П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12788/22
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменка К.С.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Качуренко В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
ТОВ “Дунайська імпортна компанія” звернулася до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просила суд:
визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року;
визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року;
стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” судовий збір за подачу позову у розмірі 4962,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, щодо доводів відповідача про платіжний документів про сплату вартості за товар зазначає, що позивачем фактично сплачено за товар саме ту суму грошових коштів, яка відповідає заявленій декларантом митній вартості під час подання ним МД. До того ж, виходячи з умов поставки товару та відповідно до порядку, що передбачений ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, жодні додаткові витрати не підлягають додаванню до митної вартості та такий товар має бути розмитнений за першим методом, тобто за ціною договору/контракту (вартість операції). Таким чином, як стверджує позивач, у відповідача відсутні підстави для коригування митної вартості в бік збільшення та товар мав бути розмитнений за вартістю операції, як наслідок, прийняте відповідачем рішення про коригування є неправомірним та підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,- задоволено.
Визнано противоправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року.
Визнано противоправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року.
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ судовий збір у розмірі 4962,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що декларантом не було підтверджено таку складову митної вартості, як ціна товару, а саме не надано платіжного документу, який підтверджує здійснення оплати за товар. Таким чином, у відповідача була підстава відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Вказує, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, які не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2022 року між фірмою “GoldDen Denys Kostiukov” (Постачальник), та товариством з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” укладено контракт на поставку № 12/22 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, зазначений у замовнику покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невідємною частиною цього контракту, в порядку на та умовах, обумовлених договором.
Згідно з п.3.1 Контракту № 12/22 оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: 100% від вартості партії товару у якості передоплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Відповідно до п.4.4 Контракту № 12/22 обов'язок та витрати з транспортування товару до порту / місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Пунктами 7.1 та 7.2 Контракту № 12/22 визначено, що товар постачається покупцеві в тapi постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування маркування товару та постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 12/22 “GoldDen Denys Kostiukov” поставила ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” товар - морква свіжа, вагою 21 600 кг (нетто), країна виробництва - Польща.
23.03.2022 року ТОВ “ОТОМАН” діючи в інтересах ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Відповідача - Львівської митниці - відокремлений підрозділ Державної митної служби України, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару МД № UA209170/2022/017812 від 23.03.2022 року, а саме - морква свіжа, вагою 21 600 кг (нетто), країна виробництва - Польща.
Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи. Окремо зазначаємо, що Відповідачем не було аргументовано, що призвело до необхідності вимагати такі додаткові документи.
У відповідь Декларантом надіслано лист № 23/03-22/2 від 23.03.2022 р. разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) № 12/03/2022 від 18.03.2022 року, копія митної декларації країни відправлення № 22PL341010E0080930 від 18.03.2022 р., висновок експерта № 20-07/03-2022 від 23.03.2022 року.
24.03.2022 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року, а згодом - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року.
Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме, збільшено до USD 6881,76, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 4752,00.
У Рішенні про коригування в якості підстави збільшення митної вартості Відповідачем зазначено наступне:
“Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
- У контракті №12/22 від 09.03.2022 п. 3. “Умови платежу” у п.3.1 вказано, що оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% від вартості партії товару у якості передоплати; 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. У п. 3.2 цього ж контракту вказано: якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу не зазначено умов оплати поставки такого товару то оплата здійснюється у відповідності до ч. 2 пункту 3.1. Проте в комерційному інвойсі від 18.03.2022 № 12/03/2022 в графі термін оплати зазначена дата оплати 14.02.2022 але декларантом не надано платіжного документу.
- У п.4.6 контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано “умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару”, зазначений документ до митного оформлення не подавався.
- В. п.7.1 та 7.2 “у вартість товару включається вартість тари, упаковки і маркування”, проте, у комерційному інвойсі та в інших товаросупровідних документах відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
- Відповідно до вимог ЗУ “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR- зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В CMR б/н від 18.03.2022 у гр. 22 та 23 відсутні підписи відправника та перевізника.
- Також в графі 44 митної декларації вказано зовнішньоекономічний контракт за кодом 4104 “Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів”, а також в полі електронного інвойсу “виробник товару” виробником зазначено відправника, хоча в жодному з поданих до митного оформлення документів не зазначено відомості про виробника, а також з відкритих джерел а саме з ресурсу www.owg.pl у розділі класифікація діяльності підприємства немає виду діяльності вирощування чи виробництво с/г культур, а тільки продаж. Отже немає жодних підтверджень, що відправник є виробником товару.
