П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28130/23
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Дата і місце ухвалення: 12.12.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач здійснив позивачу виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 у меншому розмірі ніж встановлено Законом №3551-ХІІ, що, на думку позивача, є протиправним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення від 12.12.2023 р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що повноваження на вчинення дій, не передбачених Постановою №540, органам Пенсійного фонду України не передано, а отже відповідач не є належним відповідачем за заявленими вимогами.
Апелянт звертає увагу, що проведення таких виплат належить до повноважень структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. На органи пенсійного фонду України покладено лише обов'язок щодо перерахування сум грошової допомоги.
Апелянт зазначає, що Головне управління здійснило виплату у належному розмірі відповідно до Постанови КМУ № 540, суми невиплаченої станом на 1 серпня поточного року грошової допомоги, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТ «Укрпошта» були повернуті Пенсійним фондом України на рахунки Мінсоцполітики.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ) та має статус інваліда ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.12-15).
Крім того, згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 28.07.2010 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років як пенсіонер МВС України (а.с.11).
Судом встановлено, що у 2022 році позивачу нараховано та виплачено 3391,00 грн., як учаснику бойових дій до 05 травня 2022 року.
Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 09.08.2023 №2100-0213-6/25253 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області і одержує пільгу по категорії - особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни (а.с.23).
У своєму листі-відповіді №6833-6250/Ж-02/8-2100/23 від 05.09.2023, на звернення позивача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги, Головне управління ОСОБА_1 в Херсонській області повідомило, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 18.03.1998 та отримуєте пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII як особа з інвалідністю III групи, отриману при виконанні обов'язків військової служби пов'язані із захистом Батьківщини. Постановою 540 було передбачено, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснюється у 2022 році органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій. Щорічна разова грошова допомога ОСОБА_1 була виплачена як особі з інвалідністю внаслідок війни у червні 2022 року відповідно до Постанови №540 в сумі 3391,00 грн (а.с.22).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що виразилися у ненарахуванні та невиплаті йому у 2022 році, як особі з інвалідністю внаслідок війни, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а дії відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році з урахуванням приписів Постанови №540, а не Закону №3551-XII, є неправомірними.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
Так, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 13 доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пунктів 20-22 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17).
Водночас, згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 22, зокрема, відповідно до якого в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування (абз. 3 пп. 2 п. 22).
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року у редакції Закону № 367-ХІV, яка передбачає розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи - 7 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, положення абз. 3 пп. 2 п. 22 р. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, відповідно до якого в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, не були предметом розгляду КСУ.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX від 03.03.2022 року абзац перший пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України викладено у новій редакції.
Так, абзацом 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у редакції Закону № 2118-IX установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Відповідно до абз. 3 пп. 2 п. 22 р. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, 07 травня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою, зокрема, затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, згідно п. 5 якого виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком.
Згідно Додатку до вказаної Постанови № 540 «Розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи -3906 гривень; III групи - 3391 гривня.
Також, вказаною Постановою № 540 установлено наступне:
- виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється: органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій;
- розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., - Пенсійний фонд України.
Згідно обставин даної справи, ГУ ПФУ в Херсонській області здійснило виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі 3391 грн. на підставі Постанови КМУ № 540 від 07.05.2022 року.
Враховуючи наведені положення Постанови КМУ № 540 від 07.05.2022 року, колегія суддів приходить до висновку, що саме на органи Пенсійного фонду покладені повноваження щодо виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2022 році.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що головним розпорядником коштів на виплату спірної грошової допомоги є Мінсоцполітики та належним відповідачем у справі має бути місцевий орган соціального захисту населення за місцем проживання отримувача.
Оскільки, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснив ГУПФУ в Одеській області, колегія суддів не приймає такі доводи, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління ПФУ в Херсонській області є належним відповідачем у даній справі.
В свою чергу, вирішуючи справу по суті позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Так, у постанові від 13 червня 2023 у справі №560/8064/22 Верховний Суд зазначив, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
При цьому, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ;
3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог п. 5 ч.1 статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах: I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, з огляду на положення ч.3 ст. 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Верховний Суд дійшов висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році, слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 13.06.2023 року у справі № 560/8064/22 є обов'язковими для врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи.
Отже, враховуючи, наведені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2023 року по справі № 560/8064/22, позивач має право на отримання у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, у розмірі, встановленому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме 7-ми мінімальних пенсій за віком.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук