П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26677/23
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення: 14.12.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом громадянки Вірменії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, зобов'язання поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні, -
В жовтні 2023 року громадянка Вірменії ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДМС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію №342500 від 26.07.2023р., зобов'язання поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні, виданої громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в 2013 році вона отримала дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як дружина іммігранта, та була документована посвідкою на постійне проживання терміном дії «безстроково». У зв'язку з досягненням 45-річного віку 05.07.2023р. ГУ ДМС в Одеській області здійснило обмін посвідки на постійне проживання та видало позивачу посвідку нового зразку №900083419 від 05.07.2023р. з терміном дії до 05.07.2033р. Однак, рішенням №342500 від 26.07.2023р. Головне управління скасувало громадянці Вірменії ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі подання Головного управління СБУ у м.Києві та Київській області від 04.07.2023р. №51/1/3-4704 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таке рішення позивач вважає незаконним та зазначає, що воно не містить жодних конкретних обставин та фактів, які б підтверджували, що подальше проживання ОСОБА_1 в Україні загрожує національній безпеці держави. Іммігранта не було запрошено органом ДМС для надання особистих пояснень, чим позбавлено її можливості бути почутою. Позивач стверджувала, що вона не має уявлення на підставі чого її було віднесено до осіб, що створюють загрозу національній безпеці України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС в Одеській області №342500 від 26.07.2023р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ГУ ДМС в Одеській області поновити дію посвідки на постійне проживання, виданої громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ГУ ДМС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення від 14.12.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки інформації, які міститься у поданні Головного управління СБУ у м.Києві та Київській області від 04.07.2023р. №51/1/3-4704. Зокрема, у вказаному поданні зазначено, що за наявними в СБУ даними громадянка Вірменії ОСОБА_1 причетна до організації функціонування каналу нелегальної міграції вихідців співвітчизників з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. З вказаного слідує, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері та є передбаченою п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» підставою для скасування дозволу на імміграцію.
Також, апелянт посилається на те, що для прийняття остаточного рішення про скасування дозволу на імміграцію пояснення іммігранта з таких питань не мають значення, у зв'язку з чим ГУ ДМС в Одеській області не вбачало необхідності запрошувати громадянку Вірменії ОСОБА_1 для надання пояснень.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що позивачем ні в адміністративному, а ні в судовому порядку не оскаржувалось правомірність прийняття Головним управлінням СБУ у м.Києві та Київській області подання від 04.07.2023р. №51/1/3-4704 та не перевірялась достовірність встановлених у ньому обставин.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.04.2013р. громадянка Республіки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про надання їй дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» - у зв?язку з тим, що вона перебуває у шлюбі з іммігрантом.
Чоловік заявниці - громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданою 03.06.2010р. ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області.
Факт перебування у шлюбі з іммігрантом підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 15.08.2012р. відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновському районі Одеського міського управління юстиції.
Рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 03.07.2013р. №342500 громадянка Республіки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала дозвіл на імміграцію в Україну. Разом із нею дозвіл на імміграцію було надано її неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
05.07.2023р. ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_3 , отриманою в порядку обміну у зв?язку з досягненням 45-річного віку.
17.07.2023р. до ГУ ДМС в Одеській області надійшло подання Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області від 04.07.2023р. №51/1/3-4704 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до інформації, зазначеної у поданні ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки, отримано інформацію стосовно громадянки Вірменії ОСОБА_1 , яка за наявним даними причетна до організації функціонування каналу нелегальної міграції вихідців співвітчизників з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України.
Згідно зазначеного подання, наявні у Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку має завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв'язку з чим Головним управлінням СБУ планується прийняти рішення про заборону вказаній іноземній громадянці в'їзду на територію України.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян, Головне управління СБУ у м. Києві та Київській області клопотало перед ГУ ДМС в Одеській області розглянути питання щодо скасування громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в України, а також проінформувати про прийняте рішення.
26.07.2023р. начальником ГУ ДМС в Одеській області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 .
Того ж дня, ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення №342500 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №342500 від 03.07.2013р., виданого громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». Також, скасовано видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 на підставі п.п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018р. №321.
Про прийняте рішення ГУ ДМС в Одеській області повідомило ОСОБА_1 листом від 27.07.2023р.
Не погоджуючись з правомірністю рішення ГУ ДМС в Одеській області від 26.07.2023р. №342500 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що мотивація висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменії ОСОБА_1 , затвердженого 26.07.2023р. відповідачем, повністю дублює зміст листа Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, що само по собі свідчить про необ'єктивність такого висновку. Матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких документів Головним управління СБУ у м. Києві та Київській області зроблено висновок про наявність підстав для скасування позивачеві дозволу на імміграцію в Україну, як і будь-яких доказів, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку в Україні. Суд звернув увагу, що ГУ ДМС в Одеській області не вживалися заходи щодо витребування документів у ініціатора подання від 04.07.2023р. №51/1/3-4704, на яких ґрунтуються доводи та висновки останнього. Крім того, відповідачем не було запрошено позивача для надання пояснень. Зазначені обставини, за висновками суду, свідчать про формальний підхід відповідача під час розгляду подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, а скасування позивачеві дозволу на імміграцію в Україну здійснено за відсутності підстав, визначених ст.12 Закону №2491-III.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. №2491-III (далі - Закон №2491-III)
Частиною першою статті 4 Закону №2491-III (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Згідно п.6 ч.2 ст.4 Закону №2491-III квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначено статтею 12 Закону №2491-III. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р. (далі - Порядок №1983).
Пунктом 21 Порядку №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно п.22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Відповідно до п.23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Як вже зазначалося колегією суддів, дозвіл на імміграцію громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був скасований рішенням ГУ ДМС в Одеській області №342500 від 26.07.2023р. на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону №2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні).
Підставою для прийняття такого рішення стало подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 04.07.2023р. №51/1/3-4704 про скасування дозволу на імміграцію в Україну у зв'язку з тим, що дії вказаної особи становлять загрозу національній безпеці України. Згідно зазначеного подання громадянка Вірменії ОСОБА_1 причетна до організації функціонування каналу нелегальної міграції вихідців співвітчизників з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України.
У постанові від 13.02.2020р. у справі №823/1499/17 Верховний Суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну за п.3 ч.1 ст.12 Закону №2491-III є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України чи громадському порядку в Україні. При цьому, Суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як доведення вини іммігранта у кримінальному чи адміністративному провадженні.
За змістом статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-XII на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.24 Закону №2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Отже, саме СБУ наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020р. у справі №480/296/19 наголошував, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб'єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС, як суб'єкта управлінської діяльності, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб'єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.
Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).
Для цього законодавець у пункті 23 Порядку №1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Тобто, Порядок №1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення.
Вказана норма Порядку №1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень. Втім, саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв'язків, сім'ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.
Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які наслідки воно матиме для іммігранта.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.02.2024р. по справі №260/5694/22.
Як у висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 від 26.07.2023р., так і у спірному рішенні №342500 від 26.07.2023р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну №342500 від 03.07.2013р., ГУ ДМС в Одеській області обмежилося загальним посиланням на подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 04.07.2023р. №51/1/3-4704 та викладену в ньому інформацію.
Проте, відповідачем не зазначено посилання на жодний доказ на підтвердження вчинення позивачем дій, спрямованих на встановлення наявності підстав для застосування положень п.3 ч.1 ст.12 Закону №2491-III. Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДМС в Одеській області не мало належних та допустимих доказів, що дії позивача загрожують національній безпеці України.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що отримане ним подання Служби безпеки України є належною підставою для прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні, оскільки з ґрунтовного аналізу пунктів 21-22 Порядку №1983 вбачається, що подання регіонального органу СБУ є підставою для порушення питання щодо скасування органами ДМС України дозволу на імміграцію іноземця.
В свою чергу, органи ДМС, згідно з пунктом 23 Порядку №1983, мають повноваження на всебічне вивчення даного подання, затребування додаткової інформації, як в ініціатора подання, так і в інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також одержання пояснення від самого іноземця, стосовного якого розглядається питання щодо скасування дозволу на імміграцію, шляхом його запрошення до органів ДМС України.
Лише за результатами аналізу цієї інформації органи ДМС приймають відповідне рішення.
Відтак, апеляційний суд вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо обов'язкового та безальтернативного характеру для нього подання УСБУ, яке, в свою чергу, також не містить інформації про дії позивача, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
На користь висновку колегії суддів щодо необхідності доведення належними доказами наявності обставин, що свідчать про те, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, свідчить і те, що Постановою КМУ №58 від 19.01.2024р. внесено зміни до п.22 Порядку №1983, та визначено, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Тобто, законодавець унормував необхідність документального підтвердження підстав для скасування дозволу на імміграцію, вказаних у поданні органів, зазначених в абзаці другому пункту 21 Порядку №1983.
У постанові від 10.06.2022р. по справі №640/13572/20 Верховний Суд звернув увагу, що територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання. Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено обставин, які б свідчили чи підтверджували вчинення позивачем дій, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Слід звернути увагу на те, що ГУ ДМС в Одеській області при прийнятті оскаржуваного рішення не запросило позивача для надання пояснень стосовно обставин, які містяться в поданні щодо скасування дозволу на імміграцію.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб'єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.
Резюмуючи все вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію №342500 від 26.07.2023р., адже воно не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.
Доводи апеляційної скарги ГУ ДМС в Одеській області таких висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук