Справа № 600/4148/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
12 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Чернівецької митниці Державної митної служби України, Приватного підприємства "Захід" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Захід" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство "Захід" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості UA408000/2022/000199/2 від 08.12.2022 року, UA408000/2022/000204/2 від 09.12.2022 року та UA408000/2022/000236/2 від 27.12.2022 року.
Визнано протиправними та скасовано картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001448 від 08.12.2022 року, UA408020/2022/001457 від 09.12.2022 року, UA408020/2022/001544 від 27.12.2022 року.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Захід" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судовий збір в сумі 12278,00 грн.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Захід" за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Зокрема, позивач просить змінити рішення суду в частині стягнення судових витрат.
В свою чергу відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Також позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ПП «Захід» зареєстроване як юридична особа 29.01.2003 року та на постійній основі імпортує на митну територію України товари для наступного оптового продажу резидентам України, зокрема листове скло, дзеркала, хімічну продукцію (соду каустичну, соду харчову тощо).
2.06.12.2018 року Trakya Glass (продавець) та ПП «Захід» (покупець) уклали контракт на продаж №TGBZ-061218, надалі - «Контракт».
Згідно умов Контракту продавець відвантажує товари на умовах FOB Варна (Болгарія) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах (пункти 1.1,1.3), з оплатою із відстроченням платежу (пункт 4.1), із застосуванням банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700.000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 10).
Відповідно до пункту 1.2 Контракту у вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.
Додатковими угодами від 12.12.2019 року, 27.11.2020 року, 25.11.2021 року, 18.04.2022 року сторони зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023 року; змінювати вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023 року); збільшувати загальну вартість Контракту (на сьогодні - 35.000.000 дол. США: у зв'язку із військовою агресією російської федерації вирішили здійснювати поставку також автомобільним транспортом, для чого погодили порядок використання «Зворотної тари» у розумінні Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).
Кількість скла та дзеркал визначається в метрах квадратних відповідно до пункту 1.2 Контракту, що відповідає усталеній діловій практиці. Одиниця ціни скла та дзеркал, яка зазначена в прайс-листах, комерційних пропозиціях, інвойсах, графі 31 ЕМД («..опис товарів») тощо - це «кв.м.».
Згідно платіжних доручень в іноземній валюті №366 від 25.08.2022 року (550.000,00 дол. США), №367 від 29.08.2022 року (750.000,00 дол. США), №369 від 31.08.2022 року (950.000,00 дол. США), ПП «Захід» здійснив чергові оплати за Контрактом на загальну суму 2.250.000,00 дол. США
Trakya Glass виставила, зокрема, 5 інвойсів, кожен з яких на суму 14581,51 дол. США на поставку 2144,34 кв.м дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) за ціною 6,80 дол. США за 1 м. кв., : №0000116 651 від 05.12.22 року; №0000116661 від 05.12.22 року; №0000116662 від 05.12.22 року; №0000 116 663 від 05.12.22 року ; №0000116951 від 21.12.22 року;
Товар поставлено на умовах FCA Тирговіште. Доставка товару з місця поставки на митну територію України здійснена автомобільним транспортом до пункту пропуску Парубне. Вартість такого перевезення додана до ціни товару. У всіх випадках, за кожним окремо інвойсом, вартість доставки до митної території України (Порубне) склала 38 000,00 грн.
Вартість доставки зазначена в долучених до ЕМД документах (рахунку та довідці перевізника) і становить 78200,00 грн.
07.12.2022 року позивачем до митного оформлення була подана митна декларація 22UA408020062373U5 із товаросупровідними документами, зокрема: пакувальний лист (Packing list)0000116651 від 05.12.2022, рахунок-фаактуоа (інвойс) (Commercial invoice) 0000116651 від 05.12.2022, автотранспортна накладна (Road consignment note) 355387 від 05.12.2022, некласифікований комерційний документ- комерційна пропозиція від 17.09.2022, банківські платіжні документи, що стосується товару від 25.08.2022, 29.08.2022, 31.08.2022, рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортні - експедиційні послуги від 05.12.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.12.2022, виписка з бухгалтерської документації від 06.10.2022, прейскурант (прайс- лист) виробника товару від 27.09.2022, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експерною організацією від 11.10.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.11.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.11.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н 18.04.2022 (контракту) від 18.04.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № TGBZ-061218 від 06.12.2018, договір (контракт) про перевезення № 1/18/04 від 18.04.2022, декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером від 05.12.2022, інші некласифіковані документи, заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів.
08.12.2022 року Чернівецькою митницею Держмитслужби України, за результатами розгляду митної декларації типу №22UA408020062373U5, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2022/000199/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов'язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості.
Підставою для коригування митної вартості товару в зазначеному рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: відповідно до п.2.1 контракту від 06.12.2018 всі ціни на товари оговорюються у Пропозиціях продавця. Згідно п.3.2 контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі Замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано; в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367 та від 31.08.2022 №369 зазначено лише номер контракту, загальна сума оплати становить 2250000,00 дол.США. При цьому, вартість здійсненої поставки складає 14581,51 дол.США. Таким чином, здійснений платіж не підтверджує оплату даної партії товару; у Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення діапазону ринкових цін на ввезений в Україну товар з Болгарії у графі «Аналіз ринку продажу» зазначено лише посилання на Інтернет-ресурси, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 N1440 «Про затвердження Національного стандарту N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень; в прайсі від 27.09.2022 б/н в описи товару заявлено «Дзеркало 4 мм» без зазначення розмірів, на які йде посилання у гр.31 митної декларації від 07.12.2022№UА408020/2022/062373 та інвойсі від 05.12.2022 №0000116651, а ціна виставлена за м2; пунктами 1 та 3 договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2022 №2/18/04 передбачена наявність Заявки, яка є невід'ємною частиною договору, та в якій відображаються істотні
Згідно ч.2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (зокрема Заявку, для підтвердження умов перевезення та вартості транспортування, яка є складовою митної вартості товару),якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями у відповідності до вимог положень ПКМУ від 10.09.2003 N1440 «Про стандарту затвердження Національного N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).
Відповідно до ч.6 ст.53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом не було подано жодних додаткових документів. Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів. Згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ митим органом здійснено коригування митної вартості товару.
09.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію UA22UA408020062971U0 із товаросупровіднии документами.
09.12.2022 року Чернівецькою митницею Держмитслужби України, за результатами розгляду митної декларації типу №22UA408020062971U0, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2022/000204/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов'язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості.
Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
27.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію UA22UA408020062971U0 із аналогічним пакетом.
27.12.2022 року Чернівецькою митницею Держмитслужби України, за результатами розгляду митної декларації типу №22UA408020062971U0, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408020/2022/000236/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов'язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості.
Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначив ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:
1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;
3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;
4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;
6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);
7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;
10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).
Враховуючи зазначене, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.
Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
В постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, перелік яких наведений у тексті таких рішень. Однак, за результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у оскаржуваних рішенні, а також із доводами представника відповідача, в частині того, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2018 року між Тракія Глас Болгарія ЄAT / Trakya Glass Bulgaria EAD, як продавцем, та ПП «Захід», як покупцем, укладено контракт на продаж №TGBZ-061218.
Відповідно до умов контракту продавець зобов'язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах (пункту 1.1; 3.1) з оплатою із відстроченням платежу на протязі 120 днів після відвантаження товару у порту або мірі реалізації (пункт 4.1), із застосуванням банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700 000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 10).
Пунктом 2.2 Контракту визначено, що у вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.
Згідно пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту кількість кожної партії товару, що поставляється згідно цього контракту, повинна бути визначена у інвойсах правця в метрах квадратних.
Додатковими угодами від 12.12.2019 року, 27.11.2020 року, 25.11.2021 року, 18.04.2022 року сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023 року; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023 року); збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США); порядок використання «Зворотної тари»; вирішили застосовувати правовий режим ввезення у рамках торгівельної операції Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).
ПП «Захід» здійснено оплати за Контрактом на загальну суму 3300000, 00 дол. США за платіжними дорученнями в іноземній валюті: №366 від 25.08.2022 року 550000,00 дол. США, №367 від 29.08.2022 року 750 000,00 дол. США, №369 від 31.08.2022 року 950000,00 дол. США, №389 від 23.12.2022 року 100000,00 дол. США, №391 від 30.12.2022 року 500000,00 дол. США, №396 від 18.01.2023 року 450000,00 дол. США).
Trakya Glass виставила 6 інвойсів, кожен з яких на суму 12 651,61 дол. США на поставку 2144,34 кв.м дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) за ціною 5,90 дол. США за 1 м. кв., зокрема: 1) №0000116886 від 15.12.22 року; 2) №0000116909 від 17.12.22 року; 3) №0000117277 від 17.01.23 року; 4) №0000117629 від 08.02.23 року; 5) №0000117697 від 10.02.22 року; 6) №0000117721 від 13.02.23 року.
За таких обставин суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД від 21.12.2022 року №22UA408020066351U2, від 22.12.2022 року №22UA408020066581U0, від 19.01.2023 року № 23UA408020003667U3, від 10.02.2023 року №23408020010324U7, від 13.02.2023 року №23UA408020010995U1, від 16.02.2023 року №23UA408020012034U7 вартості товару, Дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4мм, розміром 3210x2250 мм, марки MIRROR: - 9 каркасів з деревини по 33 листа у кожному каркасі - всього 2144,34 м2. Для будівельної галузі. Виробник TRAKYA GLASS BULGARIA EAD. Країна виробництва: BG. Торговельна марка SISECAM, саме згідно вартості, вказаної у зазначених вище інвойсах 12651,61 долар США.
Стосовно посилань відповідача в оскаржуваних рішеннях про ненадання декларантом «пропозицій» та «замовлень» покупця згідно Контракту, суд вірно вказав, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як «замовлення покупця» обумовила висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсів та експортної декларацій виробника товару.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідачем в оскаржуваних рішеннях стовного того, що здійснені згідно платіжних доручень платежі не підтверджують оплату даної партії товару, оскільки у них зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 року №TGBZ-061218, оскільки згідно карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивачем до митного оформлення надавалися Додаткові угоди від 12.12.2019 року, 27.11.2020 року, 25.11.2021 року, 18.04.2022 року, згідно яких сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар.
Тобто умови Контракту та додаткових угод передбачають різні варіації оплат товару: на умовах відстрочення платежу до 120 днів (п. 4.1.), на строк 180 днів на умовах банківської гарантії (розділ 10); по передоплаті (додаткова угода від 12.12.2019 року). При цьому, взаємовідносини між TRAKYA GLASS BULGARIA EAD та ПП «Захід» мають тривалий характер, а тому суд не вбачає порушень «ділової мети» у взаєморозрахунках між ними не по окремих поставлених партіях товару, а сукупним методом за декілька поставлених партій.
Щодо неврахування митним органом, згідно оскаржуваних рішень, Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару, необхідно зазначити, що у розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, відсутній обов'язок оцінювача формувати додатки до висновку.
Варто зауважити, що експертний висновок не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.
Крім того, експертний висновок про вартісні характеристики товару не повинен, в обов'язковому порядку, відповідати вимогам Постанови №1440 («Стандарт оцінки»), як вважає митний орган.
Стандарт оцінки затверджений на підставі частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За змістом частини 6 вказаної статті стандарти є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Пункт 56 «Стандарту оцінки», на який посилається відповідач, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна. Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Натомість, частина 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість дзеркала 4 мм відповідає ринковій ціні (діапазон від 3 до 8 дол. США за 1 кв.м).
Також, відносно доводів відповідача, що позивач документально не підтвердив складову митної вартості «перевезення» тому, що до ЕМД не долучені «заявки на перевезення», судом встановлено судом та підтверджується переліком документів, які описані у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за кожною ЕМД декларант надав митному органу договір перевезення, рахунок на оплату із зазначенням вартості перевезення, зокрема до митної території України, довідку перевізника із зазначенням аналогічних відомостей, а також міжнародну ТТН (CMR). Отже декларант долучив документи, які передбачені пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України - «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».
