П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24588/23
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення: 21.11.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2023 та від 06.07.2023, щодо відмови у переведенні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року № 889;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2023 року пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993 року, з урахуванням вже виплачених сум, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.05.2023 року №91 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на момент звернення до відповідача виповнилось 69 років, а стаж державної служби складає більше 20 років, що підтверджується трудовою книжкою та довідками про заробітну плату. Позивач, посилаючись на діюче законодавство України та те, що за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за іншим законом, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, викладеної у листах відповідача від 16.06.2023 та від 06.07.2023, у переведенні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року № 889.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 21.11.2023р. та у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не зверталась з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та з заявою перерахунок пенсії, а відповідачем не було прийнято рішення з цього приводу.
Апелянт вважає, що відповідачем були подані заяви в порядку Закону України «Про звернення громадян», а листами № 15802-15318/С-02/8-1500/23 від 16.06.2023 та № 17990-17648/С-02/8-1500/23 від 06.07.2023 позивача було повідомлено про відсутність підстав для переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Таким чином, апелянт звертає увагу суду, що позивачем не було дотримано встановленого законодавством порядку звернення із заявою про призначення пенсії, а отже підстав для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії у територіального органу Пенсійного фонду України не існувало.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданими до суду матеріалами пенсійної справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
З 01.10.2017 ОСОБА_1 було переведено автоматично на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.06.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про перерахунок пенсії в якій просила провести перерахунок та виплату пенсії згідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки від 01.05.2023 р.
21.06.2023 р. Ставинчук звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про переведення та перерахунок пенсії в якій просила перевести її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» та провести перерахунок і виплату пенсії згідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки від 01.05.2023 року.
Листами Головного управління № 15802-15318/С-02/8-1500/23 від 16.06.2023 та № 17990-17648/С-02/8-1500/23 від 06.07.2023 позивачу було відмовлено у переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", а також у здійсненні перерахунку відповідно до довідки про заробітну плату від 01.05.2021 №91.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», діяв всупереч закону, оскільки позивач, в даному випадку, має усі законні права на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
В свою чергу судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2023 року пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» саме з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.05.2023 року №91, оскільки такі вимоги є передчасними, а відновленню підлягає лише порушене право, однак в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення призначення пенсії державного службовця за віком будуть порушені права позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 абз.1 статті 92 Конституції України).
За змістом ч.1 ст.9, ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За змістом ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ІII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-ІІІ (далі - Закон №889), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п.2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 з 01 травня 2015 року втратив чинність Закон №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
За змістом пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, але за певної додаткової умови, зокрема, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Разом з тим, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця, а саме певний вік і страховий стаж.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних Закону України №889 та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723 вік і страховий стаж.
Проаналізувавши наведені вище правові норми, колегія суддів зазначає, що із набранням чинності Законом №889 державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01 травня 2016 року посади державної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058, має необхідний страховий стаж, в тому числі понад 20 років на посадах державних службовців, а тому з урахуванням положень пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ.
При цьому, доводи ГУ ПФУ в Одеській області про те, що особи, яким до набрання чинності Законом №889 призначалася пенсія відповідно до Закону №3723, не мають права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону є безпідставними, оскільки ні статтею 37 Закону №3723, ні Законом №889 такі обмеження не встановлені, так як тлумачення відповідачем положень закону не відповідає принципу верховенства права.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії та здійснення відповідного перерахунку.
Наведеними вище правовим нормами передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Слід зазначати, що спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії на інший, крім того, їй вже призначалася пенсія по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723, з якої 01 березня 2022 року її автоматично переведено на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми колегія суддів зазначає, що позивач з урахуванням положень пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723, оскільки вона досягла встановленого Законом №1058 пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, в тому числі понад 20 років на посадах державних службовців, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у переведені з одного виду пенсії на інший є протиправною.
Конституційний Суд України у рішенні від 23.12.2022 року № 3-р/2022 зазначив, що юридичний механізм перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги є однією з конституційних гарантій дієвості права на соціальний захист.
У зв'язку з тим, що в підпункті 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 немає посилання на статтю 37-1 Закону № 3723, для суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, унеможливлено перерахунок розмірів пенсій, тобто їх осучаснення. Унаслідок цього існує відмінність у розмірах пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону № 723-ХІІ, залежно від часу призначення пенсій.
З огляду на наведене Конституційний Суд України визнав, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 суперечить частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 24, статті 46 Конституції України в тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" передбачено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає або суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним судом у постанові від 19.12.2023 по справі №600/947/23-а.
В апеляційній скарзі апелянт фактично не заперечує наявність права позивача на перехід з одного виду пенсії на інший, а лише вважає, що позивачем порушено порядок звернення з такою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме відповідач наголошує, що ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не зверталась з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та з заявою перерахунок пенсії, а відповідачем не було прийнято рішення з цього приводу.
Апелянт вважає, що відповідачем були подані заяви в порядку Закону України «Про звернення громадян», а листами № 15802-15318/С-02/8-1500/23 від 16.06.2023 та № 17990-17648/С-02/8-1500/23 від 06.07.2023 позивача було повідомлено про відсутність підстав для переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1.
Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Також надаючи оцінку питанню який повинен бути зміст заяви для призначення/ перерахунку пенсії, Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, висловив позицію, що заява про призначення/перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку №22-1, бо зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд касаційної інстанції зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Колегією суддів встановлено, що 01.06.2023 р. та 21.06.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області з заявами про перерахунок пенсії та з заявою про переведення та перерахунок пенсії.
Дослідивши вказані заяви встановлено, що резолютивні частини заяви містять вимоги позивача до ГУПФУ в Одеській області про проведення перерахунку та виплати пенсії згідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки від 01.05.2023 р. та з вимогами про переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» та провести перерахунок і виплату пенсії згідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки від 01.05.2023 року.
Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що подані в неналежній формі заяви перешкоджають в прийнятті рішення про проведення або про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
При цьому, листами Головного управління № 15802-15318/С-02/8-1500/23 від 16.06.2023 та № 17990-17648/С-02/8-1500/23 від 06.07.2023 позивачу було відмовлено у переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", а також у здійсненні перерахунку відповідно до довідки про заробітну плату від 01.05.2021 №91.
Колегія суддів наголошує, що зазначені листи не містять вказівки на те, що позивачем подана заява невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку, а тому доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки зміст заяви ОСОБА_1 очевидно дає змогу оцінити намір заявник, листи ГУПФУ № 15802-15318/С-02/8-1500/23 від 16.06.2023 та № 17990-17648/С-02/8-1500/23 від 06.07.2023 фактично є рішеннями про відмову у задоволенні заяви позивача, оцінка яким надана судом першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук