львівської обласної прокуратури №261к.
Вказаний факт свідчить про затримку з боку відповідача виконання судового рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №640/30/21 зазначає, що вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з першого дня після звільнення працівника й закінчується по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період 01.09.2020 по 06.12.2021 вже стягнуто Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/8025/20.
Внаслідок розгляду справи в судових інстанціях утворився новий вимушений прогул, який не вирішений і не міг бути вирішеним у справі №380/8025/20.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 №460/52/20 зазначив, що не вирішення органом, який розглядає трудовий спір, питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не може позбавити останнього можливості реалізувати своє право на отримання такого заробітку. Відповідно, якщо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулося, то працівник з урахуванням змісту ст. 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2021 по 28.02.2023 (день, що передує наказу Львівської обласної прокуратури №261к від 01.03.2023 про поновлення позивача на посаді), що становить 317 робочих днів.
При цьому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 №380/8025/20 було визначено середньоденний заробіток позивача за два останні місяці перед його звільненням.
Відповідно до довідки відповідача про доходи від 08.09.2020 №18/1320-вих20 середньомісячна заробітна плата позивача становить 30703,29 грн. без врахування податків і зборів, відповідно середньоденний заробіток становить 1428,06 грн.
З врахуванням наведеного, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, який виник унаслідок затримки виконання судового рішення, становить 452695,02 грн. (1428,06 грн. х 317 робочих днів) без врахування податків і зборів, що свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду.
Посилання апелянта на те, що позивач до 28.02.2023 не вчиняв жодних заходів для поновлення, в тому числі звільнення з попереднього місця роботи (відповідно до записів трудової книжки, 28.02.2023 звільнений із посади начальника відділу контролю за дотриманням антикорупційного законодавства управління з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Львівській області за угодою сторін) та усвідомлюючи юридичні наслідки ухвалених рішень суду продовжував працювати в іншій державній установі, отримуючи заробітну плату із державного бюджету, і дана обставина унеможливила виконання Львівською обласною прокуратурою рішення суду в частині поновлення позивача на посаді в органах прокуратури, є безпідставним, оскільки факт перебування ОСОБА_1 , на момент винесення Львівським окружним адміністративним судом рішення від 06.12.2021 у справі №380/8025/20, на службі в Головному управлінні ДПС у Львівській області і поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора ймовірно створило б позивачу суміщення посад, жодним чином не позбавляє відповідача обов'язку вжити заходів щодо виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді в органах прокуратури.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача в частині того, що позивач не має права на отримання середнього заробітку, які заявлені до стягнення в межах цієї справи, оскільки ОСОБА_1 призваний до ЗСУ, а в силу набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, збереження середнього заробітку на період увільнення від роботи через призов на військову службу з 19.07.2022 року припинено, не знаходять свого підтвердження, оскільки предметом спору в межах даної адміністративної справи є стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу (період, який не охоплювався первинною справою про оскарження звільнення). Тобто позивач не ставить питання про стягнення середнього заробітку, які гарантувались в межах ст. 119 КЗпП України.
Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те. що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №380/10537/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 11.03.2024