Справа № 200/3651/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
12 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
30 січня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність їїдоводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач 12.05.2022 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За результатами розгляду цієї заяви та доданих до неї документів територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято рішення від 19.05.2022 № 025450007668, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Зокрема, згідно цим рішенням до пільгового стажу позивачу не зараховано жодного періоду роботи, оскільки ним не подано довідок з метою підтвердження пільгового стажу.
Не погоджуючись із рішенням від 19.05.2022 № 025450007668, позивач оскаржив його в судовому порядку, заявивши при цьому позовні вимоги щодо зобов'язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах з 17.05.2022, зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 01.09.1993 по 23.06.1997; 02.10.1997 по 15.11.2007; з 27.11.2007 по 10.11.2008; з 17.11.2008 по 12.10.2009; з 22.10.2009 по 31.03.2010; з 10.05.2010 по 31.05.2013; з 01.06.2013 по 08.12.2015; з 10.12.2015 по 24.05.2016; з 03.08.2016 по 17.05.2022 та зарахувавши до страхового стажу роботи період навчання з 01.09.1993 по 23.06.1997 та періоди роботи з 04.06.1996 по 30.07.1996 та з 15.04.1997 по 04.05.1997.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 120/4263/22, яке набуло законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Зокрема:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.05.2022 № 025450007668 про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 02.10.1997 по 15.11.2007, з 22.10.2009 по 31.03.2010, з 10.05.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 08.12.2015, з 10.12.2015 по 24.05.2016, з 03.08.2016 по 17.05.2022 та зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.06.1996 по 30.07.1996 та з 15.04.1997 по 04.05.1997.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду у справі № 120/4263/22, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуло заяву позивача про призначення пенсії від 12 травня 2022 року та зарахувало підтверджені судовим рішенням періоди його роботи до пільгового стажу, визнавши при цьому загальний страховий стаж в 44 роки 19 днів та пільговий стаж - 22 роки 4 місяці 25 днів. Однак, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено, про що винесено рішення від 07.10.2022 №025450007668. Причиною такої відмови слугувала відсутність необхідного пільгового стажу в 25 років, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В цьому ж рішенні Головне управління не зарахувало до страхового стажу позивача період навчання в Селидівському гірничому технікумі згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про період навчання.
Вважаючи дане рішення відповідача від 07.10.2022 №025450007668 протиправним та таким, що винесене без врахування висновків суду у справі № 120/4263/22, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058-ІV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій було доповнено Закон № 1058-ІV розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017.
Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
В той же час частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Отже, аналіз ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV на підставі якої позивач просив призначити йому пенсію дає підстави для висновку, що умовою реалізації цього права є:
- робота особи не менше 25 років на посадах за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України (Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202);
- зайнятість особи повний робочий день на роботах згідно затвердженого Кабінетом Міністрів України Списком.
При цьому вік заявника не є істотною умовою для призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV адже вказаний вид пільгової пенсії призначається незалежно від віку.
При розгляді даної справи найбільш ключовою і визначальною обставиною є те, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 07.10.2022 №025450007668 винесене відповідачем в межах процедури виконання іншого судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 120/4263/22.
Тобто, приймаючи спірне рішення відповідач фактично виконував попереднє судове рішення, за яким на нього покладався обов'язок щодо:
- повторного розгляду заяви позивача від 12.05.2022;
- зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 02.10.1997 по 15.11.2007, з 22.10.2009 по 31.03.2010, з 10.05.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 08.12.2015, з 10.12.2015 по 24.05.2016, з 03.08.2016 по 17.05.2022 та зарахування до страхового стажу періоди роботи з 04.06.1996 по 30.07.1996 та з 15.04.1997 по 04.05.1997.
Відповідно, за наслідками виконання судового рішення у справі № 120/4263/22 відповідач визначив позивачу пільговий стаж в 22 роки 4 місяці 25 днів. Таким чином, оскільки визначений в цьому випадку пільговий стаж позивача виявився меншим за мінімально необхідний в 25 років, тому суд погоджується із доводами органу Пенсійного фонду, що за таких обставин підстав для призначення позивачу пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV не має. А отже, і підстав для скасування рішення відповідача від 07.10.2022 №025450007668 суд також не знаходить.
Щодо визначених у даній позовній заяві періодів трудової діяльності позивача, які, як вважає позивач, безпідставно не були зараховані відповідачем до його пільгового стажу, а саме: періоду навчання з 01.09.1993 по 23.06.1997 в Селидівському гірничому технікумі, а також періодів роботи з 04.06.1996 по 30.07.1996, з 13.01.1997 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 04.05.1997, з 27.11.2007 по 10.11.2008, з 17.11.2008 по 12.10.2009, з 18.05.2002 по 31.05.2022 то колегія суддів наголошує, що обов'язок по зарахування даних періодів не був визначений для відповідача судовим рішенням від 16.08.2022 у справі № 120/4263/22, а тому виконання такого судового рішення не передбачало можливість врахування цих періодів роботи при повторному розгляді заяви позивача від 12.05.2022 про призначення пенсії.
Як зазначено у частині 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку колегія суддів вважає, що оцінку можливості зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1993 по 23.06.1997 в Селидівському гірничому технікумі уже надано в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 120/4263/22, де зроблено висновок про неможливість зарахування цього періоду та відмовлено в позові в цій частині. При цьому, такий висновок суду був підтриманий за наслідками перегляду відповідного рішення судом апеляційної інстанції.
Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 78 КАС України переоцінка уже встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставин в межах цього спору є неможливою, а тому вимоги позивача в цій частині позову є безпідставними.
Щодо вимог позивача про зарахування до його пільгового стажу періодів роботи 04.06.1996 по 30.07.1996, з 13.01.1997 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 04.05.1997, з 27.11.2007 по 10.11.2008, з 17.11.2008 по 12.10.2009 то вказані періоди трудової діяльності позивача вже були предметом заявлених ним позовних вимог у справі № 120/4263/23.
Зокрема, як слідує зі змісту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2022, позивачем в межах справи № 120/4263/22 заявлялись позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи, зокрема, з 01.09.1993 по 23.06.1997,…. з 27.11.2007 по 10.11.2008; з 17.11.2008 по 12.10.2009…..
В той же час співставивши відповідні спірні періоди трудової діяльності у справі №120/4263/22 та у даній справі суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем в межах цього спору періоди з 04.06.1996 по 30.07.1996, з 13.01.1997 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 04.05.1997 в повному обсязі охоплювалися періодом, що був предметом вимог у справі № 120/4263/22 - з 01.09.1993 по 23.06.1997. А періоди з 27.11.2007 по 10.11.2008 та з 17.11.2008 по 12.10.2009 взагалі є тотожними вимогами у цих двох справах.
Таким чином оскільки в задоволені позовних вимог позивача щодо спірних періодів в межах справи № 120/4263/23 було відмовлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і обов'язку для ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зарахування таких періодів рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 не містило, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цьому випадку правових підстав та зобов'язань для відповідача зарахувати такі періоди до пільгового стажу при повторному розгляді заяви позивача від 12.05.2022 - не було.
Також, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта частині вимог щодо періоду трудової діяльності позивача з 18.05.2022 по 31.05.2022, оскільки страховий стаж обчислюється по місяцю, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи, що звернення позивача за призначенням пенсії мало місце 12.05.2022, а первинне рішення про відмову у її призначенні було винесено органом Пенсійного фонду 19.05.2022, тому вимоги позивача щодо періоду його трудової діяльності з 18.05.2022 по 31.05.2022 вочевидь не були предметом оцінки відповідача при винесенні оспорюваних рішень як у справі № 120/4263/22 та і у даній справі.
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване позивачем у цій справі рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №025450007668 від 07.10.2022, було винесено відповідачем не за наслідками оцінки додаткових доказів чи обставин, які позивач наводить в якості обґрунтувань свого позову, а безпосередньо за насідками виконання судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії (зарахувати до стажу визначені періоди роботи та повторно розглянути заяву від 12.05.2022). Тобто, навіть зі змісту цього оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії №025450007668 від 07.10.2022 слідує, що відповідач не надавав оцінку іншим додатковим обставинам (окрім тих, що визначені в зобов'язальній частині судового рішення у справі № 120/4263/22), та доказам, поданим позивачем із первинною заявою про призначення пенсії від 12.05.2022.
Тобто ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №025450007668 від 07.10.2022 за одних обставин та доказів, в той же час як вимоги заявленого у цій справі позову обґрунтовуються зовсім іншими обставинами та доказами, які виходять за рамки розгляду первинної заяви позивача про призначення пенсії від 12.05.2022.
Позивач не звертався до відповідача із новою заявою про призначення пенсії із долученням до неї нових (додаткових) доказів, які могли б бути заново оцінені органом пенсійного фонду та слугувати підставою для прийняття таким органом відповідного рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії яке, в свою чергу, може бути самостійним предметом судового спору.
Натомість, за наслідками повторного розгляду заяви позивача від 12.05.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняте рішення №025450007668 від 07.10.2022 на реалізацію виконання судового рішення від 16.08.2022 у справі № 120/4263/22. Т
Тому, оскарження цього рішення суб'єкта владних повноважень чи його скасування судом в межах застосованої позивачем в цьому випадку процедури загального судового порядку захисту шляхом подання нового позову, фактично зумовлює суд вдатися до переоцінки уже встановлених обставин та робити висновок про повноту чи неповноту виконання попереднього судового рішення, тобто виконувати функцію судового контролю згідно ст. 383 КАС України, що не може мати місця в окремому судовому провадженні.
Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі N 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі N 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі N 806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі N 580/3376/20.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.