Не погоджуючись із прийнятими Львівською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації), а тому прийшов до висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.
У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.
Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, щодо посилань у рішенні на відсутність документального підтвердження такої складової вартості товару як упаковка, суд зазначає.
Відповідно до розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Відповідно до п.7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Отже, відповідно до умов зазначеного Контракту обов'язок пакування покладається на Постачальника товару та при постачанні Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Згідно Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією “GoldDen Denys Kostiukov” не передбачалось.
Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Щодо посилання митного органу на ненадання до митного оформлення замовлення покупця, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із контракту, а саме у п.4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п.4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в нормах МК України взагалі не згадується такий документ, як замовлення, або подібний до нього за сутністю, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення рішення про коригування, хоча ч.5 ст.53 МКУ передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в ч.2-4 ст.53 МК України. Тобто, митний орган не мав права вимагати від Декларанта та позивача такий документ, як замовлення.
Стосовно посилань митного органу на те, що у комерційному інвойсі від 18.03.2022 № 12/03/2022 в графі термін оплати дата оплати 14.02.2022 року та ненадання декларантом платіжного документу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено вище, що між постачальником товару - «GoldDen Denys Kostiukov» та позивачем укладено контракт на поставку сільськогосподарських товарів за №12/22 від 9.03.2022р. Постачальником та позивачем як сторонами Контракту було обрано таку умову оплати Товару, яка передбачена абз.2 п.3.1 Контракту, а саме: оплата 100% вартості Товару у якості передоплати. Так, в інвойсі за №12/03/2022 від 18.03.2022р., який був доданий Декларантом до МД, та на підставі якого здійснювалося декларування товару, вказано, що Товар вже сплачено (в Інвойсі є позначка «paid», що перекладається з англійської як «сплачено»).
Сплата Товару здійснювалась на підставі рахунка-проформи за №02/03/2022 від 10.03.2022р.. Проформа була надана до банку, в якому обслуговується позивач, у якості обґрунтування необхідності здійснити транскордонний валютний переказ. Проформа була сплачена шляхом здійснення банківського валютного переказу, що підтверджується платіжним доручення (SWIFT) №E2203110005FF002 від 11.03.2022р..
Таким чином, Постачальником було виставлено Проформу на суму 67940,00 євро, яка була сплачена Позивачем повністю, що підтверджує Платіжне доручення на суму 67 940,00 євро.
Проформою передбачається, що Позивачем передплачено поставку таких товарів:
- 86 000 кг (нетто) червоного буряку за ціною 0,31 євро за кілограм, вартістю 26 660,00 євро;
- 86 000 кг (нетто) цибулі за ціною 0,26 євро за кілограм, вартістю 22 360,00 євро;
- 86 000 кг (нетто) моркви за ціною 0,22 євро за кілограм, вартістю 18 920,00 євро.
Проформою передбачено, що кожна позиція з вищезазначеного списку товарів буде доставлятися чотирьома партіями, тобто 86 000 кг моркви доставлятиметься до України (СРТ Львів) чотирьома вантажними автомобілями по, приблизно, 21 500 кг моркви в кожній за ціною 0,22 євро за кілограм, загальною вартістю 4 730,00 євро за кожну партію. Зазначаємо, що відповідно до Інвойсу до вантажного автомобіля завантажили 21 600 кг моркви, тому вартість цієї партії Товару, виходячи з ціни 0,22 євро за кілограм, склала 4 752,00 євро.
Платіжним доручення передбачається, що 11.03.2022 року на розрахунковий рахунок Постачальника було переведено 67 940,00 євро (графа 32А) згідно з Контрактом у якості передплати за овочі відповідно до інвойсу-проформи (Проформа) № 02/03/2022 від 10.03.2022 року (графа 70).
Отже, беручи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що позивачем доведено, що ним було фактично сплачено саме 4 752євро за Товар, який поставлявся за передплатою на умовах поставки СРТ Львів за ціною 0,22євро за кілограм, тобто за ціною, яка була вказана в Інвойсі, та яка була заявлена Декларантом як митна вартість Товару, яка в подальшому була відкоригована в бік збільшення митним органом, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Що стосується вказаного в Інвойсі строку оплати Товару - 14.02.2022р., суд бере до уваги, що це є опискою, адже взагалі Контракт був укладений пізніше, а саме 9.03.2022р. До моменту укладення Контракту, передплат на підставі нього зроблено не було. Як зазначалося вище, за Товар було сплачено саме 11.03.2022р., що підтверджує платіжним дорученням.
Колегія суддів вважає, що вищезазначена описка є суто технічною і жодним чином не впливає на визначення митної вартості, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Що стосується посилань митного органу у рішенні на відсутність у CMR у гр.22 та 23 підписів відправника та перевізника, то колегія суд зазначає таке.
Відповідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.
Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов'язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи. Відповідно до ст.5 згаданої Конвенції достатньо внести надруковані підписи сторін договору перевезення. До того ж, у вантажній накладній наявний штамп перевізника. Таким чином, відправником та перевізником Товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).
Стосовно доводів відповідача про те, що в полі електронного інвойсу «виробник товару» виробником зазначено відправника, хоча в жодному з поданих до митного оформлення документів не зазначено відомості про виробника, отже немає жодних підтверджень, що відправник є виробником товару, то колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено під час судового засідання в апеляційному суді, що позивачем здійснювалася закупівля Товару безпосередньо у Постачальника, який в ході співробітництва ідентифікував себе саме в якості виробника Товару.
Так, позивачем здійснювалася закупівля товару безпосередньо в постачальника, жодних посередників як на території Республіки Польщі, так і на території України, залучено не було. Контракт на поставку товарів був укладений саме між позивачем та Постачальником без залучення третіх осіб. Позивач здійснював оплату вартості товару безпосередньо постачальнику, на підтвердження чого були надані відповідні докази. Постачальник в ході співробітництва ідентифікував себе саме у якості виробника товару.
Також митний орган в рішенні послався на інформацію з відкритих джерел, а саме з ресурсу www.owg.pl про те, що у розділі класифікація діяльності підприємства немає виду діяльності вирощування чи виробництво с/г культур, а тільки продаж.
Необхідно зазначити, що зазначений електронний ресурс не є офіційним державним ресурсом та дані, отримані з нього, не можна вважати допустимим доказом, адже не існує способів перевірити дійсність отриманих з цього електронного джерела даних. До того ж, навіть, якщо постачальником не зареєстровано у відповідному державному реєстрі Республіки Польща такий вид діяльності, як “вирощування чи виробництва с/г культур”, то це на значить, що постачальник не може провадити таку діяльність.
Позивачем не проводилася перевірка стосовно реєстрації тих чи інших видів діяльності Постачальника у відповідних реєстрах країни реєстрації Постачальника, адже відносини між Постачальником і державними органами/установами його країни реєстрації жодним чином не впливають на належне виконання ним умов Контракту.
На підтвердження походження Товару Постачальником було надано фітосанітарний сертифікат та сертифікат походження Товару, які були додані до МД.
Також, митним органом не обґрунтовано, яким чином на визначення митної вартості товару впливає той факт, що відправник певного товару може не бути його виробником.
Так, у рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином зазначення Контракту за кодом 4104, а не за будь-яким іншим кодом, впливає на визначення митної вартості Товару та на необхідність коригування заявленої Декларантом митної вартості.
Тому вказаний довід відповідача, як підстава для коригування митної вартості товару, судова колегія вважає необґрунтованим.
Стосовно доводів митниці про те, що зазначена у прайс-листі Постачальника цінова пропозиція є суб'єктивною (орієнтована безпосередньо на позивача) та не адресована необмеженій кількості заінтересованих покупців, слід зазначити наступне.
Колегія суддів зазначає, що митним органом не навів жодного нормативно-правового акту, яким би була закріплена форма прайс-листа та вимоги щодо його змісту, а тому не можна однозначно трактувати наданий Постачальником прайс-лист як такий, що був складений виключно для позивача. Зі змісту прайс-листа лише вбачається, що він був направлений на ім'я позивача та стосується ціни певного виду продукції Постачальника. Водночас, відповідач не довів, що цей прайс-лист відрізняється від усіх інших, які надаються Постачальником на ім'я інших покупців.
Крім того, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.
З наданого позивачем до митного оформлення документу вбачається, що останній містить відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки та інші відомості.
Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація, що міститься в прайс-листах, відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиції поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.
Що стосується доводів апелянта про те, що в Експортній декларація відображена інша ціна Товару, ніж в Інвойсі, то колегія суддів зазначає, що позивач жодним чином не впливає на дані, які вносяться до експортної декларації Постачальника.
При цьому, зазначена постачальником в експортній декларації вартість товару у польських злотих у перерахунку на евро є меншою, ніж зазначена вартість товару в комерційному інвойсі. Отже, вказана невідповідність за логікою могла бути лише підставою для зменшення позивачу заявленої митної вартості товару, а не для її збільшення.
На підставі вказаного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» та скасування спірних рішень митного органу.
При цьому, дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 12 березня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова