Справа № 600/7994/23-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
12 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням,відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №600/287/23-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1980 по 18.08.1981. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.08.1980 по 18.08.1981рр. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про зарахування до страхового стажу періоду роботи нотаріусом з 22.05.1998 по 31.12.2004, а також проведення перерахунку пенсії у відповідності до отриманих доходів, згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022, з урахуванням наведених вище висновків суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року по справі №600/287/23-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. У задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - відмовлено. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 18.08.1981. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи нотаріусом з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 18.08.1981. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із урахуванням періодів роботи з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 18.08.1981 та у відповідності до отриманих доходів, згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022, починаючи з 24.05.2020 року.
На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №600/287/23-а видано виконавчий лист про: зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи нотаріусом з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 18.08.1981 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із урахуванням періодів роботи з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 18.08.1981 та у відповідності до отриманих доходів, згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022, починаючи з 24.05.2020 року.
10 жовтня 2023 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72989335 щодо виконання виконавчого листа виданого Сьомим апеляційним адміністративним судом по справі №600/287/23-а.
Листом від 31 жовтня 2023 року №2400-0802-5/45068 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням відкласти проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню, оскільки постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року по справі №600/287/23-а на адресу Головного управління надійшла лише 30 жовтня 2023 року за вх. №12894/7.
Листом від 15 листопада 2023 року №2400-0802-5/47470 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило, зокрема, відповідача про те, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №72989335 щодо виконання виконавчого листа Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №600/287/23-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області «про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії» повідомляємо, що на виконання рішення суду по справі №600/287/23-а ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов'язань.
16 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій просила застосувати до боржника заходів примусового виконання рішення за невиконання рішення без поважних причин, оскільки вона не згодна з проведеним перерахунком пенсії, здійсненим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на виконання рішення суду №600/287/23-а, оскільки при здійсненні перерахунку пенсії боржником не враховано лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022 року.
16 листопада 2023 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вимогу про надання уточненої інформації про виконання рішення суду в частині врахування отриманих доходів згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2445/АП/24-13-52 від 23.09.022 року.
На виконання вказаної вище вимоги, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направило на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист від 28 листопада 2023 року №2400-0802-5/49244, відповідно до якого у сформованій виписці «Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)» відсутня інформація з 2000 року по 2004 рік у зв'язку з неподанням суб'єктом господарювання ОСОБА_1 відповідної звітності.
04 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій повідомила, що станом на 04 грудня 2023 рішення суду не виконано. Лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2445/АП/24-13-52 від 23 вересня 2022 року Пенсійним фондом при виконанні рішення суду не враховано.
04 грудня 2023 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Акт державного виконавця, яким встановлено, зокрема, що рішення з виконання виконавчого листа №600/287/23-а від 03.10.2023 року Сьомого апеляційного адміністративного суду в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Україні Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із урахуванням періодів роботи з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 13.08.1981 та у відповідності до отриманих доходів, згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022, починаючи з 24.05.2020 року боржником не виконано, оскільки перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено із урахуванням періодів роботи з 22.05.1998 по 31.12.2004 та з 01.08.1980 по 18.08.1981 не у відповідності до отриманих доходів, згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022.
04 грудня 2023 року на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу у ВП №72989335, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що невиконання боржником рішення суду без поважних причин тягне за собою наслідки, в числі яких накладення штрафу.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у встановлений законом строк, а виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відтак, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Системний аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтвердженими належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі N?826/14754/17.
Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність не настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону N? 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N?640/9234/19.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20, від 31.05.2021 року у справі №560/594/20, від 31.05.2022 року у справі №360/940/20.
Крім того, варто звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин - наявні підстави для накладення шерифу, а у протилежному, випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
При цьому, позивач зобов'язаний був надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте, колегія суддів звертає увагу, що таких доказів позивач державному виконавцю не надав.
Обов'язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов'язань однак без врахування листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022 року, як про те було зазначено у вищеописаній постанові.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надавались докази, які б свідчили про вчинення ним дій зокрема, неможливості здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до отриманих доходів, згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області N 2445/АПП/24-13-52 від 23.09.2022, чи роз'яснення процедури стягувачу щодо необхідності подання відомостей для здійснення такого перерахунку після набрання законної сили рішенням суду.
При цьому, судом першої інстанції невірно встановлено, що державним виконавцем не з'ясовувались причини, які зумовили невиконання рішення суду.
Як встановлено з матеріалів справи, Державним виконавцем на адресу боржника в порядку ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» надсилалася вимога щодо надання уточненої інформації про виконання рішення суду.
Натомість боржник зазначав у своїх відповідях, як на постанову про відкриття виконавчого провадження так і на вимогу державного виконавця, що рішення суду виконано в повному обсязі, тобто про причини невиконання не повідомляв, про заходи вжиті ним після відкриття виконавчого провадження щодо проведення перерахунку пенсії у відповідності до отриманих доходів згідно листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області N 2445/АП/24-13-52 від 23.09.2022р. також не повідомляв. Після чого актом від 04.12.2023 виконавцем встановлено, що рішення суду виконано частково. Тому невиконання рішення суду боржником не було пов'язано з об'єктивно поважними обставинами або причинами.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що поважних причин невиконання рішення суду виконавцем не було виявлено, і такі причини не встановлені судом.
Водночас, обставини, на які позивач посилається, не є поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні закону, відтак не звільняють боржника від відповідальності за невиконання рішення.
Крім того, варто зазначити, що рішення суду у справі N 600/287-23-а, а також виконавчий документ, виданий на його підставі, містять зобов'язання пенсійного органу здійснити дії з урахуванням відповідних відомостей, що говорить про те, що виконання такого рішення не потребувало від боржника будь - яких надмірних чи спеціальних зусиль, не вимагало подолання будь-яких труднощів, технічних перешкод або виділення будь - якого додаткового фінансування.
Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що не підлягають оцінці доводи позивача про виконання рішення суду та доводи відповідача і третьої особи про часткове виконання рішення суду, оскільки в межах даної справи з огляду на предмет позову суд не встановлює факт виконання/невиконання боржником рішення суду, і що обставини підлягають оцінці під час розгляду заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України чи при оскарженні постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки така позиція призвела до винесення судом першої інстанції необґрунтованого рішення.
Натомість у відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, у межах заявленого спору необхідно було встановити факт виконання чи /невиконання виконавчого листа виданого на виконання рішення суду у справі № 600/287/23.
Оскільки, судом апеляційної інстанції було встановлено невиконання позивачем рішення суду без поважних причин, тому колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 04.12.2023 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП№ 72989335.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.