Позивачем в ході розгляду справи не заперечувався факт того, що митний орган дійсно набув права вимагати додаткові документи щодо транспортних витрат, оскільки декларант надав відомості про вартість 3-х перевезень (3 *38000,00 грн.), однак додав до вартості за 3-ма інвойсами вартість одного перевезення (38 000,00 грн.). Ця помилка мала ознаку технічної та обумовлена тим, що за день до оформлення відповідної ЕМД декларант подавав іншу ЕМД з одним інвойсом та одним «перевезенням» на суму 38 000,00 грн.
Слід зазначити, що специфіка спірних правовідносин полягає у точності та вірності проведення розрахунків усіх складових, які формують митну вартість товару, однак, допущення математичних помилок чи неточностей у певних документах, не позбавляє митного органу права власного розсуду щодо наведених у таких документах числових показників, які в сукупності з всіма іншими документами надають можливість визначити митну вартість товару. зазначена помилка на думку суду не може пояснити підвищення ціни з 0,61 дол. США за 1 кг. до 1,12 дол. США за 1 кг. як це зробили посадові особи відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункт 8).
Суд дійшов вірного висновку, що підстав вважати митну вартість заниженою у відповідача не було, а тому і відсутня доцільність витребовувати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, підготовлені у відповідності до вимог Постанови КМУ від 10.09.2003 року №1440 (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).
Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість сумнівів у митниці щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів під час їх митного оформлення, як умови, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товару. Адже, відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв'язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються. При цьому, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.
Варто наголосити, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
В оскаржуваних рішеннях зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару, а саме: МД №UА209170/2022/74672 від 26.09.2022 «Дзеркала скляні, одна із сторін покрита сріблом, без рам в листах - розміром 3210x2250x4мм, 2022,30м2.», рівень митної вартості 1,12 $/кг.
Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Таким чином, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
За викладених вище обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
При цьому, судовим розглядом підтверджено, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. При цьому, митним органом як суб'єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Відтак, зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про безпідставність та необгрутованість оскаржуваного Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарі.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, в якій останній просить суд змінити рішення в частині стягнення судових витрат, виклавши пункт 6 резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути на користь Приватного підприємства Захід за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.», колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що позивача просив суд першої інстанції стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., надану адвокатом Колесніком В.В.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав: договір на правничу допомогу; рахунок на оплату; платіжну інструкцію про сплату позивачем наданих послуг у розмірі;
В свою чергу, суд, оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, врахувавши принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 5000 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності. При цьому, судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, де суд касаційної інстанції зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, де зокрема зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19.
Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що 5000 грн у відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
01 лютого 2024 року позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про відшкодування за рахунок відповідача втрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., понесені ним, за розгляд справи в апеляційному суді.
Розглянувши заяву позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17.
Судом встановлено, що позивачем надано суду такі докази: копію Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022 року; копію платіжної інструкції № 285 від 31.01.2024 року; копію виписки банку про зарахування коштів від 31.01.2024 року; копію додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023 року; опис наданих послуг.
Таким чином, згідно вказаних доказів, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
У контексті викладеного вище, колегія суддів наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у суді апеляційної інстанції, суд повинен врахувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
Врахувавши складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необгрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.
На переконання колегії суддів, позивачем необґрунтовано заявлено до відшкодування витрати по професійній правничій допомозі в розмірі 5000 грн, що мають стягуватися з відповідача за надання послуг на стадії апеляційного супроводження справи, оскільки адвокат, який надавав правничі послуги не змінювався з моменту звернення позивача до суду з даним позовом, позиція сторін йому була відома і не потребувала додаткового чи повторного вивчення. Обставини справи, законодавство, що регулює спірне питання також були відомі.
Наведене свідчить, що підготовка до апеляційного розгляду у даній справі, на стадії апеляційного оскарження не потребувала від адвоката великого обсягу аналітичної роботи.
З даного приводу також варто звернути увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у справі №2040/6747/18. Так, Верховним Судом зазначено, що «у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.»
Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, колегія суддів вважає, що сума витрат вказана заявником є завищено, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Чернівецької митниці відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Приватного підприємства "Захід" та Чернівецької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства "Захід" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.